Найбільша проблема Dragon Age: Inquisition

Коли нещодавно розробники Dragon Age: Inquisition зізналися, що спершу взагалі не планували самітної кампанії для гри, цьому здебільшого не надавали значної ваги. Самі розумієте, старт розробки, людям спадають на думку різні дивацтва, всяке буває.

Тим паче, що Dragon Age: Inquisition — чудова гра. Я нітрохи не фанатію і особливо критично сприймаю ігри від BioWare, проте визнаю, що “Інквізиція” — це ультимативне втілення фрази “Dragon Age experience”. АЄОА

Ім’я цій проблемі — відкритий світ.

Тут він не особливо потрібний, не працює на загальну рольовість і наповнений тиражними заняттями. Всі найцікавіші речі (читайте: сюжетка) відбуваються в окремих закритих зонах, де на повну працює режисура. А відкритий світ призначений по суті для примусового заробляння фракційних очок. Чи то пак ґрайнду.

Ага, саме його. І тут вилізають вуха тієї самої ММО, яка мала слугувати фентезійною альтернативою Star Wars: The Old Republic (якби вона стала суперуспішною, звісно).  Зонований світ, де ти мусиш бігати і вгачувати ледь не кожен поштовий квест. Мусиш не тому, що тобі цікаво досліджувати місцину, не тому, що без додаткового прокачування буде важко далі у грі. Все простіше: тебе банально не пустять далі по сюжету.

І задоволення, яке тобі приносять основні завдання та будні штабс-капітаноменеджера (особливо вони!), просто розчавлює анонлогічне від відкритого світу.

Ситуація майже аналогічна Kingdom of Amalur: Reckoning (видану, до речі, також Electronic Arts) — іншій ролівці, на якій погано позначився її ММО-прототип: приходиш у зону-хаб, виконуєш усі квести, збираєш приємнощі і з чистим серцем покидаєш її назавжди.

Може це “електроніки” так погано впливають на ролівки, що дозволяють отакі непотрібні гібриди?