Давно, ох давно, у нас не з’являлося крутої гонкової гри, де можна було наплювати на звичні правила і просто розвалити ущент суперників. Втім, поява PS5 мала це нарешті змінити, адже в стартовій лінійці йшла гра, яка впевнено цілилася в нішу Twisted Metal, Carmageddon та FlatOut — Destruction AllStars. Однак згодом плани змінилися і гру з листопада перенесли на початок 2021 року, заодно зробивши безкоштовною для підписників PlayStation Plus. Тож наскільки вибуховим вийшов проект Lucid Games? Зараз розповім.

Бий-ламай-газуй

Здебільшого саме так можна охарактеризувати всю гру від Lucid Games. Переважна більшість режимів гри нагадує класичне “Дербі” з FlatOut — вам передусім належить знищувати машини суперників і виживати самому, використовуючи переваги обраного героя. Але диявол, звичайно ж, ховається в деталях.

Кожен матч починається зі стрибка на арену, де вам необхідно захопити одну з загальнодоступних машин і почати набивати очки для перемоги. Саме так, у Destruction AllStars ви передусім обираєте персонажа, а машини тут дійсно є всього лише засобом пересування, який не страшно замінити. З плином часу стає доступна здатність героя, яку можна активувати, тільки вийшовши з машини, — що досить дивно, бо саме за кермом Destruction AllStars показує себе якнайкраще. Керування тут зручне, приємне, автівки класно звучать і поводяться (не в останню чергу завдяки Dualsense з його адаптивними триґерами та Tempest Audio 3D в навушниках) — одним словом, гра має готовий набір якісних аркадних перегонів.

На жаль, просто сидячи за кермом у більшості режимів вам не перемогти: доведеться стрибати туди-сюди, щоби використовувати свої потужні здібності. А варто вам лише вилізти з авто, як його з величезною ймовірністю за кілька секунд вкрадуть або знищать. Що тоді робити? Або якнайшвидше шукати покинутий кимось тарантас, або застрибнути на дах машини суперника і викинути його звідти… або, якщо є така змога, викликати фірмову машину персонажа і використовувати її унікальні можливості в боротьбі зі суперниками за перше місце. І так по колу 7-10 хвилин, що відводяться на матч.

Що ховається за стіною?

Режими гри поділяються на “Баталії” та “Випробування”. Баталії — це набір із чотирьох змагань:

У Carnado вам потрібно врізатися в машини суперників, вибиваючи з них деталі, які необхідно здати в ураган в центрі карти. Перемагає той, хто здав найбільшу кількість деталей. Проти ботів можна грати в соло, а в мережевому режимі сходяться дві команди по 8 гравців.

Mayhem — цілком собі стандартне флетаутівське дербі в стилі «убити всіх» на найбільший рахунок в кінці заїзду. Stockpile є варіацією першого режиму,  тільки зі значно більшим наголосом на командну роботу. Тут теж треба бити ворогів і збирати деталі, але банків для здачі деталей уже три, тож окрім власне збору, слід також і захоплювати та утримувати банки.

І на тлі попередніх трьох особливо сильно виділяється Gridfall — перегони на вибування, де в якості додаткової складності підлога арени починає зникати, і вам треба виштовхувати суперників, намагаючись не впасти самому.

А ось у вкладці “Випробування” вас чекає ряд заїздів із досить різноманітними вимогами й умовами, серед яких можуть бути так само і згадані змагання з “Баталій”. Потенціал цього режиму досить високий, та є нюанс — зі старту вам доступне тільки перше випробування, а за решту розробники захочуть ваших гривень. Нагадую, що Destruction AllStars з часом знову стане платною грою, і нові користувачі, заплативши за неї повну ціну, швидко зіткнуться з тим, що більшість контенту гри ховається за пейволом. Сумнівне рішення, чесно кажучи.

Герої

Ростер персонажів представлений шістнадцятьма героями: тут і борець-лучадор з Мексики, і якась божевільна з Бразилії, яка ототожнює себе з вовчицею, і багатий блоґер з Росії, і косплей-модель із Японії, і легкоатлетка зі Сполучених Штатів Америки, яка заодно ще є експертом в астрофізиці, і британський супергерой-листоноша з пакетом на голові замість маски тощо.

Каст дійсно різноманітний, але не тільки візуально: у кожного з героїв своя здібність і своя машина. Наприклад, бразильська вовчиця Люпіта, судячи з усього, дуже вже любить вогонь: при активації здатності вона підпалює дорогу під собою, що нокаутує супротивників позаду; вундеркінд на прізвисько Сайфер вміє маскуватися від супротивників; а представниця Індонезії Рату володіє потужним ударом, здатним відштовхувати гравців і машини.

Як і здібності, фірмові автівки персонажів відрізняється одна від одної за класом та характеристиками. У когось є міні-автобус, хтось інший має спорткар — само собою, це так само впливає і на характеристики міцності, швидкості та маневрування.

Прокачування персонажів теж присутнє, але обмежується лише візуалізацією у вигляді скінів (в тому числі і для машин), аватарок і емоцій, які купуються за ігрову валюту. Тож у підсумку персонажі значно менше відрізняються одне від одного, ніж здається на перший погляд.

На жаль, Destruction AllStars досить швидко вичерпує себе. Так вона красива і приємна, але за яскравою обгорткою гравців чекає невимовно мала кількість контенту. Звісно, якщо є ґеймплейна глибина, то навіть один режим і 2-3 мапи можуть затягнути на десятки годин… однак у Destruction AllStars нічого такого нема.

Само собою, величезним плюсом є те, що зараз гра доступна безкоштовно всім передплатникам Playstation Plus, але опісля все зведеться до того, за скільки часу ви її закинете. Можливо, розробники мають докладний план розвитку гри на прийдешні місяці, який покращить ситуацію, але старт у Destruction AllStars однозначно вийшов слабким.