Говорити про фільм “Конг: Острів черепа” все одно, що говорити про воєнну операцію – він швидкий, динамічний, безкомпромісний, дуже ефектний і такий самий беззмістовний, як лобова атака. Це дуже красиве видовище, з двома стратегічними цілями – власне бути красивим видовищем, яке зрубає купу бабла, і введе Конга у “кіновсесвіт велетенських монстрів”, який започаткували в 2014-му з перезапуску “Годзилли”.

Острів Черепа – це поле бою для Конга, на якому він покаже всю свою крутість і розміри, бо тепер він ще більший, ще зліший, ще крутіший. Тут треба розуміти – в кіноіндустрії існує два Конга – Кінг Конг, придуманий режисером Меріаном М. Купером ( за легендою, в кошмарному сні йому приснилась величезна горила на хмарочосі, яку він втілив в революційній для свого часу (1933) однойменній стрічці), і Конг із численних римейків, в тому числі корейських, яких умовно можна назвати “Кінг Конг проти…”, де вся їхня суть зводилась до битви титанів, а також різних сиквелів про дітей Конга. Так ось – “Конг: Острів черепа” саме з цієї серії. Тут ніхто не заморочується над інтригою, Конга нам показують вже в першій сцені фільму. Інтрига a priori неможлива – ми знаємо, що буде третій фільм, в якому Конг зійдеться з Ґодзиллою. Питання лиш у тому, в якій послідовності будуть помирати персонажі, і хто з них уникне такої долі.

Але так чи інакше – цей фільм значно перевершив ту ж саму нещодавню “Ґодзиллу”. Сетинг вибрали новий для даної історії – 70-ті. Тут відповідна кислотно-сепійна атмосфера, в колонках грає “Jefferson Airplane”, “Black Sabbath”, “The Animals”, відчувається нестерпна москітна жара і в повітрі висить запах напалму. Плавні прольоти камери над гелікоптерами на фоні заходу сонця. Сам режисер Джордан Вот-Робертс не приховує, що надихався такими фільмами, як “Апокаліпсис сьогодні”, “Взвод”, і “Суцільнометалева оболонка”. Що ж, усі 190 мільйонів баксів тут видно – якість спецефектів, постановка батальних сцен і вигляд всіх тих численних “прекрасних” монстрів (варто відзначити, що режисер Вот-Робертс тісно дружить з Хідео Коджімою і Ґільєрмо Дель Торо, тому його монстри – яскраві представники фауни їхніх моторошних світів). Але вся ця загадкова прекрасність жодним чином не торкнулась ані сюжету, ані героїв. По суті, це фільм категорії В, поставлений на бюджет категорії А.

Отож, історія така. Таємнича організація “Монарх” на чолі з персонажем Джона Ґудмена організовує експедицію на незвіданий острів. Навіщо? Головне пояснення для воєнного штабу США – щоби випередити росіян, бо ж Холодна Війна в самому розпалі. Ґудмен швидко збирає різношерсту компанію – тут вам і Том Хідлстон, і лауреатка минулорічного “Оскара” Брі Ларсон, і Семюел Л. Джексон, пізніше до них приєднається Джон Сі Райлі (разом з брутальним воєнним Ші Уігхемом вони будуть єдиними трансляторами сумнівного гумору). Серйозно, не очікуйте нічого подібного на “Кінг Конга” Пітера Джексона, з його саспенсом в кожній мізансцені, в якому експозиція займала близько півгодини, а потім розтягувалась на весь другий акт. Ні, ніякого співчуття до диявола – на це нема часу.

Взагалі фільм Джексона був ідеальним римейком саме тої, вже давно легендарної, стрічки 1933-го. В нього вийшла дуже тонка історія з блискуче прописаним сценарієм і атмосферою 30-х. В ній Кінг Конг був олюдненим, як і в оригінальному фільмі. Він викликав співчуття. Присутність кожного з членів експедиції була логічно мотивованою. А картинка, навіть через 12 років, досі виглядає цілком сучасною.

У новій версії все ущільнено і перенасичено екшеном. Ось Ші Уігхем, тільки-но приземлившись на острів, після того, як Конг розніс дві третини їхнього авіафлоту, тут же сідає перекусити і вже через 20(!!!) секунд діалогу викидає пусту консерву. Ось Конг, після тої самої баталії, приходить до водойми напитися і одразу вступає в битву з гігантським восьминогом. В Джексона такі сцени були би спокійними, в них він би розкривав своїх персонажів. Але, як вже згадувалось, “Конг” 2017-го просто з іншої опери.

Ціль персонажів – перетнути острів. Все. По дорозі вони відбиваються від місцевої фауни. Таким чином, фабула перегукується зі “Шаленим Максом” 2015-го, що, на перший погляд, навіть, непогано. Але в Максі, як мінімум, герої мали очевидну мету. А тут одні просто хочуть вибратися, і в найкращих традиціях фільмів про В’єтнам спускаються по річці (нехай), в той час як професійні вояки, яких очолює шалений Семюел Джексон вирішують завалити Конга за допомогою напалму. Навіщо? – “Бо він вбив наших хлопців!” – “Але він не винен, він захищав свій острів!” – аргументовано суперечить йому пацифістка Брі Ларсон. І в такому дусі. Здається, вже з тих рядків неважко догадатися чим все закінчиться. Бо всі події тут видно за кілометр – від кожної окремої мізансцени до сюжету в цілому. І не викликає жодних труднощів здогадатися, які персонажі доживуть до титрів. (До речі, після них є коротка сцена, майте на увазі.)

Що стосується персон, Джордан Вот-Робертс – молодий режисер, в його доробку лише один більш-менш успішний фільм “Королі літа”. Але, схоже, це новий тренд в Голівуді – залучати маловідомих режисерів до багатобюджетних блокбастерів. Це по-своєму непогано. Дорогу молодим. Навіть остання церемонія нагородження “оскарівськими” преміями натякає, що “старим тут не місце”. Тобто це ще не закон, але певна послідовність прослідковується. Здається, Голівуд дійсно змінюється. А Джордан Вот-Робертс цікавий вже одним свої виглядом.

Том Хідлстон, Брі Ларсон, Семюел Джексон, Джоном Гудман – хороші актори, яким нема що грати. Тому вони просо відбувають свої типажі. Єдина роль, яка претендує на те, щоб так називатися, дісталася Брі Ларсон. Її героїня – воєнний, а точніше антивоєнний фотограф, яка діє. Вражає пустота героя Тома Хідлстона – він тут просто головний герой. Просто… головний… герой.

Попри все сказане, “Конг: Острів черепа” не є поганим фільмом. Просто потрібно усвідомлювати на що він розрахований. Це масштабна картина, періодично вона вражає своїми спецефектами, якщо вони ще можуть когось вразити – попкорнове кіно, яке не намагається вдавати зі себе те, чим воно не є. І це вже добре.

І до речі – Конг 2017-го передав привіт Конгу з 2005-го. Спробуйте його зауважити.