Індіана Джонс шукав за своє життя багато місць і речей, але чомусь так і не спромігся знайти свою ідеальну гру. Дотепер. Найбільша проблема Indiana Jones and the Great Circle – відсутність потужної маркетингової кампанії. Про цю гру насправді хочеться говорити багато й гучно, бо вона без упереджень того заслуговує. Great Circle нагадує, що продуманий пригодницький екшн з наголосом на слові «пригодницький» може поглинути гравця, незалежно від того, є вони шанувальниками Індіани Джонса чи ні.

Той, що біжить лабіринтом

Історія Indiana Jones and the Great Circle сподобається абсолютно кожному фанату фільмів, ігор чи коміксів про відомого археолога. Відчуття пригоди вона буквально формує з першої сцени, яка відтворює фільм «Індіана Джонс: У пошуках втраченого ковчега». Але не хвилюйтеся, гра не обмежується переказом фільмів (хоча багато хто після того самого порівняльного відео поквапився зробити такі хибні висновки), а розповідає цілком нову історію. Таємничий велетень вдерся до коледжу, викрав реліквію і наш нестримний археолог уже прямує на інший континент розгадувати нову загадку.

Під час цієї пригоди він зустріне старих друзів, нових ворогів і супутницю Джину. Та не подумайте, що Індіана забув про кохану Меріон з першого фільму. Great Circle, на диво, доволі відповідально ставиться до пояснень, чому минуле переслідує Джонса, його мотивації відмовитися від серйозних стосунків і не ламає контекст, який у майбутньому ми побачили в «Королівстві кришталевого черепа» чи «Реліквії долі». А я пригадую, як колись Шая Лабаф міг стати наступним Індіаною Джонсом… Цікаві були часи. Great Circle не вистачає трохи постановки в фіналі історії, але це складно назвати проблемою.

Досліджуючи локації, починаєш розуміти, що принаймні побічні завдання також варто пройти. Вони доповнюють сюжет додатковим контекстом і абсолютно не поступуются кінематографічністю катсцен. Також важливо знати, що Індіана може повертатися до попередніх локацій. Це дозволяє завершити усі побічні справи пізніше. Але тепер уявіть собі, що ви вирішили пройти гру майже до кінця, повернулися на першу розлогу локацію й запустили велике додаткове завдання, а персонажі там розмовляють з вами так, наче ви познайомилися 10 хвилин тому. Звучить дивно, правда? Можете ігнорувати дрібні загадки чи колектібли, але для цілісної картини найкраще, крім основного сюжету, ще взятися за такі міні-історії. Повірте, гра вас за це винагородить якщо не фотографіями котиків, то дивною історією про фашиста мамограя.

Озвучення головного героя від Троя Бейкера варто відзначити окремо. Це насправді настільки якісна робота, що під час проходження у вас абсолютно не виникне відчуття, що Гаррісона Форда замінили на когось іншого. Можливо іноді пробиватимуться інтонації Джоела, але це абсолютно ніяк не псує враження від проходження.

Хроніки Джонса

Отож, пригода розпочалася! Гра намагається добряче балансувати між дослідженням і екшеном. Так, перевага надається першому, але там, де треба трохи пришвидшити історію, гравця кидають на більш компактну чи майже лінійну локацію. Справжнє задоволення починаєш отримувати, коли потрапляєш на відкритий простір. Звична початкова ігрова необізнаність дуже добре грає на атмосферу в грі. Ти маєш кінцевий пункт призначення, але ще навіть не уявляєш, як можеш потрапити до нього. І чим більше вивчаєш локації, тим більше розумієш, наскільки підхід до вирішення певної загадки або місії міг змінюватися залежно від дослідження всього довкола.

Вивчити приховані шляхи чи отримати унікальні предмети можна під час виконання побічних завдань. Натрапити на вбрання фашистів у Ватикані, яке знадобиться для уникнення будь-яких конфліктів у майбутньому, є змога під час збору колектіблів чи обнишпорювання святої бруківки. Побачили прохід зі сходами униз, а там підпільні бої? Настав час вибити інформацію з когось, ставши тутешньою легендою боксу, а заодно отримати точку на мапі для доступу до безкоштовних бинтів. Вивчення базових прийомів ще й допоможе в босфайтах, бо, зазвичай, там простіше використовувати кулаки, а не зброю. Випадкова комбінація ВСЬОГО створює відчуття твоєї власної пригоди. Це найцінніше, що можна отримати від гри про Індіану Джонса!

Індіана – передусім археолог, хоча й авантюрист ще той. Вправлятися зі зброєю він уміє, але в його револьвері немає нескінченної кількості набоїв. Найчастіше навіть не хочеться використовувати вогнепал, бо він приваблює ворогів і може перетворити сутичку на марудне побиття суперників. Індіана не розгойдується, мов мавпочка, на своєму батозі, а піднімається угору чи стрибає під час платформінгу порівняно неспішно. Для активних дій у в нього ще й є показник снаги, який головний герой витрачає на біг, удари кулаками тощо. І це завжди потрібно враховувати. Втім, щойно ви вивчите локацію, Індіана може доволі жваво перестрибувати через перила. Іноді так жваво, що мені декілька разів вдавалося стрибнути прямісінько в пекло з вікна.

Оцей ґеймплей, звісно ж, не взявся нізвідки. Про те, що в MachineGames працюють люди, які колись створили The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay, говорили ще до виходу гри. Та повторити це варто, бо отой неспішний ігролад (технічно стелс) впізнаєш тут, особливо коли Індіана знаходить вузький перехід чи вдається до базового платформінгу.

Щойно ти підбираєш перші граблі чи щітку, тобі аж свербить підійти до ворога ззаду й безшумно його знешкодити. Анімації добивання при цьому залежать від типу «тупого предмета», тож досить швидко ви будете цілеспрямовано шукати щоразу нові знаряддя, щоби побачити, як ще можна підсікти фашистські чи нацистські яєчка. Та коли повністю вивчив схему поведінки ворогів під кінець проходження, то розумієш, що гратися в секретного агента вже немає сенсу. Простіше вирубити противника вже зараз лопатою, а не чекати, поки він обернеться, відпрацює свій рутинний шлях і все складеться ідеально. В Indiana Jones and the Great Circle ти відчуваєш дух старих ігор, коли знаєш, що ворог за 30 метрів не зверне на тебе уваги, навіть якщо ти душитимеш його вірного друга. Таймер над головами противників дає тобі достатньо часу, щоби прошмигнути повз них. Ця схема, коли ти спочатку намагаєшся все зробити обережно, а коли зрозумів, як себе поводити з ворогами, то вже не панькаєшся з ними, чимось нагадує Metal Gear Solid чи Dishonored. Звісно, тут різноманіття згаданих ігор нема, але декілька цікавих прийомів вороги все ж показують. Противники можуть піднімати речі чи зброю поблизу, перш ніж побігти за тобою. Ви навіть не уявляєте, наскільки весело дивитися на напівголого нациста, який намагається тебе вдарити щіткою для взуття. А якщо щось піде не за його планом, то він спробує кинути цей предмет у тебе.

Вороги розставлені розумно. Часто оцінюєш ситуацію, зокрема за кількістю противників, з якими можеш впоратися. Можливо, краще спочатку вбити свистуна, який здіймає тривогу? Вперед! Коли заходиш на певну велику частину локації, то високорангові вороги побачать тебе згодом, навіть якщо ти переодягнений у щось нейтральне. Втім, натомість можуть трапитися моменти, коли здіймаєш тривогу в цілому таборі ворогів і вони банально не можуть вибігти за межі ділянки. Противники впираються у невидиму стіну, що навіть дозволяє просто перебити їх кулаками.

Використання батога також стає рутиною під кінець проходження. Підсікти ворога, вибити з його рук зброю чи просто приголомшити… Звучить наче не дуже хороша варіативність того, що може відбуватися в бою. Але! Саме ти вирішуєш, як потенційний бій може розпочатися і завершитися. Одного противника можна приголомшити ударом батога, другому одразу вибити зброю з рук, третього хутко відгамселити кулаками, після чого взяти предмет поблизу і жбурнути ним у четвертого нациста, який лише добігає. У такій ситуації можна ще витягнути револьвер і добити когось із них, повторивши трюк з фільму. Такий ігролад куди більше пригодницький, ніж стрілянина Нейтана Дрейка. Хоча варто відзначити, що в Uncharted 4: A Thief’s End можна погратися в стелс зі стягненням ворогів у прірву чи використати гак, щоби додати удару кулаком зі стрибка більшої видовищності. Шкода, що навіть це багато хто там оминав.

Пазли для всієї сім’ї

Більшість пазлів у Indiana Jones and the Great Circle доволі лояльні до гравця, і розробники цього не приховували. Самі персонажі під час розгадування головоломки можуть буквально промовити її вирішення. Якщо якийсь пазл і змушує замислитися, то це, зазвичай, трапляється під час проходження основної сюжетки чи великих побічок. У такі моменти мені справді доводилося зупинятися декілька разів, чухати собі потилицю, перечитувати записки й додатково перевіряти локацію. Втім, якщо терпіння й на це нема, то розробники додали в гру можливість фотографувати певні частини пазлу й отримувати текстову підказку. Загалом відчувається, що це все зроблено для пересічного гравця і радше нагадує сюжетні місії у Sea of Thieves чи дещо комплексніші загадки Uncharted: Lost Legacy.

Та через якісну побудову відкритих локацій ви навряд чи ступите й 200 метрів, щоби не натрапити на просту головоломку, дрібну загадку, основну місію тощо. І насправді нишпорити тут хочеться, хоча іноді за це можна отримати мізер.

Дуууууже часто потрібно використовувати фотоапарат Індіани Джонса. Оскільки дослідник любить не лише дивитися, а й заносити отриману інформацію в записник, то за чергове фото цікавинки, на яку вам буквально вкажуть іконкою в кутку екрана, ви отримаєте певну кількість очок досвіду. Також їх можна отримувати за виконання будь-яких місій, а потім використовувати для того, щоб Індіана отримував додаткові вміння. Втім, все не так просто. Щоби головний герой опанував якесь вміння, спочатку він повинен знайти відповідну книжечку (інструкцію), вивчаючи локації, купивши її у магазині чи розгадавши пазл. А вже потім вона з’являється у записнику й за отримані очки досвіду буде змога її розблокувати. Найкориснішими, звісно, є збільшення показників здоров’я чи снаги Індіани Джонса. Втім, доречними точно будуть вміння якісніше товкти пики ворогами чи навіть отримати змогу “встати з мертвих”, доповзши до свого капелюха. Остання здібність доволі комічна, бо герой підіймається перед ворогами й вони його буквально не помічають певний час, хоча 5 секунд тому вибивали з нього останній подих повітря.

На розлогих локаціях також є змога телепортуватися, але вона стає корисною лише згодом. У Ватикані на неї узагалі не звертаєш увагу, бо сам рівень побудований доволі органічно. Натомість коли потрапляєш до джунглів і твоїм єдиним засобом для пересування є вже не власні ноги, а човен, телепортація на певний невеликий острів стає невід’ємною частиною ґеймплею.

RTX у крові

Високі системні вимоги на ПК насправді викликають багато питань про оптимізацію й потребу інтеграції рейтрейсингу за замовчуванням. Може, анімації облич комусь здаватимуться дещо дивними, але особисто в мене до них претензій немає. То чи варто апґрейдити свій ПК заради Indiana Jones and the Great Circle? Бігти в магазин не треба, але це щонайменше дзвіночок для тих, хто цього ще не робив.

Щодо графіки, то нові пригоди Індіани Джонса вражають роботою зі світлом і деталізацією навколишнього середовища. Так, десь у Ватикані ви побачите декілька однакових картин. Ймовірно, в пустелі знайдете достатньо однакових блоків із вапняку. Але жодна локація чи її закуток ніколи не здадуться принаймні візуально порожніми. Хіба що ви намагатиметься вибратися за її межі. Щойно зайдете до якоїсь кімнати, намету чи дерев’яного будинку, то зрозумієте, що просто зупинитися й пороздивлятися тутешнє оформлення – окремий вид взаємодії зі світом. Таке точно складно на щось проміняти.

Звісно, ще є якісні анімації використання зброї (хто би сумнівався), предметів тощо. Indiana Jones and the Great Circle не назвеш дерев’яною в цьому плані. Варіація рушія id Tech показала себе дуже добре в доповненні тієї пригодницької атмосфери, яку намагалися створити MachineGames.

Дуже приємно, що в Індіани Джонса тепер є гра, яку беззаперечно можна назвати найкращою ігровою версією пригод славнозвісного археолога. Вона ввібрала абсолютно всі найкращі можливі ігроладні рішення. Ви можете бути як фанатом фільмів, так і серіалу, романів чи коміксів про Індіану, але це все одно не змінить одного факту — Great Circle увірветься у ваш топ пригод про славнозвісного археолога.

MachineGames дуже вдало реалізували усі свої напрацювання при побудові локацій, а ґеймплей часто наштовхує на думку, що саме такими ми й собі уявляли ігрові пригоди Індіани Джонса. Можливо, обмежені у своїх діях вороги десь та й розчарують, але взаємодії з ними, зокрема різноманітних добивань, вистачить принаймні, щоби зрозуміти їхню незвичну реакцію на головного героя і навіть викликати щиру посмішку. Та найголовніше – від історії Indiana Jones and the Great Circle отримуєш насолоду від початку до кінця, навіть попри те, що фіналу дещо не вистачає кінематографічності.

Оглядач грав на ПК (характеристики для порівняння):
Процесор: Intel Core i7-13700K
ОЗУ: G.Skill DDR5-6000 64 Гб
Відеокарта: GeForce RTX 4070 Ti
Пам’ять: SSD Samsung 970 Evo Plus