Розповідаючи про LUMOS Orchestra, зовсім не хочеться казати, що вони виконують музику з популярних фільмів, серіалів та ігор. Цей колектив робить набагато більше: буквально хапає тебе за комір і на кілька годин затягує в улюблений усесвіт. LUMOS Orchestra влаштовує не концерти, а неймовірні симфонічні історії, захопливі сценічні дійства, де ти є не просто глядачем, а співучасником. Уже цього комусь іншому вистачило б із головою, але LUMOS із кожним новим шоу намагається підняти планку.

Про минуле й майбутнє оркестру, про здобутки й плани, про друзів і конкурентів, про діяльність у час війни й багато іншого далі розповість солістка, аранжувальниця й творча керівниця LUMOS Orchestra Діана Коваль.

Давнім читачам PlayUA, напевно, відома назва Cantabile Orchestra. Розкажіть будь ласка, як він перетворився в LUMOS і яких змін зазнав у процесі?

Як творчий колектив ми постійно рухаємось вперед і змінюємось. У якийсь момент настав час, коли нас перестала задовольняти перша назва по багатьох причинах, хотілось чогось більш ґіківського, більш оригінального. Такого, щоб мало кілька сенсів. І в цьому випадку LUMOS підходить ідеально. По-перше, це абревіатура: Lviv Unique and Magical Orchestra of Soundtracks. По-друге, це закляття створення світла зі світу «Гаррі Поттера», тож є певний сенс в цьому – адже разом із нашою музикою ми несемо світло в душі людей, що особливо важливо в наш час.

Після ребрендингу ми оновили всі свої шоу: вони стали масштабніші, цікавіші, більш наповнені нюансами. Ввели чимало нових фішок, як-от інтерактив із глядачами чи сюжетні концерти, де розвиток подій відбувається за допомогою залу. У деяких проєктів сюжетна взаємодія з публікою починається ще в соцмережах на сторінках оркестру, а на самих концертах уже відбувається фінал всього дійства.

До речі, концерти LUMOS Orchestra зараз наче й неможливо уявити без хору «Євшан». Як і коли він став повноцінним партнером оркестру? Бо в згадках про шоу кількарічної давнини фігурують різні хорові колективи, зокрема, Gaudeamus, з яким свого часу проходив «Володар Перснів».

Так, ми працювали і з Gaudeamus із Вільнюсу, і з хоровою капелою КНУ ім. Шевченка «Дніпро», і навіть із дитячими вокальними колективами (у концертах музики з мультфільмів Disney). Проте давно були в пошуках хорового колективу, з яким можна було б постійно концертувати. Молодого, близького нам по духу, також наповненого людьми, які щиро люблять саундтреки. І так сталось, що, попрацювавши у 2022 році (ще до повномасштабного вторгнення) разом над концертом-історією «Гаррі Поттер», зрозуміли що такий хор знайшли! До того ж, у нас магічна назва, й у них також: адже євшан — це чар-зілля, що повертає пам’ять про Батьківщину. Чи не це – ще один знак? ;)

Які у вас критерії відбору творів/усесвітів для створення нових шоу?

Найперший критерій — щоби всесвіт подобався нам самим. Адже ми не робимо концерти, аби зробити концерти. Ми робимо те, що любимо, те, від чого фанатіємо і на чому знаємось. Саме тому події LUMOS можуть оцінити і широка публіка, і найзатятіші ґіки. Звісно ж, важливо, щоб тематика мала й своє широке коло фанатів, адже на концертах потрібні люди.

Тому як би ми не любили, наприклад, Arcanum, але «Володар Перснів» вірогідніше збере на проєкт публіку.

Далі ми дивимось, наскільки той чи інший всесвіт можливо адаптувати під цікаве шоу: чи різноманітна й гарна у ньому музика, чи придатна атмосфера для втілення на сцені тощо. Адже ми розробляємо до всіх проєктів ще й костюми, декорації, анімації. Це все повинно «сидіти» на нас, гарно складатись в одну цілісну картину і радувати око глядачеві. А також мати можливість втілення гарної сюжетної лінії, адже драматургія дійства — одна з основних складових наших шоу.

Наскільки легко чи важко вам знайти баланс між тим, що умовно зайде публіці й тим, що самим хотілося б зіграти?

У тематичних шоу головний критерій — загальна драматургія, під яку все й підлаштовується. Але в більшості випадків найяскравіші мелодії, без яких не обійтись на концерті, (якщо хочеш передати увесь спектр світу) найбільше подобаються людям (і нам теж). Складніше з програмами мішаними (наприклад, з різних ігор чи серіалів): там ми даємо трохи яскравих концертних треків, трохи улюблених і частину програми віддаємо на любов публіки. Для таких концертів у нас навіть проводяться опитування та флешмоби в соцмережах: наші шанувальники можуть запропонувати будь-який трек, який хотіли би почути у нашому виконанні. Часто завдяки такому тісному спілкуванню з публікою ми самі знайомимось з новими цікавими тайтлами й саундтреками. Адже самим усі серіали-фільми не передивитись, ігри не переграти =)

Гаразд, ви визначилися з темою та ідеєю майбутнього шоу. Що зазвичай відбувається далі?

Ми продумуємо загальний сюжет, драматургію й посил шоу. Адже кожен наш проект не лише розкриває той чи інший всесвіт, проводить через його історію, але й має певний закладений у собі сенс. Цей сенс може з роками змінюватись залежно від зміни концепції концерту. Наприклад, наш концерт-історія «Гаррі Поттер» після початку повномасштабного вторгнення змістив акценти у своїй історії на боротьбу, важливість взаємодопомоги, надію на перемогу. І, безперечно, неминучість втрат. Проте світлий кінець дає надію на світле майбутнє.

Паралельно з продумуванням сюжету також продумуються ролі оркестрантів і солістів. Хто буде в якому гуртожитку чи до якого Дому належати (якщо це «Гра Престолів»), хтось має й образи з прямими натяками на конкретних персонажів з фільмів.

Коли є загальний сюжет, починаємо підбирати музику та вже з неї в аранжуваннях створювати канву для відео або анімації. А далі найголовніше скласти усю мозаїку в одну цілісну картину: щоб відео, музика, світлове шоу, інтерактив і різноманітні спецефекти доповнювали й посилювали один одного, а не просто були.

Який елемент у ваших шоу потребував неочікувано багато зусиль для реалізації, хоча глядачам він таким не здається?

Що стосується саме наших шоу безпосередньо в момент втілення — не можемо не відмітити що публіка у нас прекрасна: обізнана, прониклива, вміє підмічати деталі й художній задум. Особливо це помітно було після концерту по «Грі Престолів», нашої минулорічної прем’єри. Шанувальники відмічали у відгуках чимало нюансів, на помітність яких ми не сильно сподівались — і ми дуже втішені цим. 

А щодо зусиль, які не помічають, то це стосується більше організаційної частини, ніж творчої. Перш за все це зусилля організаторів. Найскладніше у втіленні проєкту — добитись, щоб усі підрядники працювали як треба, де треба і коли треба. Складно подолати бюрократію, оце популярне «і так піде». Адже ми принципові щодо якості наших шоу і цим багато кого дивуємо. До того ж, є непереборні обставини (війна, блекаути, обстріли тощо), між якими доводиться викручуватись, аби встигнути втілити усе на такому рівні як хотілось би.

Минулої осені наші художники малювали анімації прямо в укриттях.

Часто ночами, бо вдень були масовані обстріли. Ми не раз проводили репетиції в повній пітьмі, лише при світлі ліхтариків на пюпітрах. Не раз тривоги зривали нам саундчеки й підготовку шоу вже на самих майданчиках. Через відключення світла важко було й нашим майстриням дошивати костюми, адже робочі години, коли є електрика, були дуже обмеженими. Усіх цих складнощів на концерті не видно. Глядач не знає, який шлях ми проходимо до того, як усе показати. Але це все є в нашій підготовці.

Назвіть, будь ласка, три найприємніші й найбісючіші речі у вашій роботі, не враховуючи власне самі виступи.

Найприємніші: 

1. ТРЕБА дивитись фільми, серіали і грати в ігри, щоб робити наші шоу: це майже частина роботи;
2. Працювати й спілкуватись з композиторами і творцями всесвітів, які ми любимо — це безцінно;
3. Команда: довгі роки ми підбирали таку творчу компанію, щоб у ній було зручно, приємно й ефективно працювати. І тепер все наше внутрішнє життя колективу між проєктами проходить у дуже дружній і плідній атмосфері.

Найбісючіші:

1. Недобросовісна конкуренція (бувало, що зривали наші афіші чи без причин розповсюджували погане про наш оркестр, спеціально мімікрували під нас, щоби слухачі плутались);
2. Халтурність деяких підрядників (з такими ми зазвичай не працюємо більше одного разу, але безвідповідальні люди можуть трапитися будь-де);
3.  … От не придумаю… Чесно) Люблю свою роботу!

Концерт-історія «Гаррі Поттер» як цілісне шоу на кілька голів випереджає типові закордонні концерти у форматі «оркестр просто грає саундтрек». Чи зверталися ви до Warner Bros, щоб зробити ваше шоу офіційним? 

Так, ми звертались. Але, судячи з відповідей, їх, на жаль, поки що це не цікавить.

До концерту-історії «Гаррі Поттер» випадковим чином розподіляли оркестрантів по гуртожитках чи вони самі обирали?

Ні те й ні інше. Оркестр поділений на гуртожитки відповідно до їхнього розташування за столами у великій залі Гоґвортсу. Адже ми потрапляємо на сцені в школу Чарів і Чаклунства. Проте більшість оркестрантів щиро люблять свої гуртожитки й уболівають за них у змаганні не менше за глядачів у залі.

Ви вже й самі згадували, що на тлі вашого успіху з’явилося чимало подібних концертів (до речі, тільки з Гаррі Поттером така ситуація чи з іншими шоу теж?). Яке загалом ваше ставлення до таких конкурентів? 

Наразі лише з «Гаррі Поттером», проте ми не виключаємо найближчим часом появу й інших проектів. 

Ми не можемо нікому заборонити грати ту чи іншу музику, це неправильно. Проте ми б воліли, щоб організатори й виконавці ставилися до першоджерела з шаною й любов’ю, як робимо це ми. А не лише як до популярного продукту, що може принести гроші. Ми б воліли, щоби конкуренти втілювали якісь свої оригінальні ідеї та фішки, а не лише мімікрували. Ну і, звісно ж, хотілось би якості: як у музичному виконанні, так і загалом у шоу. Бо частина заходів, які ми відвідали, дуже приблизно попадають у лор теми, хапаючи чимало москальських термінів і ліплячи що попало до чого попало. Це дуже засмучує, особливо коли це твій улюблений всесвіт. Також засмучує часто низька якість виконання музики, явне нерозуміння її посилу чи сенсу. Коли ти сама професійний музикант, а до того ж ґік і знаєш улюблені саундтреки ледь не напам’ять, проживши їхні сенси та емоції величезну кількість разів, така низька якість виконання — це… дуже боляче.

Ми за те, щоб українські ґіківські шоу були якісно на європейському рівні (а то й світовому), щоб вони виховували слухача високим рівнем виконання та втілення. Ми за чесну конкуренцію з достойними супротивниками!

У «Симфонії Льоду й Полум’я» глядачі побачили унікальну для таких подій форму інтерактиву — по суті, невеличку рольову гру. Як далі ви плануєте (чи вам хотілося би) розвивати цей формат?

Так, ми хочемо і будемо продовжувати втілювати такі інтерактиви на наших подіях. І не лише такі. Проте як саме – це поки що секрет ;)

Цьогоріч ви також нарешті потішили шанувальників спільним концертом із Полом Ромеро. Як загалом відбувалася організація цієї події, і що було першим — запрошення Пола Ромеро чи бажання зробити концерт із музикою третіх «Героїв»?

Це питання скоріше не до мене, а до нашого менеджера, Аркадія. Проте я з радістю розповім його історію.

Саме бажання зробити концерт було найпершим, адже Аркадій — великий шанувальник «Героїв». Уперше він дізнався, що це реально, коли побачив новину про концерт Пола Ромеро в росії й подумав: «Курва! Це моя найулюбленіша гра зі старих часів! Коли вони зробили, то й ми без проблем зробимо! Для справжнього фаната немає перепон!» Після цього Аркадій знайшов контакти Пола, просто написав йому і був здивований швидкою й позитивною відповіддю.

Виявилось, що він дуже хоче відвідати Україну і зіграти для своїх фанів, просто його ніхто не запрошував.

Тому справа була за малим — обговорили всі умови, домовились з приміщенням і анонсували концерт. Це було ще до повномасштабного вторгнення, після якого Пол перестав їздити до росії, але дуже підтримав Україну й охоче погодився приїхати до нас, незважаючи на небезпеки війни. Ба більше, у березні він знову приїде в Україну, щоби дати концерти разом із нами. Пол дуже чекає повернення, адже справді закохався в нашу країну, культуру, людей, і постійно про це нам пише.

З ким іще з композиторів ви хотіли б (чи вже плануєте) так само зробити спільні концерти?

У нас бажання ненаситні і дуже великі =) Але, напевно, найбільшою мрією наших оркестрантів були б виступи з Говардом Шором чи Джоном Вільямсом. Також ми особисто знайомі з Томмі Талларіко, засновником проєкту Video Games Live, який надихав нас свого часу на створення концерт музики з відеоігор. Це дуже яскрава та позитивна особистість, було б чудово помузикувати з ним на одній сцені!

Стосовно моїх особистих уподобань, я була б щаслива познайомитись також з Крістофером Тіном (найвідоміші його роботи для ґеймерів — це саундтрек до Civilization IV) і заграти побільше його музики в проєктах.

Уявіть, що немає жодних обмежень у плані бюджетів, прав і популярності обраної вами торговельної марки. Яким і за мотивами чого був би ваш концерт мрії у виконанні LUMOS Orchestra?

Ви, фактично, питаєте мою улюблену франшизу? З тих що, ще не були в нас у роботі? :) 

Тоді це, безперечно, The Elder Scrolls. Я закохана в цей усесвіт більше 13 років, ми не раз грали музику звідти. Проте до повноцінного шоу поки що так і не дійшли плани. Я б дуже хотіла, щоб на такий проєкт зміг приїхати в Україну сам Джеремі Соул. Оркестр поділили би по расах гри: скрипки — альтмери, альти — босмери, віолончелі — данмери. На духових нехай грають бретонці, норди й імперці, на ударних — орсимери. Хор — арґонійці. А вокалісти — каджити. Бо у них же лапки, куди їм інструменти :)

У цьому є частка жарту, але насправді ми з чоловіком (якого звати Сергій і який є директором нашого оркестру) навіть весілля робили у стилі The Elder Scrolls. І там були каджити :)

А якщо серйозно, то це було б масштабно. У нас були б і даедричні принци, і Неревар, і М’Айк, який би ходив посеред антракту і чіплявся до людей з рандомними фразами. Ну і куди ж без солодких бабок? ;)

Що ж, поки про концерт за мотивами The Elder Scrolls можна лише мріяти, LUMOS Orchestra вже готується потішити публіку Львова й Києва ось такими захопливими шоу:

• 8 червня – прем’єра нової програми з ігровими саундтреками Epic Gaming Music на фестивалі FANCON у Києві
• 9 липня / 20 липня – прем’єра оновленого концерту-трилогії “Володар Перснів і Гобіт” у Львові й Києві