Ті, хто були дітьми у 90-х… ні, не так. Коли ти знову повертаєшся в улюблений світ… і це не те. Ай, як не мудруй, все одно не позбутися відчуття вторинності, як в огляді, так і в самому фільмі “Світ Юрського періоду”. Але невже стрічка немає ніяких оригінальних складових, які б привабили не лише дітей 90-х, а й їхню малечу? Судячи з переповнених дітлахами кінозалів, таки має.

Пристебніть паски і не висовуйте рук!

Через 20 років після катастрофи в Парку Юрського періоду, на тому ж острові живе і квітне новий парк розваг із приголомшливо новітньою назвою “Світ Юрського періоду”. Мільйони туристів щороку приносять інвесторам проекту мільярдні прибутки. Вчені гарують над доданням у бестіарій парку нових видів, а прості робітники ризикують життям задля збереження безпеки парку. Ідилія.

Однак зацікавлення публіки гасне — потрібні нові враження. Тому керівництво парку ініціювало виведення абсолютно нового, гібридного виду динозаврів (який, на думку одного з експертів у стрічці, настільки крутий, що навіть не динозавр). Як ви розумієте, новостворена потвора виривається на свободу і розносить парк на дідчу маму, а герої фільму намагаються вижити, доки не прибув евакуаційний лайнер.

Назад у дитинство

Технічно стрічка непогана. Вступна частина грамотно роздрочує жагу глядача нарешті побачити динозавра. Протягом перших 15 хвилин повноцінного страхоящера на увесь екран немає в кадрі. І перші демонстрації доісторичних чудовиськ справді захоплюють, особливо, коли з велетенського басейну виринає гігантський мезозавр, аби проковтнути тушу здоровенної акули. Так — це ох і ах.

Оператор майстерно відтворює манеру найпершого фільму. Тіж ракурси, ті ж розвороти камери. Немов і не минуло 20 років, відколи ти вперше разом з палеонтологом Аланом Ґрантом захоплювався видовищним гупанням диплодока чи першою втечею від велоцирапторів тощо.

Ходить сон коло вікон

Можливо, “Світ Юрського періоду” — чудова стрічка, якщо тобі 12 або ще ліпше 10 і ти фанатієш від велетенських ящірок, а про попередні три фільми франчайзу чув лише від мами з татом або ще ліпше не чув узагалі. Тоді, звісно, ти ризикуєш не зрозуміти деяких ностальгійних моментів стрічки, коли герої натрапляють на руїни попереднього парку і спостерігають, як ще більше руйнується зруйноване (даруйте за тавтологію).

Однак друга половина фільму нещадно зливає сюжет, драму, конфлікт і все-все-все. Немов хтось сказав творчій команді “Світу Юрського періоду”, що скоро будуть показувати новий епізод “Гри престолів” і пора закінчувати. От вони і закінчили нашвидкоруч. Як наслідок у динозаврів з’явився інтелект, самопожертва, героїзм… На правду, я перестав засинати під час перегляду, коли почалася отака відверта маячня.

Коли ж, здавалося б, безвихідне становище вирішилося за допомогою старого як світ прийому deus ex machina, хотілося просити свої гроші назад. На щастя “Світ Юрського періоду” дуже скоро скінчився і тепер я можу поскаржитися вам.

Хто винен і що робити?

Гадаю, проблема “Світу Юрського періоду” в тому, що він намагається вразити тим, що вже давно приїлося. У 1993 році, коли вийшов “Парк Юрського періоду”, ми побачили те, чого раніше не було. Фільм приголомшував неймовірною технологічністю картинки. Адже в той час ми саме переживали перехід від аніматроніки до 3D-графіки в кіно.

Зараз, коли картинку першого фільму франчайзу може відтворити навіть студент на домашньому комп’ютері, марно намагатися вразити когось намальованими ящірками. Ну а після “Шаленого Макса” будь-який екшн — мляве ніщо. Залишається тільки працювати над сюжетом, діалогами і характерами персонажів. На жаль ні першого, ні другого, ні третього у стрічці майже немає.

“Світ Юрського періоду” — непогана розвага для школярів і терпиме видовище для фанатів першого фільму. І перші, і другі знайдуть у стрічці кілька приємних моментів, але навряд чи згадають, про що було кіно, щойно викинуть у смітник спорожніле відро від кукурудзяних баранців.