До 1 червня 2025 року включно в Довженко-Центрі (за адресою Київ, вул. Васильківська, 1; ст. метро «Голосіївська») можна встигнути на виставку робіт відомого українського режисера та художника анімації, Заслуженого діяча мистецтв України, Євгена Яковича Сивоконя. Втім, не лише можна — за нагоди ми рекомендуємо вам саме це і зробити.
За помірну вартість квитків (купити які можна тут) ви не лише зануритесь у абсолютно неймовірний та натхненний світ української анімації, а і матимете можливість підтримати ЗСУ купивши колаж робіт Євгена Яковича, частина з яких виставлена на продаж. А також подивитись на внутрішній світ справжнього генія, непересічного митця і живого класика.
Чому в цих словах нема ані краплі перебільшення ми розповімо в репортажі з творчої зустрічі з метром, яка пройшла в рамках виставки 24 травня 2025 року.
Енциклопедична пам’ять і українська мова
Оскільки, як це зараз буває часто, творча зустріч почалась з інформації про алгоритм дій у разі повітряної тривоги, Євген Якович теж почав з цієї теми. Живий класик який все життя дарує натхнення та емоції глядачам по всьому світу вперше почув її у 4 роки. Зараз Євгену Сивоконю 88 і, хоч він і поскаржився на те, що пам’ять вже не та не раз за зустріч, точністю та вичерпністю знань метра щодо улюбленої справи я особисто був приголомшений.
І вже не вперше — майже рівно сім років тому на Kyiv Comic Con (де тоді побували і PlayUA), разом з двома іншими легендами української анімації, Едуардом Кірічем та (на жаль пішовшим з життя того ж року) Давидом Черкаським він розповідав неймовірні подробиці творчості дуже живо і з деталями, які малювали в уяві картину того ж рівня деталізації, що і його неймовірні короткометражні фільми.
Втім розповів митець не лише про них. Коли у 1969 році українське телебачення стало кольоровим, на довгі двадцять років Євген Якович став ведучим передачі про анімацію «Мультпанорама», в якій показував шедеври світової і української анімації. На подив, про існування цієї передачі, схоже, не знала до цього моменту навіть істотна кількість сучасних експертів-кінознавців і в інтернеті про неї до цього моменту теж була лише одна згадка. Між тим, щонайменше одне покоління українців виросло на цій передачі, а зустрівши улюбленого ведучого в київському трамваї дивувались, що така відома і поважна людина живе на Лівому Березі. Насправді, праця на телебаченні не була високооплачувана. На передачі відверто економили, пускаючи лише в прямому ефірі (хоча знімали її на дорогу кольорову телекамеру). Чи зберігся бодай один випуск невідомо, а в записі робили лише один новорічний випуск у 1975 році.
Між тим, «Мультпанорама» йшла українською. При тому, що Євген Якович чудово її знає, вивчив він її лише в студентські роки в Київському державному художньому інституті. Хоча анімація була мрією режисера з дитинства, якийсь час він працював роблячи оформлення ресторанів та ілюструвавши статті в газеті «Зірка». Засвоювати анімацію довелось вже в процесі роботи. На Київнаукфільмі майбутні метри вчились робити власне кіно, переглядаючи диснеївську класику покадрово на монтажному столі. Вже третя режисерська робота зробила Сивоконя невиїзним на 10 років — худрада вгледіла в «Казці про доброго носорога» алюзії на утиснення митців в СРСР. Врешті, режисера все ж почали відпускати за кордон. Крім обміну досвідом фільми Сивоконя постійно приймали участь у міжнародних кінофестивалях.
Серед колажів представлених на виставці є кілька автопортретів, один з яких називається «Учасник фестивалів». Ця робота, силует художника з бейджами різних фестивалів позначена як «незакінчена». Попри солідний вік, Євген Якович завжди сподівається що його вистачить на ще один фільм, ще одну виставку, ще одну книгу (їх він написав вже сім). Колажі ж Євгена Яковича виконані в техніці яку західні мистецтвознавці називають «mixed media». Як і в його фільмах (де він теж обирає матеріал і техніку під кожен окремо), звичайні речі починають нагадувати щось геть інше і розповідати історію.
Занурення у світ анімації
Було б дивно, якби на виставці генія анімації не було б можливості власне її побачити. Співробітникам Довженко-Центра вдалось зробити виставку максимально мультимедійною (проекції та екрани всюди), навіть з інтерактивними елементами — можна наприклад послухати інтерв’ю в навушниках. Вони також зібрали по архівах малюнки, розкадровки та інші експонати, які показують як і з чого робиться анімація. Це величезна, кропітка праця.
Одна з перших речей, яку я побачив коли увійшов до зали — чудовий дизайн титрів короткометрівки «Врятуй і збережи», закарбований в моїй пам’яті з кінофестивалю «Відкрита ніч» 2008 року. Це не просто знайомство з кінореліквіями, за результатами виставки стає зрозуміло, як малюнки оживають на екрані і чому настільки цінно, коли це робиться вручну.
Сильно розписувати враження важко, до того ж хочеться залишити простір для Вашого здивування. Бачити такі речі наживо — дивне і дуже натхненне відчуття.
Дощі, коти і майбутнє
24 травня була дощова погода і разом з триптихом колажів на тему дощу вона наштовхнула мене задати метру питання — чи є поява цього елементу в багатьох його фільмах, наприклад «Вікні» 1989 року, елементом стилю, фірмового «почерку». Євген Якович відповів, що якщо так, то це підсвідомо. Що я спитаю принагідно якось в наступний раз, то це чи не є таким елементом ще й коти. На виставці їх багато, бо в фільмах Євгена Сивоконя ці тварини виглядають особливо і при цьому завжди по-різному.
Серед відвідувачів творчої зустрічі було багато учнів Євгена Яковича, які вже мають своїх студентів. Вони кажуть, що у української анімації попереду чудове майбутнє. Враховуючи наскільки тривожним і нервовим був цей травень чергового непростого для України року, опинитись бодай на годину у іншому світі, повному творчості і натхнення і зазирнути в це майбутнє крізь призму віднайденого сьогодення варте значно більшого ніж 100 грн., які коштує білет на неї (без пільг, а вони теж є).
В останній день виставки, 1 червня 2025 року ви також маєте можливість за 150 грн. відвідати кураторську екскурсію нею кінознавці Марини Скирди, провідної експерти з української анімації. Не слід забувати і про можливість офіційно подивитись частину робіт Євгена Сивоконя на спеціальному YouTube-каналі Довженко-Центра, присвяченому українській анімації. В онлайн-кінотеатрі Довженко-Центр. Онлайн (про який ми розповідали тут) згодом також з’явиться згодом повний запис творчої зустрічі, яка замість запланованих півтори години тривала дві через велику кількість питань.
Крім того, 31 травня 2025 року о 14:00 є сенс завітати в Довженко-Центр на останню в цьому сезоні екскурсію Студійними фондами Музею кіно.