Borderlands — своєрідний феномен у жанрі шутерів від першої особи. Свого часу гра позиціонувалась як Sci-Fi з серйозним сюжетом в суворому та холодному космосі, але на якійсь стадії розробки Gearbox зрозуміли, що творять добіса чорну та комічну космо-оперу.

Проте, як це часто буває, популярність франчайзу призводить до вимог видавця штампувати продовження, а так як Gearbox були зайняті на інших проектах, основні важелі розробки перейшли до ще однієї внутрішньої студії видавця — 2K Australia. Ті вирішили піти по протоптаній колії і не винаходити нові педалі до велосипеда, а просто замінити деякі спиці.

Pre-Sequel виправдовує свою назву на всі 146% (така сума відсотків наразі дуже популярна у деяких східних країнах). Всім відомі основні складники формули Борди, які захоплювали гравців на десятки, а то й сотні годин перебування у цьому всесвіті: неперевершений візуальний стиль, чорний та їдкий гумор, проста, але доволі багата система прокачування та сюжетний кооператив на чотирьох, який ще вище піднімає планку божевілля на ваших моніторах. Все це нікуди не ділося, але і нового немає абсолютно нічого.

Красунчик Джек — початок

В основі “Недопродовження” історія відомого всім прихильникам Борди красунчика Джека, яка звучить з вуст Афіни, яку ви можете пам’ятати з DLC The Secret Armory of General Knoxx до першої Borderlands. Тобто все, що відбувається, є гігантським флешбеком спогадів пригод Афіни, які перенесуть нас на місяць Пандори — Елпіс, де і відбуватимуться всі події Pre-Sequel.

Ви зможете дізнатись чим займався Джек будучи рядовим програмістом корпорації “Гіперіон” та як в ньому прокинувся революціонер, який врешті-решт призвів до захоплення ним влади як над корпорацією так і над усією Пандорою.

Сюжетна складова Бордерлендс подається у звичній манері: виконай квест там — дізнайся шматок, виконай квест тут — дізнайся ще один. Така подача працювала 5 років тому — працює і зараз, адже все це добряче приправлено величезною кількістю побічних квестів, тонами відбірного гумору та самоіронії. Серед більшості моїх колег панує думка, що початок гри не надихає, Borderlands має вибухати на старті і тримати планку до кінця і така думка має право на існування, адже нас відразу кидають в бій без внятного контексту, а бою як такого нема. І так триває, доки ми не потрапимо до Конкордії — міста, яке тут відіграє роль Санктуарію. Тут можна розслабитись у стрип-барі з Моксі, зустріти старих знайомих з попередніх частин та повиконувати цікаві квести. Словом, гра розкачується мляво, але як тільки ви добираєтесь до відкритого космосу, набирає деяких обертів.

I believe i can fly…

Єдиним суттєвим ігроладним нововведенням, яке хоч якось урізноманітнює перестрілки до яких ми звикли — є низька гравітація. Сутички в таких умовах привносять деякі нові можливості у ваш арсенал бойових вмінь. Ви можете вистрибнути на декілька метрів вверх і вдарити об поверхню всією вагою тіла використовуючи реактивний ранець за плечима, можете вести повітряні перестрілки на дахах космічних будівель та використовувати зброю з поправкою на гравітацію. Таким же чином відбувається пересування всіма локаціями на поверхні, вони побудовані таким чином, що вам обов’язково доведеться використовувати всі можливості повітряного серфінгу і це наче не погано реалізовано, але все ж гра не пропонує ситуацій, які б вимагали від вас витискання максимуму з такої механіки. Тобто ось вам невагомість, розважайтеся як забажаєте, бо ми не знаємо як вас розважити.

Старі знайомі та залізяка

Як всі здогадались ще до релізу, нам пропонують чотирьох персонажів для здійснення нашої “місячної” місії. Тут старі знайомі: вже згадана Афіна, від особи якої йде розповідь. Вона спеціалізується на ближньому бою, в арсеналі має щит, який вбирає деяку кількість шкоди, викидаючи його завдає рівноцінну кількість ввібраної шкоди. Ніша — відома як дівчина красунчика Джека та шериф в Borderlands 2. ЇЇ ультимативною навичкою є режим автоприцілювання в якому також підвищуються всі характеристики зброї на короткий проміжок часу. Вільгельм — бос з тієї ж другої частини, який тут ще молодий і малодосвідчений. Віллі має в запасі двох дронів, один з яких лікує його, а інший нищить ворога. Ну і на закуску нам дають можливість насолодитися перебуванням в тілі однієї з моделей залізяки Клептрепа, ймення якому — Фреґтреп. Персонаж, який давно сподобався всім прихильникам франчайзу, видає все такі ж безглузді, але вбіса кумедні коментарі, танцює під даб-степ і має низький поріг виживання. Вміння Фреґтрепа найрізноманітніші, він аналізує ситуацію на полі бою і автоматично вмикає одне з вмінь, яке найкраще підходить до ситуації. Також, не важко здогадатися, що йому не потрібен кисень без якого решта персонажів тупо загнеться, якщо його не поновлювати.

Бий, стріляй, пали, а тепер заморожуй і ріж!

Ще одним кардинальним нововведенням є поява нового повноцінного класу зброї — лазер. Лазерна зброя, яка в свою чергу поділяється на імпульсну та променеву додає ще більше варіативності у і без того незліченний арсенал зброї Borderlands. Також з’явилися нові модифікатори, які використовуються для протидії деяким типам ворогів, тепер їх можна заморозити до повної нерухомості і розстріляти на шматки льоду.

Більше зброярню описувати немає сенсу, адже це як лут у Diablo, завжди знайдеться щось краще, різноманітніше та модифікованіше в будь-якому з класів, а славнозвісна скринька, яка відмикається золотими ключами (яких, до речі, вам щедро відсиплять якщо у вашій бібліотеці є обидві попередніх гри) може видавати нову зброю навіть після 200 годин гри, адже зброя генерується від вашого рівня досвіду.

Borderlands — 2.5 1.5

Borderlands: The Pre-Sequel не намагається бути чимось інноваційним. Це просто ще одна гра у популярному всесвіті, розробники якої задоволені самим її існуванням, адже свою касу вона збере. Її можна охарактеризувати як велике сюжетне доповнення до першої частини. Якщо ви пройшли обидві частини з усіма DLC і хочете добавки, Pre-Sequel для вас, а якщо прагнете чогось нового, витратьте гроші на іншу гру.