Що спільного у реального Влада ІІІ Дракули та міфічного могутнього вампіра? Свою розширену, доповнену і невідому версію цієї історії вирішили розповісти творці фільму. Чи все у них вийшло та чого слід чекати далі в огляді.

ТЯЖКЕ ДИТИНСТВО

Багацько авторів полюбляють підкреслювати, що їхні герої переживали надлюдські випробування ще в дитинстві. Влад — не виняток. Іще зовсім юним його, княжича, відправили з тисячею однолітків слугувати ворожому султану. Там з ними поводилися дуже жорстоко — шмагали, били, змушували дивитися “Сутінки”…

Проте таке виховання зробило з юнаків сильних воїнів. Особливо з головного героя. Хлопчик не тільки виріс і став виглядати, як топ-модель, а прославився, як син дракона, що в запалі битви особливо збуджується, проштрикнувши списом ворога. І всаджує списа в землю, аби всі бачили, наскільки він крутий. Прозвали його за це наштрикувачем. Наштрикувач? Серйозно?..

Та ті часи безумних веселощів минули, Влад повернувся у своє князівство, обріс підданими, дружиною, дитиною та спокійним життям. Здається, все чудово… але ЗНЕНАЦЬКА нагадує про себе син того самого ворожого султана, що успадкував титул. Його мета проста — гроші. І він їх не просить, а вимагає.

Влад, вочевидь, звик до такого, і віддає султанові багацько срібняків, але виявляється, що молодому правителю і цього не досить. Йому подавай ще тисячу юнаків для армії. Отут головному героєві вривається терпець, і він вирішує віддати душу злу. До речі, про зло.

КОЛОВОРОТ ЗЛА В ПРИРОДІ

Добро і зло — основні глобальні акценти фільму. Головний герой весь фільм ходить лезом бритви, роблячи страшенно погані вчинки заради вищого добра та захисту близьких. Серйозно — весь фільм. Але хто ж він після цього — мученик чи поганець? Відповіді на це нам так і не дають, просто показавши в загальних тонах всю безвихідь його ситуації та зрештою беззмістовність його дій.

Проте зло — це не лише оте класичне, фільмове. Це погань, яку ми помічаємо, навіть поринувши у фільм та спробувавши перейнятися ним. Ляпи, непродуманий сюжет, відсутність сенсу фільму — усе це тут є.

Простий приклад: навіщо спадковому султанові тисяча воїнів-хлопчиків? Адже доки з них виростуть пристойні вояки, пройде з десяток років. Навіть тисяча дорослих воїнів — мізерна кількість. Невже армія султана настільки слабка? Проте воювати з нею головний герой не сміє. Воно й не дивно, адже ближче до кінця фільму бачимо просто-таки гігантське військо. Логіка?

Звісно, можна сказати, що чванькуватий султан просто захотів тонко потролити князя. Але ж і сам він проходив таке ж виховання — невже йому настільки сподобалося і він готовий приректи на таке ще тисячу дітей? І це тільки один з багатьох надуманих і нелогічних випадків.

ЗАГАЛОМ

ЕкшОн і спецефекти присутні. Двійко чудових акторів з “Гри Престолів” Арт Паркінсон та Чарльз Денс (Рікон Старк та Тайвин Ланістер із серіалу) теж є. Оце загалом і все, за що можна дати добру оцінку. Оператори, вочевидь, не старалися, і фокус під час зйомки любить втекти, повернувшись тільки в наступному ракурсі. Натомість Люк Еванс в ролі Дракули дуже старався витягнути фільм, але особисто мені він в цій ролі зовсім не сподобався, хоч і виклався на всі сто.

Історія подана дуже швидко і стисло. Моменти, які мали б бути сумними, не викликають жодних емоцій, а після перегляду фільму в мене залишилося гидке відчуття, що мене надурили. Ніякий це не класний кінопереказ історії з незнаними змінами. Просто спецефекти, вампіри, сюжетні кліше та набір подій без жодного сенсу. Ще й закид на продовження. “Дракула. Невідома історія” мав бюджет у сто мільйонів доларів — не набагато менше за, наприклад “Життя Пі” чи останню частину “Гаррі Поттера”. Проте значних касових зборів навряд чи слід чекати — надто вже без душі зроблений фільм.