Хороша детективна комедія завжди починається зі злочину, а дуже хороша – з порножурналу. Можна вважати цей вислів аксіомою, яку доводить фільм «Круті чуваки». Стрічка може і стане найліпшою детективною комедією цього року, тому не проґавте можливість побачити її на великих екранах.

Про фільм і не тільки

Режисером і автором сценарію «Крутих чуваків» є Шейн Блек, котрий до цього працював над «Залізною Людиною 3». Якщо у останньому Шейн зарекомендував себе не з найліпшого боку, то його нове творіння, ймовірно, принесе йому неабиякої слави. Тим паче, що саме він працює над новим фільмом про Хижака, який ми зможемо побачити на великих екранах  у 2018-му році. Враховуючи послужний список Блека, можна з упевненістю сказати, що практика 90-х пішла йому на користь. Використавши усі найліпші прийоми власних кримінальних екшенів кінця минулого століття («Смертельна зброя», «Останній бойскаут»), режисеру вдалося створити фактично ідеальний фільм для любителів покоління фанк-року.

До речі, атмосфера 70-х років відіграє важливу роль у фільмі. Іноді режисери самі не знають яких компонентів потрібно додавати до подібних стрічок, тому їх продукт виглядає штучним. У фільмі Шейна Блека все доволі збалансовано. Бажаєте атмосферної музики – слухайте, класичних авто – милуйтеся… Невеличкі деталі на кшталт стрижок персонажів ненав’язливо змусять вас повірити, що це саме та епоха, яку ви бажали побачити.

Гумор для дорослих

Коли востаннє ви бачили справді хорошу комедію? Я маю на увазі не штамповані голлівудські стрічки з примітивним туалетним гумором, а справді смішні картини. У фільмі “Круті чуваки” навіть подібні жарти не виглядають, наче дитячий садок з дорослими персонажами. Рассел Кроу (Джексон Гілі) виглядає на екрані доволі органічно, але сприймати Раяна Ґослінґа (Голанд Марч) як слабохарактерну людину після «Драйв» та «Мисливці на гангстерів» спочатку було незвично.

У фільмі висміюються безліч суспільних проблем, притаманних людству і сьогодні. Подається це все, зазвичай, у комічному плані, але підсвідомо ти усвідомлюєш, що хотів сказати глядачеві сценарист. Від алкоголізму до корупції можновладців – такі гріхи поширені не лише у Лос-Анджелесі зразка 1977-го року, погодьтеся. Однією із ключових особливостей фільму є кліше, які доволі важко розгледіти. Вони вписані у сюжет таким чином, що під час перегляду майже не викликають дискомфорту. Відчуття абсурдності ситуації виникало у мене лише декілька разів. Повірте, такий результат є ледь не найкращим за останні декілька років.

Фільм змушує щиро сміятися з перших хвилин перегляду. Через певний проміжок часу жартів стає все менше, але вони не зникають до завершення стрічки. Натомість з’являється жорстокість. Кривавих сцен немало, але показані вони не так відкрито, як, наприклад, у фільмах Тарантіно. Дуже хотілося провести паралель саме з цим режисером, проте стиль Шейна Блека все ж суттєво відрізняється від почерку Квентіна. Якщо колись нам покажуть розширену версію «Крутих чуваків», то, можливо, там крові буде більше.

Десь від середини фільму починається безпосередньо драма, яка розкривається через історії головних персонажів та реалій, в яких вони живуть. Наприклад, спочатку хочеться відверто сміятися з Голланда Марча, але потім ти починаєш розуміти, що він хоч і невпевнений у собі, але все ж є людиною честі, яку просто так не купити за пристойну суму на банківському чеку. Хоча видурити зайву суму в наймача персонаж Ґослінґа не проти, проте зловживати довірою щирого клієнта йому не дають моральні цінності. У цей момент ти починаєш розуміти, що Голланд Марч та Джексон Гілі не так уже й відрізняються один від одного, адже керуються тими ж принципами.

Оцей поступовий перехід до драми зменшує потік яскравих подій на екрані, тому дехто може подумати, що фільм потроху втрачає свій шарм. Хтось не погодиться зі мною, але заперечувати цього факту не можна. На допомогу гумору приходить еротика, яка має безпосередній стосунок до сценарію. Оголених тіл у фільмі не так уже й багато, але навколо одного із них і обертається основна сюжетна лінія. Дивно звучить, але маємо те, що маємо…

Два з половиною детективи

Важливу роль у фільмі відіграє Голлі Марч – донька Голланда Марча, яку зіграла поки що не надто відома Енґурі Райс. Здавалося б, навіщо дуету Кроу та Ґослінґа ще хтось, вони і так прекрасно виглядають на екрані? Проте, маленька дівчинка вдало доповнює головних персонажів, ба навіть зазіхає на роль першого плану.

Фраза, написана на кисті руки Голланда Марча, “Ти ніколи не будеш щасливим” якнайкраще описує персонажа Ґослінґа. Усі якості, яких так бракує Голланду, наче зосереджені у його доньці. Якщо Голлі є допитливою та відважною дівчиною, то її батько готовий чкурнути від неприємностей за першої ж ліпшої нагоди. Разом у них вдається знаходити вихід із доволі заплутаних ситуацій. Потрібно згадати і про вплив Голлі на Гілі, який постає перед глядачем у образі брутального костолома. Оскільки дівчинка є своєрідним голосом розуму для Джексона, вона допомагає йому усвідомити елементарні моральні принципи, зокрема ціну людського життя: чи завжди вбивство є виходом у складній ситуації?

Саме тому стрічка «Круті чуваки» так відрізняється від звичних бойовиків, де головний герой повинен перестріляти сотню ворогів, а потім на фоні грандіозного вибуху завершити бій. Джексон Гілі та Голланд Марч – звичні люди, хоча й виконують не зовсім пристойну роботу. Взявшись за нібито звичну справу, їм вдається розкрити один із найскандальніших злочинів США минулого століття. Детективна складова фільму при цьому доволі неоднозначна. Головні персонажі увесь час чіпляються за якусь єдину зачіпку, на якій і ґрунтуються їх подальші дії. Очікувати розкриття таємничих деталей у стилі Шерлока Голмса не варто, хоча спостерігати, як герої стрічки намагаються об’єднати докази докупи, цікаво.

То круті, чи хороші?

Можете бути впевнені: у цьому фільмі головні герої і круті, і хороші, і гарні! Завдячувати такому результату звісно ж потрібно режисеру, не оминаючи увагою хороший підбір акторів. Ґослінґ та Кроу впоралися зі своїм завданням на відмінно, створивши новий дует, який, сподіваюся, глядачі побачать не востаннє. Незважаючи на деякі абсурдні сюжетні збіги обставин, які пересічний глядач може і не помітити, фільм «Круті чуваки» здатен втримати вашу увагу впродовж всього сеансу. Мені побаченого було навіть замало.

Як представник PlayUA, я не можу пропустити момент, коли Голлі з подругою бавилися у одну із перших забавок відеоігрової індустрії – Pong.  Хотілося викрикнути: “Не грай довго, бо “посадиш” телевізор”, адже ця сцена нагадала мені власне дитинство. Впевнений, що ви також не зможете оминути її увагою. Я рекомендую до перегляду фільм «Круті чуваки», адже стрічка має всі шанси стати ледь не класикою кіно. Обов’язково перегляну її ще раз наодинці або з друзями. Якщо ви ще не бачили цього фільму… А знаєте, хто ще його не бачив? Гітлер! У чому сенс цього повідомлення? Сходіть на показ – обов’язково дізнаєтеся.

P.S.: Дякую за можливість переглянути фільм компанії MultiMedia Distribution та кінотеатру «Кінобум». Незважаючи на те, що в залі були лише я та мій друг (усі, мабуть, дивилися гру збірної України), працівники закладу все одно провели для нас показ.