Фільм, який в оригіналі називається “Одного разу у Венісі” (квартал в Лос-Анжелесі), з легкої руки прокатників перетворився на “Його собаче діло”. Хоча тут наші прокатники, як зазвичай, наслідували своїх східних сусідів і просто повторили їхній варіант назви.

Нова комедія з Брюсом Віллісом, що останніми роками регулярно знімається у всякого роду треші (тут його перепльовує хіба що Ніколас Кейдж), від самого початку не викликала жодних ілюзій щодо своєї якості – і рейтинг на IMDb в 5,4 бали став підтвердженням тому. До того ж постановником виступив Марк Каллен – серіальний режисер, чиїм найвідомішим повнометражним фільмом була малоуспішна комедія “Подвійний КОПець” (ще одна “знахідка” прокатників, – оригінальна назва “Cop Out”) з тим же Брюсом Віллісом у головній ролі.

Отож, перед нами — немолодий приватний детектив Стів (Брюс Вілліс) який зі серйозним виглядом ділиться з місцевою дітворою своєю мудрістю на пляжі Венісу, а потім, тікаючи від незадоволених замовників, голим гасає на скейті вулицями міста. У Стіва є напарник Джон (Томас Міддлдітч – актор, який знімається в досить успішному ситкомі “Кремнієва долина”), – його закадрові пояснення ситуації дратуватимуть глядача весь фільм. Ще у Стіва є депресивний друг Дейв (як завжди прекрасний Джон Ґудмен), який намагається почати нове життя під час шлюборозлучного процесу.

Історія пускається учвал від самого початку, Стів береться за різноманітні розслідування – викрасти машину з лігва банди; знайти зниклу дівчину; вистежити художника, який малює вульгарні зображення на стінах будинків тощо – і всі по черзі він провалює. Але ситуація стає особистою, коли місцеві хулігани на чолі з “халом Дроґо” Павуком (Джейсон Момоа) обкрадають будинок його сестри і разом з електронною технікою забирають улюблену собачку його племінниці.

В деяких сценах спостерігати за Брюсом Віллісом навіть незручно, так само, як незручно останнім часом дивитися на Роберта де Ніро (один минулорічний фільм “Дідусь легкої поведінки” чого вартий). Здається, що конфузи, які трапляються з персонажем Брюса, не достойні його імені.

Проте посередній гумор, який, все ж, часто викликає усмішку або навіть повноцінний сміх у залі, і хороші актори роблять своє – дивитися фільм “Його собаче діло” не нудно. Він, як мінімум, веселий і легкий. І навіть тут, у ролі, в якій здавалось би немає що грати, Брюс Вілліс знаходить місце своїй фірмовій іронії – головній рисі його акторського таланту, а Джон Ґудмен зворушливий в досить типовому для себе образі.

Герої постійно влипають як не в одну критичну ситуацію, то в іншу. І до пори до часу все ускладнюється, а тоді, звичайно, як повелося ще з 80-х, “Брюс усіх порятує”.

Безумовно, фільм не хапає зірок з неба, і ніхто при здоровому глузді і не міг на це сподіватися – але він виявився кращим, ніж міг би бути. Ненав’язлива атмосфера пляжної легкості і безтурботності, кумедні Брюс Вілліс і Джон Ґудмен, комічно серйозний Джейсон Момоа, наче пародія на інші свої, куди більш героїчні ролі, і нервовий клієнт детективного агентства Лео (Адам Голдберг – чудовий комічний актор, який знімався і в “Друзях”, і в таких режисерів, як Спілберг, Річард Лінклейтер та Рон Говард) – мають непогані шанси “зробити ваш вечір”.