К’мон, ґайз, ми тут ігровий портал і начебто нетипово для нас писати про такі дівчачі штучки, але раптом ви обираєте, чи повести на цей фільм свою файну даму серця? То ми ж таки зобов’язані порадити тобі, наш любий читачу, що варте твоєї уваги. То чи вдалося зіграти грецьке весілля на славу — про це ти вже знатимеш за 5 хвилин твого часу.

А що, якщо…

Важливо розуміти, що цей фільм є продовженням «Мого великого грецького весілля», яке в свій час було номіноване на Оскар і заплановане як кіноверсія знаменитої п’єси. Сам сюжет великої емоційної родини, яка повсюду живе як одне ціле, надзвичайно припав до смаку більшості глядачів. Видно, саме із цих міркувань сценаристи вирішили написати продовження, про яке ми вам і розповідаємо. Перший фільм отримав “Прорив року” на телеканалі «MTV», а сценаристи переписували перший сценарій більше 12 разів! Здавалось би, у цьому фільмі працюють для того, щоби сподобатися глядачу та закрутити його у вирі подій з присмаком фети та оливкової олії.

Ніа Вардалос більш ніж вкладає душу в обидва ці фільми, і навіть за екраном ми помічаємо те, з якою відкритістю усі актори відіграють своїх персонажів. Але ж цього фільму могло і не вийти, якби не Ріта Вілсон і її відомий чоловік Том Хенкс. Фільм заробив 368 мільйонів доларів за початкового бюджету в 5 мільйонів. Мало того, постановником фільму є Кірк Джонс, який працював ще з Марчелло Мастроянні в 90-их роках! В Україні цей фільм зайняв 8 місце серед усіх прем’єр за кількістю проданих квитків. “Вражаюче” — це ще м’яко сказано!

Сімейна комедія, здавалось би, ніколи не була такою успішною, але фільм не виправдав себе. Фільм припаде до смаку далеко не всім. Одразу варто попередити вас, що хоч за жанром це традиційна комедія, та колорит її одразу не так легко зрозуміти, адже все закручене навколо грецького походження та ідеї “маленької Батьківщини” у Великому яблуці — Нью-Йорку. Не очікуйте від фільму надто багато, і не вимагайте багато: сюжетна лінія радше затягнута та більшість психологічно цікавих моментів просто пропущено. Здавалось, греки такі швидкі, що навіть серйозні роздуми свого життя переживають напоказ та сильно не заморочуються над прийняттям рішень. Оця несерйозність, яка проймала увесь фільм, цього разу була надто переграною, і ти не проймаєшся цілком атмосферою цієї ексцентричної родини.

Мало того: без розуміння першої частини «Мого великого грецького весілля» на перегляді другої частини відверто нічого робити. Перший фільм відгримів у пам’яті, та другий не поглибив враження від першого. Сюжет фільму надто вже нагадує попередній; утім, знімати продовження комедії — це завжди те ж саме, що намагатись на дорозі, вкритій снігом, вступати в той же слід, що й людина, яка йшла перед вами.

Постійні роздуми над походженням — це те, що можна відзначити як плюс, хоча і дещо напружений, через постійну метушню одного із головних героїв сім’ї Портокалос. Цей фільм змусив мене задуматись над своїм власним походженням і переглянути свої цінності: адже таку тісну родину щастить мати не кожному.

Не зважаючи на те, що традицій, характерних грекам, у цьому фільмові зовсім небагато, любов, з якою вони переслідують один одного по п’ятах у різноманітних життєвих ситуаціях (які своєю абсурдністю і дивують, і смішать). Єдиний, хто справді запалює на протязі усього фільму — це найстарший предок всієї родини і глава сімейства, чудова бабця, яку потім навіть показують у красивій вечірній сукні, начебто натякаючи, що старість зовсім не псує жінку.

Слоган фільму “Люди змінюються, а греки — ні” лише підкреслює те, що у фільмі є надлишок гігантизму: історію нам обіцяють велику, а в результаті все перетворюється у маленьку домашню вечірку виключно однієї родини, яка намагається довести, що їхня національна ідентичність переважає їхні людські риси. І багацько ж золота було на кожному із Портокалосів, і ці товсті золоті ланцюжки у стилі російської мафії чи молдавських ромів, викликають гортанний сміх і страх за свого “залізного коня”.

Весь сеанс ти смієшся з карикатурних героїв, задовольняєшся пластиковою картинкою та занурюєшся у неглибокі проблеми цього роду. Тобі хочеться бути усередині цього свята, але надто часто ти втрачаєш нить розповіді і затискаєш рота, бо звідти виривається ідіотичне “шта”. Цей сюжет не зміг врятувати ні геніальний постановник, ні актори, які через 15 років після виходу на світ, як родина Портокалос, знову одягли свої маски. Що ж, світ і справді не змінився і все ще хоче дивитися комедії, які не просякнуті особливим сенсом, які не залишають глибокого сліду у пам’яті, але принаймні радують деякими цікавими “великодками”. Не ображайтеся, Universal Studios, але ця конячка збирає виключно гроші, а не схвальні відгуки критиків. Утім, навіть і ти, глядачу, закидав би цей фільм попкорном, якби не та божевільна і збіса мила бабця Яя.

Утім, цей фільм справді переконає твою маму відпустити тебе вчитися у інше місто — бо це ледь не єдина проблема, яка пережита тут батьками, дітьми і рештами з членів родини, котрі не заважали найменшій із Портокалосів прийняти рішення, яке їй справді було би до душі. Цей фільм вчить відпускати своїх рідних і давати їм свободу із великої любові до них. Це можна назвати головним плюсом фільму.

Для усе ж солодкого післясмаку цього фільму варто додати, що загальний настрій фільму, затишні балачки старперів та посмішки цих гордовитих греків змушують твій настрій поліпшитися. Сходіть на цей фільм заради своєї мами, яка точно залишиться задоволена, а може й порадує вас ще кількома родинними історіями що зміцнить вашу родинну любов. Але на жаль на більше цей фільм не здатний, і приховати жаль від втраченого часу не зуміє.