Нинішній ігровий ринок весь час жадає чогось нового. Саме з цього й виникають такі ігри як Evolve від творців Left 4 Dead. Це асиметричний кооперативний шутер на п’ять осіб. У ньому команда з чотирьох гравців полює на п’ятого, котрий приміряє на себе роль чудовиська. Ну, ви про це вже знаєте, а я розповім, як воно грається і чи справді таке цікаве, як його продавали.

Безсюжетний сюжет

Хоч в  Evolve ігролад зосереджений на мережевих сутичках, розробники помізкували й таки спромоглися доволі органічно вплести до гри щось подібне до сюжету. Отож, на планету Шир, найрозвинутішу та найважливішу людську колонію у цій ділянці космосу, несподівано навідались таємничі чудовиська, котрі почали сіяти смерть та розруху. Влада колонії оголосила евакуацію населення й запросила елітний загін мисливців її підтримати. От власне й усе. У грі навіть можна розіграти сценарій евакуації, що складається з п’яти місій. Залежно від успіху в них гравці отримають певні бонуси в наступних раундах та врятують/занапастять населення. Саме кількість евакуйованого, або ж винищеного люду визначає переможця.

Розмаїття професій

Evolve, однозначно, — стильна гра. Образи мисливців вийшли доволі колоритними, хоча то тут, то там трапляються кавалки кліше. Загалом мисливців у грі дванадцять, по три на кожен клас: Медик, Підтримка, Пасткар і Штурмовик. І спосіб гри за кожного з них суттєво відрізняється від інших і враження викликає теж різні.

Штурмовики в грі, як вже можна було здогадатись, використовують свою нищівну вогневу міць, щоб накрити чудовиськ хвилями праведного гніву свинцю, електрики та полум’я. Ігролад за штурмовика вельми напружений, адже хоч уся команда намагається допомогти йому доконати монстра, доволі часто якраз штурмовика чудовисько й ігнорує, адже набагато простіше знищити всіх інших, позбавити ударника підтримки й спокійно зхрумкати його на десерт. Тож під час гри за цей клас потрібно намагатись завдати якнайбільше пошкоджень і при цьому не забувати активно пересувати своє гузно, щоб не отримати на горіхи. В арсеналі штурмовиків знайдуться вогнемети, штурмові гвинтівки, мініґани, персональні щити та навіть напівавтоматичні ракетомети.

Роль медика залишається доволі традиційною, АЄОА. Відтепер, окрім стандартного лікування напарників медик здатен ще й робити в броні монстрів слабкі місця, поціливши в які союзники, завдають іродам добрячого прочухану. Та це все робить з медика пріоритетну ціль, і монстри завжди намагаються спершу звалити з ніг саме його. Тож окрім лікування союзників й послаблення броні медикам доводиться постійно драпати. Окрім цього медик — єдиний клас, котрий здатен піднімати на ноги поранених дружбанів з відстані. Саме на медику мені б хотілося привести трохи сумний приклад дизбалансу у грі. Так, другий медик вміє не просто піднімати поранених союзників, а й моментально воскрешати вже повністю “померлих”, при цьому час відновлення здібності настільки мізерний, що в бідної почвари практично не лишається шансів на перемогу. Арсенал медиків — снайперські гвинтівки, гранатомети та різне лікувальне причандалля.

Клас підтримки відповідає за… підтримку побратимів на полі бою. А що ще від них чекати? Сапорти дають союзникам додатковий щит та можуть робити поплічників невидимими. За суттю це універсальний клас, що може окрім власне підтримки ще й завдавати доволі непогані пошкодження противникам. Також підтримка може розкидувати турелі, допомагати вишукувати монстра та ПОДВОЮВАТИ пошкодження, котрі отримує нещасне звірятко. Підтримка є другою за пріоритетом ціллю під час нападу, тож теж повинна не ловити ґав і в ідеалі ще й прикривати сраки всіх інших. Робити це вона може за допомогою лазерного різака, ракетометів, генераторів щита та рейкострілів.

На десерт лишаються пасткарі. Їхня роль — знайти чудовисько й замкнути його в мобільній арені, щоби штурмовик міг спокійно його подолати. Пасткарі завжди ведуть свій загін слідами чудовиська. Одні можуть стрілити його, чи його їдло дротиком з маячком, інші розставляють по мапі датчика, або пускають по сліду Ромашку (Daisy), місцевого ящіро-пса. Також трапери в різний спосіб повинні сповільнити, а в ідеалі знерухомити чудовисько для більшої зручності екстермінування останнього. В арсеналі пасткарів — звичайні й електричні пістолети-кулемети, дробовики, гарпуни та різноманітні пастки.

Чудовисько — у кожному з нас

На противагу чотирьом мисливцям виступає лиш одне чудовисько, звідси й “асиметрія” цієї стрілянки. Аби вирівняти шанси, розробники накинули монстрам купу смаколиків, серед яких колосальний запас здоров’я та відновлювана броня, деякі з них взагалі можуть літати/ширяти/телепортуватись! Отож, загальна стратегія гри за чудовиськ зводиться до того, щоби поволі від’їдатись та еволюціонувати до третього рівня, не потрапивши на очі мисливцям. Звісно, якщо мати прямі рученята, можна й просто на першому рівні “покарати” мисливців і показати, хто в джунглях головний. Зараз є три доступні почвари, четверту — Бегемота, можна купити як додаток, а ті, хто замовив гру, отримають його на дурняк.

Ґоліаф — перше з доступних чудовиськ. Він має доволі посередні показники атаки/броні й орієнтований на ближній бій. З огляду на стрибучість джетпакнутих мисливців, грати за Ґоліафа доволі важко. Опустити стрибучих на прийнятну для побиття висоту повинна допомогти здатність до кидання здоровенних каменюк і вогняний подих. На мою думку, гра за Ґоліафа — найважча серед усіх інших почвар. Ним потрібно увесь час маневрувати та просто вриватись до мисливців за допомогою мегастрибка й розкидати їх довкола ривком.

Наступний експонат носить горде ім’я Кракен, хоч не має жодного стосунку до моря, чи водної стихії загалом. На відміну від Ґоліафа, Кракен може ширяти й робити ривки в повітрі, та ще й при цьому в польоті його атака з ближньої перетворюється на жбурляння електрогранат. Загалом, основну шкоду він завдає за допомогою електрики: викликає блискавиці з небес,  розставляє самонавідні “міни”, просто лупить усе в певному радіусі струмом, або запускає вихори, котрі тягнуть ворогів за собою. У грі за Кракена рекомендую ширяти довкола мисливців здобичі й закидувати її вміннями.

Останній з доступних монстрів — Примара. Це швидкий персонаж, найкраще для нього підходить тактика стрімких ударів та відходів. Усі вміння Примари затесані на завдання величезних пошкоджень за короткий час, що в поєднанні з загальною хирлявістю робить гру за неї своєрідним викликом. Окрім цього Примара може створювати приманку та притягувати ворогів до себе.

Грати чи не грати?

Загалом гра бігається доволі непогано, та, на жаль, доволі швидко набридає і для цього є кілька об’єктивних причин. Перш за все, якщо не грати з друзями, гра одразу стає в рази важчою (для мисливців), адже про більш-менш злагоджену гру можна одразу забути. По-друге, відсутній довготерміновий стимул для гри. Відкрити більшість персонажів можна за 10-20 годин, при цьому мап реально мало, тож на велике розмаїття не доводиться покладатися. А по-третє, відлякати від гри може також доволі посередній рівень оптимізації, що може виявитись у раптовому й часто банально безпричинному просіданні кадрів. Та загалом гра навіть на середніх налаштуваннях видає доволі гарну картинку, а на мінімальних навіть є шанси пограти на слабших машинах.

Evolve — непоганий шутер, та на мою думку, найближчим часом на нього чекає сумна доля Titanfall, котрий вже за декілька місяців після релізу був практично забутий спільнотою. Якщо чесно, то я радив би купувати Evolve лише разом з кількома друзями, бо інакше гри вистачить від сили на 20 годин.