Важко навіть уявити, про що думали творці нового “Форсажу”, коли лише починали роботу над восьмою частиною. Всім уже по зав’яз вистачає різноманітних стрічок з вибухами та постійними бійками. І ось на великих екранах з’являється “Форсаж 8”, в котрому рівень божевілля наблизився до критичної точки. У нових фільмах франшизи дедалі важко угледіти межу між якісним екшеном і трешем. “Форсаж” майже остаточно еволюціонував у попкорнове кіно, на яке можна піти лише заради одноразового перегляду.

Форсаж серця мого

Зробити те, на що колись спромігся колись Роб Коен, зараз, мабуть, уже не зможе ніхто. Навіть не “не зможе”, а це буде недоцільно. Адже тоді у глядача були зовсім інші потреби, а тепер усе можна звести все до спецефектів, напхати купу непотребу та сюжетних поворотів, окупивши фільм у 2-3 рази. Перша частина “Форсажу” не просто показувала якісний екшн, а робила це з допомогою автомобілів. Останні відігравали не якусь другорядну роль, прирівнювалися до витворів мистецтва. Хоча в основі сюжету залишалася “сім’я”, перегони були її невід’ємною частиною. При цьому змагання потрібні не просто для того, аби допомагати штовхати історію уперед, а показували стиль життя персонажів, те, заради чого вони сідали за кермо авто. Створювалося враження того, що ти справді дивишся на порушників закону, які живуть заради перегонів. Разом з ідеально підібраною музикою все це створювало неймовірну атмосферу, котра змушує передивлятися перший “Форсаж” із задоволенням сьогодні.

Про другу частину багато говорити не хочеться, але вона цікава хоча б тим, що в ній автомобілі продовжували залишатися мотивуючим фактором, котрий захоплював не лише головних персонажів, а й глядача. Втім, “Подвійний форсаж” контрастував на фоні попередника, особливо посереднім сюжетом. Саме тому сиквел можна вважати лише хорошою перехідною стрічкою, а не гідним продовженням.

Звернути увагу хочеться ще і на “Токійський дрифт”. Так, уся ця японщина може подобатися не всім, а вкупі з недуже вдалим підбором акторів та сюжетом, вона ще й викликає відчуття фальшу. Але було в ній те, чого зараз так не вистачає “Форсажу”, — концентрація уваги на автомобілях, змаганнях, а особливо техніці дрифту. Головний герой третьої стрічки не просто знайомиться з новою для нього культурою, а потроху освоює її. Найдивніше те, що сценарій до “Токійського дрифту” писав Кріс Морган, який займається цим і дотепер. Дивлячись на восьму частину (і деякі попередниці), ніяк не вкладається в голові, як людина, котра намагалася передати дух нелегальних перегонів десять років назад, зробила з франшизи поле для вибухів та осередок неймовірно дивних сюжетних поворотів.

“Три Ікси: Сімейне божевілля”

“Форсаж 8” — вибуховий фільм, в якому спецефектів більше ніж логіки. Будь-який такий фільм з Віном Дізелем можна сміливо називати ще однією частиною “Три Ікси”. Глядач жодної різниці не помітить, адже через постійний екшен і вибухи важко побачити різницю. При цьому історію не можна назвати оригінальною. Порятунок світу від кібер-терористки, котра викрадає коди до російських ядерних ракет? Серйозно?

Під час перегляду виникає безліч запитань. Навіщо Міністру оборони Росії перевозити секретні дані, зокрема коди запуску ядерних ракет, у Нью-Йорку? Чи відтепер росіяни зберігають свої секрети під носом у інших наддержав? Як Роман зміг взагалі вижити після того, як скупався у льодяній воді під кригою? Не потрібно думати про звичні закони фізики або логічність дій, коли є екшон. Найгірше те, що подібні епізоди можна споглядати аж до самого фіналу. Як гадаєте, а відштовхувати руками торпеди рукою персонажі вміють? Звісно! Коли Двейн Джонсон у тюрмі почав тренувати удари, б’ючи кулаками об бетоні стіни, ти просто сидиш і думаєш: “Спробуй вдарити головою.”

Окрім вищеназваних речей, у фільмі є купа жартів. Ви все правильно прочитали, “Форсаж 8” можна називати комедією. Жарти з’являються навіть у найбільш напружених моментах стрічки. Абсурдні чи ні, але вони все ж виконують своє призначення. Та чи потрібна велика концентрація веселощів у подібному фільмі? Важко сказати, адже таке наповнення чудово підходить для фільмів “на один раз”. Тут ще варто виокремити український переклад, який, ймовірно, і перетворює деякі серйозні моменти на конфузи.

Сценарист просто робить з франшизи “Санта-Барбару”. Це, до речі, у нього виходить неймовірно вдало. Той, хто був ворогом головних героїв у минулих фільмах, з легкістю перетворюється у друга. Навіть більше, він може стати частиною “сім’ї”. Здається, що це поняття створене з резини і його можна розтягувати настільки, наскільки цього хоче сценарист. Тут знову ж таки хочеться згадати те, яке значення “сім’я” мала в першій частині. Зараз цим поняттям просто користуються за і без потреби. Персонажі взагалі поводять себе, як довбики… Дивіться, програміст. Тому давайте покажемо, що вона швидко тицяє пальцями по клавіатурі та говорить якусь мудру фразу. У такі моменти здається, що потрапив у дитсадок.

Варто визнати, що вся вакханалія, яка відбувається на екрані, все ж вражає. Тебе просто напихають, наче фаршировану курку, бійками та сценами екшену. Від самого початку розумієш, що у порівняннні з сьомою частиною майже нічого не змінилося. Глядачеві згодовують одну гонку, аби ті, хто скажуть, що фільм не про автомобілі, помиляються, а потім затьмарюють все суцільним екшеном на колесах. Це те видовище, яке підлітки будуть неодноразово обговорювати з друзями. Та балакатимуть вони не про історію, а саме про карколомні трюки та іншу катавасію на екрані, яка просто в’їдається в голову своєю абсурдністю.

На майбутнє

Сприймати “Форсаж 8” як вдале продовження важко. Якщо вам нічого робити, а так кортить “поклювати” попкорн і подивитися на феєричне видовище, що спирається на абсурдність рішень та дій, тоді вперед.

За останні роки зняли не так уже й багато якісних фільмів саме про перегони, тому “Форсаж” спокійно міг би зайняти цю нішу, але натомість ми отримуємо видовище, в якому автомобілі — це лише засіб для виконання трюків та погонь. Восьма частина взагалі увібрала в себе таку кількість кліше, що їх вистачило б на декілька фільмів “Нестримні”. До речі, з останнім можна робити кросовер, адже список надвідомих акторів у “Форсажі” скоро буде таким же ж.

Якщо у майбутньому ми справді отримаємо шикарне завершення франшизи, то “Форсаж 8” згадуватимуть як непоганий фільм, який продовжував серію. А поки що ми маємо “Місію неможливу” на чотирьох колесах, на яку дивишся з відкритим ротом, не розуміючи чи то від захвату, чи то від абсурду на екрані. Якоїсь глибокої історії від фільму не варто очікувати, але якщо ви молитесь на спецефекти та вибухи, то точно повинні побачити цю стрічку.