Попри те, що зима формально розпочалася 1-го грудня, її справжньої появи, з блекджеком і хвойдами зі санками й сніговиками, довелося чекати дещо довше. І все одно всім не вгодилося: окремі куточки України залишилися обділені зимовими атрибутами, десь позасипало так, що і з дому нелегко вийти, а багатьом навіть чинного снігу замало для веселощів.

Це і наштовхнуло зробити підбірку “зимових” ігор. Ми вже звикли, що добра частка ігор не обходиться без засніжених рівнів — це слугує перевіреним способом урізноманітнити декорації, а часом ще й додати яку ігроладну цікавинку. Сноубординг у Final Fantasy VII, місія Cliffhanger з CoD: Modern Warfare 2, зимові розділи в Assassin’s Creed III  і пречудовий вступ Mafia II — перелік можна продовжувати ще довго. Це не згадуючи про численні симулятори зимових видів спорту та раллійні ігри зі зимовими трасами.

Проте захотілося згадати про ті ігри, де зима та сніг (які не завжди тотожні) мають не просто косметичний характер, а справді працюють на загальну атмосферу і посідають вагоме місце в ігроладі чи історії.

Dead Space 3

Свого часу ця гра зазнала шквалу заслуженої критики — за мікротранзакції, непродуманий кооператив та остаточну втрату будь-яких натяків на survival чи horror. Тобто вже в Dead Space 2 автори зрозуміли, що жахальний потенціал оригіналу вичерпано, проте натомість нам дали стрілянку, яка всіма силами намагається бути цікавою, видовищною і бодай трохи моторошною (сцена в школі, ага). Третя частина — чистий шутер від третьої особи, в якому нема місця для експериментів. І покинуті наукові комплекси та космічні кораблі вже не містили в собі звичної  для серії привабливості. На щастя, це компенсувала засніжена планета Тау Волантіс. Попри те, що в планеті ми проводимо більше часу, ніж на планеті, кожна така вилазка — приємна зміна темпу і радість для ока: пошуки термокостюма під загрозою обмороження, прохід крізь завірюху чи чи зимова прогулянка з набридливим відстрілом некроморфів.

Dead Space 3 — одна з тих ігор, яким їхній бренд тільки шкодить. Вийди вона самостійним проектом а-ля The Thing — теж сніги, лабораторії, чудовиська і шутерна домінанта — відгуки були би кращими, а серія Dead Space не закінчила би так ганебно.

Syberia

Як і у випадку з “Володарем перснів” Толкіна, славетний квест Бенуа Сокаля — цілісний твір, поділ якого спричинили ринкові умови. Бельгійський художник свого часу вигадав одразу всю історію та головоломки, проте через обмежений бюджет змушений був змайструвати проміжний фінал. І хоча в головах багатьох гравців чомусь стоїть стійке розмежування “перша Syberia — шедевр, друга — нічого так”, це все ж дві половинки однієї зворушливої, загадкової пригоди, за якою ховається щось значно більше. Чудесні декорації, намальовані самим Сокалем, продумані головоломки, навіть мобільник, який ловить сигнал посеред тайги, — все це лише деталі, поміж якими нам розповідають про цілковите переродження внутрішнього світу людини.

І художньо гра тримає єдиний вектор. Стімпанк, гротескно-пародійна російщина з містами Романсбурґ чи Комколзґрад, північне плем’я юколів, навіть легендарний острів Сибірія з його мамонтами — усе виглядає гармонійно. Крім пінгвінів. Ну не місце їм на Півночі, навіть на вигаданій.

The Banner Saga

Засніженими горами повільним кроком суне валка. Зморені селяни втікають від страхітливих кам’яних потвор. Харчів стає щоразу менше, іти вперед щоразу важче, а смерть невпинно дихає у спину.

Зима в The Banner Saga — це не лише сніги. Це розуміння лютої самотності, безпорадності та розуміння того, що навіть природа не стане на твій бік. Битви з дреджами — це лише верхівка айсберга. Лідерові валки (себто вам) доводиться мати справу з більш насущними проблемами: зберігати рештки доброго настрою в таборі, не дати своїм людям померти з голоду, вовком дивитися на першого стрічного і жертвувати мораллю заради виживання.

Lost Planet: Extreme Condition

Lost Planet  — ще одна серія, яка погано закінчила. Проте оригінальна гра була доволі міцненьким шутером — не надто вишуканим, з графоманистою історією, тиражним набором ворогів і босами помірної цікавості. Вирізняли її три особливості: доволі пристойне портування, відмінний звук та візуальний ряд.

Тутешня зима — це круглорічні сніг та криг, поміж яких справді приємно перебувати. Звісно, комфорт применшує небезпека переохолодження. У тутешньому світі все базується на тепловій енергії T-ENG, яку видобувають з акридів — комахоподібних прибульців різних ромірів та градусів надокучливості. Тож аби не втратити всю теплову енергію, бігаючи по коліна в снігу, слід або вбивати акридів, або розшукуючи станції зв’язку. Грається воно все так само одноманітно, як і звучить, але певний час потішити очі таки в змозі.

The Elder Scrolls

Так, без якогось конкретного виділення —бо і північний Сиродііл, і острів Солстгейм, і майже весь Скайрим удосталь мають нордичної атмосфери. Часом за доречної погоди у грі хочеться (незалежно від свого персонажа) надягти тільки хутряні штани і рогатий шолом (персонажам-жінкам — ще й бронеліфчик), взяти сокиру або дворучника і ганятися у горах за зайцями, несамовито горлаючи.

Cryostasis

Також відома як “Анабіоз: Сон розуму”, ця гра від київської студії Action Forms — один з найоригінальніших проектів українського ігротворення. Історія про радянського полярника, який волею обставин змушений розкрити таємницю закутого у кризі корабля “Північний вітер”, свого часу здивувала гравців неймовірною графікою, продуманими рівнями (попри єдине місце подій — корабель — одноманітності не було й сліду), густою атмосферою і новаторською механікою.

У “Анабіозі” найбільшим ворогом гравця є Холод. Розмахуючи холодною зброєю, зазнаючи ударів від омертвілих ворогів і виходячи назовні, ми втрачаємо Тепло. І оця термодинаміка, яка паралельно слугує унаочнення протистояння Життя (Тепла) і Смерті (Холоду) — основний ігроладний стовп гри. До всього, Тепло — не цілковитий аналог звичної смужки життя, воно зникає постійно від самого лише перебування на кораблі. Щоби його відновити, слід зігріватися біля лампочок, батерей та інших обігрівальних пристроїв. Невідомо, як розробникам це вдалося, але у мить, коли персонаж тягне руки до лампи, щоби зігрітись, Тепло відчуваєш навіть ти реальний.

Fahrenheit

Гра, завдяки якій більшість ґеймерів відкрила для себе постать Девіда Кейджа та познайомилася з його здібністю безбожно, перепрошую, просирати потенційні шедеври.

Системний адміністратор вбиває невідомого чоловіка в туалеті забігайлівки і калічить собі руки, анітрохи не усвідомлюючи своїх дій. Двійко поліцейських розслідує цей дивний злочин і виявляє, що за останні роки таких убивств було чимало. А мимовільний злочинець починає страждати від видінь, смертельних загроз і дізнається, що став маріонеткою у руках значно могутнішого створіння. І все це відбувається на тлі аномальної зими, яка щоразу міцніше огортає Нью-Йорк.

Попри все, Fahrenheit  — однозначно переломна пригодницька гра, яка зробила неймовірний стрибок назустріч кінематографічності та нелінійності історії.

South Park: The Stick of Truth

У містечку Південний Парк сніг лежить завжди (ну гаразд, була там одна серія, де настало літо, але головні герої переконалися, що літо — це паскудно). Тож не дивно, що й у однойменній грі без нього не обійшлося. Ем, власне, ото й усе, що можна сказати про тамтешню зиму. Всі інші принади гри — а їх багато і вони цілком адекватні для любителів мультсеріалу — варто побачити на власні очі.

Batman: Arkham Origins

Святвечір. Саме у цей день Чорна Маска оголосив полювання на Бетмена. Центральні райони Ґотема доречно прикрашені, деякі бандюки начепили на себе шапки Санта-Клауса, а мирне населення позамикалося вдома — і пожерти індика, і вберегти власну шкуру.

Про Arkham Origins звикли говорити дещо стримано — інші розробники, жахливий дизайн рівнів, баґи тощо. Та три компоненти суттєво вивищують її над “канонічними” Arkham Asylum та Arkham City: історія пера Корі Мея, справді “детективний” режим детектива та декорації святкового Ґотема. Прикрашений і припорошений снігом центр міста — це вам не задрипане ґетто Аркем-Сіті.

Year Walk

У шведів колись побутувала традиція “річної ходи”. Напередодні нового року чоловіки або жінки, які хотіли стати “рокоходцями”, замикали себе на добу без їжі та води, а опівночі йшли до церкви через ліс. У ту мить ці люди втрачали своє християнство, і їм являлися надприродні істоти або видіння.

Саме ця традиція лежить в основі Year Walk — позажанрової, некомфортної, гнітючої, але неймовірно гіпнотичної гри, де зима і самотність випробовують не лише головного героя, а й самого гравця.

Max Payne

Так, знаю, це номер 11, але без оповіді про Максима Зболеногоцей перелік буде неповним. Зима в його історії грає особливу роль. Це просвісниця Раґнароку, того знищення і болю, які охопили нічний Нью-Йорк і самого Макса.

Казати щось далі нема потреби, бо ж це одна з тих ігор, які мусить пройти кожен порядний ґеймер. Ага, і ще *СПОЙЛЕР, написано білим* — це Макс убив своїх дружину й доньку. 

Одним словом, скільки би снігу не лежало у вас за вікном, поринути в атмосферу справжньої зими буде змога завжди. До того ж зараз пора канікулів та святкових вихідних — якраз є змога вивільнити кілька годин і спробувати щось із вищенаведеного. Ну або порадити щось ще у коментарях.