Дісней явно заздрить Universal Studios. У них же немає власного “Форсажу”, зате є “Пірати Карибського моря”, з яких можна зробити не менш успішніший “серіал”. За купою жартів уже важко угледіти кровожерливих морських розбишак, хоча це навіть не основна проблема фільму. Відсутність нормального сценарію, який би не формувався навколо дурнуватих випадковостей, — ось що бентежить найбільше. То фільм варто помилувати чи дати прогулятися по дошці? Відповідь на це запитання доволі неоднозначна.

Нові «Пірати Карибського моря» не пропонують чогось надзвичайного. Деякі сцени просто скопійовані з попередніх фільмів, тільки гірше. Знову когось вішають на зашморгу, знову персонажам вдається уникнути страти, знову ще один артефакт, який вирішить проблеми героїв… І так, здається, можна повторювати до нескінченності. Потрібен лише сюжетний поворот, аби хоча б якось штовхати історію вперед. Так сталося і з “Помстою Салазара”. Лише тут роль «штовхача» виконує син Вілла Тернера, який готовий на все, щоб звільнити батька від прокляття. Ну, хто б сумнівався.

Та от сприймати усі ці родинні шмарклі важко, адже фільм-то розважальний, а отже в нього потрібно напхати якнайбільше жартів і дуркування. Від сценариста “Години пік” іншого результату й не треба було сподіватися. Та родзинка у тому, що це працює. Гумор справді хороший, хоча показує піратів відсталими мавпоподібними створіннями.  У цьому плані фільм справді задовольняє глядача. От що-що, а високий рівень позитиву під час перегляду ви отримаєте точно.

Поряд із жартиками стоїть екшн. Спроба пограбування банку взагалі копіює “Форсаж”, от тільки замість автомобілів тут коні. Чим ближче персонажі наближаються до бажаного артефакта, тим більш видовищними стають сцени. Та хіба не заради цього люди купують квитки на сеанс? Здоровецький корабель-примара, який наче акула проковтує ворожі судна, точно зможе вразити глядача.

Історія являє собою просто хорошу казочку, в якій важко шукати якусь логічність дій. Все рухається до завершення, при цьому деякі події являють собою такі збіги обставин, що творці останньої частини “Оселі зла” десь тихенько посміхаються, переглядаючи цих “Піратів Карибського моря”. Нові персонажі тут з’являються випадково. Каріна Сміт наосліп натрапляє на Джека Спароу, а потім виявляється ключовою фігурою у всій цій катавасії. З деякими персонажами її пов’язують міцні узи, про які вона сама не знає. Проте це не заважає їй просто з’явитися в цій історії, відсунувши безліч інших персонажів на задній план.

Важко звинувачувати когось із акторів у тому, що він зіграв погано. Якщо в діснеївському фільмі персонаж повинен бути добрим і наївним, то таким він і буде. Проблема у тім, що сприймати основного героя фільму Джека Спароу уже доволі важко. Так, у попередніх фільмах він також був безвідповідальним шибайголовою, але цей образ тепер виглядає безбарвним. Подивившись черговий епізод з ним, можна лише сказати: “Це ж Джек…” Його натуру не варто змінювати у жодному разі, але потрібно вписувати персонажа в сценарій так, щоб він хоча б не випадав з історії, був реально потрібен в конкретний момент часу.

Чудово підійшов на роль антагоніста Хав’єр Бардем. Його персонаж не те щоб був найрозумнішим у стрічці, але він не викликає хоча б великих нарікань. Мисливець на піратів хоче помсти? Ну, не дивно, що він вбиває і чинить імпульсивні вчинки. Салазар виглядає набагато ліпше, аніж той же ж зашмарканий Генрі Тернер.

Зверніть увагу на камео Пола МакКартні, адже впізнати його одразу за декількома шарами гриму важко. Впливу на сюжет він не має, зате фанатів своїх точно потішив.

Фільм намагається показати споконвічні людські цінності, але на загальному плані вони виглядають настільки казково, що повірити у них нереально, особливо у стрічці про піратів. Хороші персонажі виглядають наївними, погані — дурнуватими, бо осліплені жагою помсти, а капітан Джек Спароу просто валяється в канаві, допоки не настає слушний час. І так продовжується до фінального протистояння, в якому нічого непередбачуваного не відбувається. Добре-добре, самопожертву було важко передбачити, але виникає логічне питання: чи вона там узагалі потрібна? Про це, мабуть, ніхто не продумав, проте від подібного фільму нічого іншого й не потрібно було очікувати.

Найдивніше те, що стрічка ставить здоровецьку позитивну крапку в історії, навіть попри смерть одного з персонажів. Та не бійтеся, це не спойлер, бо в «Піратах Карибського моря» мерці оживають, прокляті знаходять щастя, а капітан Джек Спароу завжди напивається. І якщо у майбутньому сценарист забажає повернути когось до життя, то зробити це буде доволі легко. На етапі фінальних титрів, розумієш, що переглянув хоч і наївну, проте веселу та видовищну історію. Якщо для вас цього достатньо, тоді гайда до кінотеатру.

“Пірати Карибського моря: Помста Салазара” — не найгірший фільм у серії, але й від статусу найліпшого він далеко. Порівнюючи його з попередньою стрічкою, це безумовно крок уперед. Та куди цей крок заведе піратів у майбутньому невідомо. Схоже, що на нас очікує ще один франчайз, з якого будуть витискати соки до останнього. Для цього лише потрібні гумор та екшн, які на даний момент дозволяють окупити більшість подібних фільмів. Чи повернеться “горобець” у майбутньому? Риторичне запитання і відповідь ви уже знаєте. Якщо ви все ж налаштовані придбати квитки на показ фільму, то насолоджуйтеся видовищем і вимикайте мозок під час перегляду, аби не з’являлося відчуття певної нелогічності.