У 2013 році студія Rocksteady мала би закінчити “аркемську” трилогію про Фледермаусманна Темного Лицаря, проте змогла виторгувати у видавця додатковий час на розробку. Ще б пак — гучний успіх Arkham Asylum та City слід було не просто повторити чи навіть перевершити. Відрубати кінці, спалити всі мости, закрити тему, влаштувати грандіозний навіть не фінал, а прощання — ось чого прагнули британці. Готові залишити Бетмена позаду, розробники рішуче бралися втілювати всі свої дикі задуми. Дикі, проте не завжди вдалі.

У вечір Геловіна на Ґотем насунулася нова біда. Страхопудало випустив дещицю свого жахотоксину в громадських місцях, мирних містян похапцем евакуювали, і значна частина міста опинилася в руках бандюків та знаних лиходіїв — Пінгвіна, Дволикого та інших знайомців з попередніх частин. Поліція без того кусає собі лікті від знемоги, а тут на горизонті з’явився ще Лицар Аркему з власними солдатами та армією дронів. Не варто й казати, що врятувати все та всіх може лише наш Бетмен.

Інша річ, що це не дасться йому малою кров’ю. Страхопудало не має наміру вбити Бетмена, йому глибоко начхати, хто ховається під маскою. Лиходій прагне іншого — знищити Бетмена як образ, зламати його і показати світові, що Кажан — звичайна людина, слабка та нікчемна. А коли люди втратять надію на порятунок, то вже ніщо не завадить Страхопудалові занурити  Ґотем у вічний морок і страх.

Мертвий і цим (не)задоволений

Попри благодатну тему та відверте бажання розробників раз у раз заводити Бетмена в глухий кут, історія — найслабша складова Arkham Knight. Проблема навіть не в засиллі штампів та показній коміксовості. Пол Діні, який роками працював над мультиками про Бетса та писав сценарії перших двох аркемських ігор, вміє з типових компонентів будувати цікаву історію. Та для фіналу трилогії Сефтон Гілл, режисер та чільний дизайнер гри, захотів писати сценарій самостійно. Результат вийшов невтішним: кампанія впевнено простує до очікуваної конфронтації, не заготувавши нам жодного різкого виверту. Всі викрадення, зради, вбивства та підступи видно здалеку, а намагання “олюднити” образ Бетмена й показати його свідомо неправильні вчинки вщент розбивається об незворушний вираз обличчя Кажана.

Лицар Аркема, яким не могли нахвалитися розробники, виявився суцільним пшиком. Попри свій стильний вигляд, він далеко не гідний суперник для Бетса, яким здавався в мить анонсу. Ми отримали тиражного істеруна, який постійно зриває голос і скиглить, як же Бетмен йому зіпсував життя. Мало того, що його справжня особистість легко відгадується після 2-3 годин гри, так самі розробники методично тицяють тобі в лице розгадкою. Ясна річ, що момент “грандіозного викриття” викликає лише жест капітана Пікарда, бо Бетмен у цю мить зображений відвертим ідіотом, який досі ні про що не здогадувався.

Ціна питання: Пол Діні, до всього, не оминав і грошових подробиць. Так, у Arkham Asylum створення хімікату “Титан” фінансував сам Джокер, а в Arkham City послуги охоронної компанії Tyger оплачував безмежно багатий Ра’с Аль-Ґул. А тепер питання: за чиї капустяники Лицар Аркема отримав стільки зброї, військового спорядження та бойових дронів? Вже точно не від Страхопудала, котрий для створення жахотоксину по-рейдерськи захопив хімічний завод. Сефтон Гілл залишає це в розряді “ай, і так зійде”.

Найгірше те, що Сефтон так і не зміг розпрощатися з Джокером. Підтершись сценарієм Arkham City, нам повертають Джокера у всій його красі та навіть висмоктують з пальця окрему сюжетну гілку. Втім, весь цей маразм та ідейна обмеженість має пояснення: лише таким чином розробники могли показати нам ті сцени, що відбуваються в ході кампанії, а особливо у фіналі. Можна вовком вити про все притягнуте за вуха, але факт: кволий сценарій компенсує просто шикарна режисура. В плані кіношності та краси відеоряду Rocksteady  перевершили самих себе.

Якбитологія: події Arkham City дарували надію, що під маскою Лицаря Аркема ховатиметься Тихун — він, як пригадуємо, змайстрував собі обличчя Брюса Вейна і мавпування Бетменівскього образу отримало би друге дно. Тим паче, що Томас Еліот одним із перших зрозумів, хто носить костюм Кажана. До всього, Тихун — якраз той персонаж, чиї сила та розум дозволили би обламати Бетменові вушка. На жаль, в грі йому відвели крихітну роль побічного лиходія з відверто дріб’язковими мотивами.

Новий костюм, старі навички

Арсенал Бетмена не зазнав помітних змін: бетаранги, кіготь, вибуховий гель, розрядник та інше причандалля знайде своє застосування як у бійках чи стелс-епізодах, так і для дослідження середовища. Єдина новинка — синтезатор голосу — дозволяє як відчиняти двері з голосовим сканером, так і спантеличувати ворогів, даючи їм вказівки голосами Гарлі Квінн чи Лицаря Аркема.

Новий костюм Кажана вкупі зі стильним виглядом дозволяє також робити раптові мультидобивання заскочених зненацька ворогів. Отак-от підкралися, зайняли зручну позицію — і в ефектному слоу-мо миттєво знешкодили до п’яти ворогів. Прийом доволі корисний як для бійок, так і “для полювання”, хоча панацеєю його не назвеш — проти здорованів не працює плюс потребує “нагнітання атмосфери” перед повторним застосуванням (кількох тихих знешкоджень, які би посіяли паніку поміж ворогів).

Натомість розробники суттєво підкрутили гайки з іншого боку — вигадали нових ворогів та контрзасоби, які мали би потроху відучувати від завчених способів дії. У стелс-епізодах солдати тепер можуть ставити турелі, вистежити Бетмена, коли той користується режимом детектива, або ж узагалі стати невидимими для нашого суперзору. Здоровані тепер також отримали холодну зброю, щити та електрорукавиці. Та найвагомішим поповненням ворожих сил стали медики, котрі можуть вкривати костюми союзників електрикою (руками їх вже не зачепиш) та повертати до тями нокаутованих ворогів. Поява бодай двох таких хлопців на полі бою — неабияка підстава переглянути звичний спосіб дій, особливо на вищих рівнях складності

Гра в чотири руки: а от розрекламовані парні сутички виявилися надто вже примітивними. Тоді як у звичних бійках Бетменові підкидають різнотипних ворогів, щоби якось урізноманітнити двокнопкову боївку (без приголомшень ухилянь та ґаджетів не обійтись), пара Бетмен — Кішка/Робін/Найтвінг духопелить типових бійців. Просте набивання комбо тицянням ЛКМ-ПКМ, а потім Е, щоби побачити видовищне парне добивання. Єдина їхня цінність, окрім візуальної, — змога пограти друзями Бетса.

Не забули автори і про детективну іпостась Бетмена. Окрім звичного використання режиму детектива та віртуальної реконструкції подій (запозиченої з Arkham Origins), автори гри підкинули кілька ситуацій, де гравцям слід знайти потрібну інформацію на записах із камер спостереження, а також добру жменю топографічних задачок. Не бозна-що, але легка перевірка кмітливості й пильності все ж тішить.

Інша річ, що звичну трійцю ігрових ситуацій — бійки, стелс та головоломки — позбавляє хронометражу найбільше нововведення Arkham Knight.

“Маленький” залізний друг

Бетмобіль в Arkham Knight — не просто транспорт для швидкого пересування Ґотемом. Це повноцінний ігровий стовп, який тримає на собі половину гри. Нав’язувати його використання нам починають буквально з перших хвилин гри: попервах це спантеличує, та доволі швидко виробляється  принцип “якщо ти не знаєш, що тобі тут вдіяти, викликай бетмобіль”.  Тим паче, що цей шедевр інженерної думки має цілком дистанційне керування. Не раз і не два нас змусять діяти почергово, то бетмобілем, то самим героєм.

Один натиск кнопки перетворює авто на легкий танк, оснащений кулеметом, ракетницею, ЕМІ та іншими цяцьками, придатними для боротьби з дронами Лицаря Аркема. На манір ворогів-людей, дрони теж мають кілька різновидів. Щоправда, це не робить битви з ними особливо цікавими. Щоразу далі проти нас кидатимуть все більшу кількість дронів — 20, 40, 60 — і подібні “танкові битви” наповал вбиватимуть своєю марудністю.

Інша справа — стелс та дві битви з босами (три з урахуванням повторів), які теж випали на долю бетмобільчика. Автостелс, щоправда, надто вже схематичний (нам протистоятимуть дронотанки, котрі вразливі лише ззаду), та ним не зловживають і своє завдання урізноманітнити ігролад він все ж виконує.

Зелений змій: не обійшлося в Arkham Knight і без традиційних загадок Едварда Ніґми. Цього разу псих піймав Жінку-Кішку та заготував 10 великих випробувань, аби її звільнити. Ці максі-задачки можна умовно поділити на три типи: спільна головоломка для Кажана й Кішки (двома героями слід керувати почергово), іноді змішана з побиванням роботів; головоломка для Бетса й бетмобіля; траса з перешкодами для бетмобіля. До всього є ще дві з половиною сотні трофеїв, загадок та предметів, зібравши які ви зможете зійтися у вирішальному двобої з Риддлером.

Довершують картину побічні завдання, орієнтовані винятково на бетмобіль: знешкодження мін на дорогах, переслідування Світляка, а особливо погоні за броньовиками Лицаря Аркема — якщо перших два завдання набридають доволі швидко, то погонь хотілося би вдвічі більше.

Причина проста— сновигати вулицями Ґотема заважають лише стіни будівель. Бетмобіль, в силу своїх габаритів та призначення, не може похвалитися надкрутою фізикою, зате бере грубою силою: дерева, паркани, ліхтарні стовпи, вітрини крамниць — все розлітається на друзки, ні на мить не сповільнюючи авто. А от перехожі — дрібні бандюки, котрих потіснили солдати Лицаря Аркема — можуть не перейматися, адже бетмобіль їх не розчавиться, а всього лише вшкварить розрядом. У цьому плані машина сповідує заповідь “Не вбий!” значно ретельніше за свого господаря.

Вогні нічного міста

Основна кампанія не втомлюється нас розважати: окрім бійок, стелсу і головоломок нам підкидають усіляку екзотику, на кшталт поїздки по дахах, ехолокації коріння дерева, розхитування дирижаблів, заміни капсул з реактивними хімікатами, піжмурків зі снайпером, знешкодження бомб, поки лиходій співає пісню тощо. Вміле тасування ситуацій настільки пожвавлює ігролад, що нарікати можна хіба на згадані перестрілки з дронами.

Втім, для Бетмена знайдеться ще чимало сторонньої роботи: порятувати викрадену бригаду пожежників, знищити контрабандну зброю, зупинити пограбування банків, вистежити серійного вбивцю, випробувати свого потенційного наступника тощо. Виконавши усі додаткові завдання й відловивши найнебезпечніших злочинців Ґотема (це з урахуванням Риддлера та його трофеїв) ви не просто здобудете заповітних 100% проходження, а й побачите “справжню” кінцівку Arkham Knight.

Три зірки: випробування, які раніше сиділи в окремому меню, тепер також перекочували на простори Ґотема: щойно виконаєте необхідну умову — відкриєте можливість перепройти один з епізодів з гри та помірятися майстерністю з друзями. Варто лишень дістатися до потрібної точки на мапі.

Справа в іншому: попри зростання масштабів та начебто великий перелік занять для Бетса, все найцікавіше все одно відбувається здебільшого в замкнутому просторі. Давню болячку так і не вилікували: Ґотем — масштабна декорація, яка має передусім створити атмосферу та задати емоційний тон грі (що вона успішно робить). Нарешті пересівши на залізо нового покоління, Rocksteady показали Ґотем, де знайшлося місце діловому центрові, новобудовам, промсектору, китайському кварталові, старому містові… Ґотем вражає сам по собі. Можна сміливо взяти паузу посеред гри та політати — саме літати, бо на швидкості бетмобіля багато чого можна проґавити — та слухати бандюків, які без угаву обговорюють події в місті, самі намагаються розгадати особу Лицаря Аркема, сумують за Джокером і роздумують над потребою сиквелу.

Та спокійно це зробити нам не дадуть: за замовчуванням армія Лицаря захопила два острови з трьох, встановивши контроль над дорогами і небом. Вгадайте, що нам для цього потрібно? Правильно, знешкоджувати блокпости та опорні пункти на хмарочосах. Причому справді цікавих точок знайдеться максимум 3-4, решта — рутинна зачистка, якою ґеймери вже ситі по горло завдяки іншим іграм, де слід захоплювати/підкорювати щось задля нормальної навігації мапою.

Batman: Arkham Knight — це підбиття підсумків кількарічної роботи Rocksteady. До блиску відполірований ігролад, розмаїття ігрових ситуацій, розкішна постановка і мальовничий Ґотем — гасло “Будьте Бетменом!” розробники втілили сповна, хоча задля цього і довелося пожертвувати логічністю сценарію. Можливо, “аркемський” Бетмен і заслуговував кращого закінчення своєї історії, та гру про себе він таки отримав найкращу.