Українських коміксів дедалі більшає. Нові серії з’являються щомісяця й піднімають цікаві теми, підкорюють нові жанри та серця читачів, але все ще не в змозі взяти одну з найважчих вершин — регулярність видання. Цього разу я познайомився з нульовим випуском коміксу «Шлях А-16» від видавництва Vovkulaka і про нього, поки що, складно що-небудь сказати напевне.

Нікіта Губський та Рейхан Аксу, художники коміксу, загалом гарно впоралися зі своїм завданням. Мені не відомо як саме вони ділили між собою роботу, однак повинен відмітити, що в коміксу помітно відрізняються стилістично кадри де камера подалі від головної героїні й ті, де вона у фокусі та, відповідно, у центрі уваги. Попри цю відмінність, вони круто переплітаються в один загальний візуальний стиль історії, що місцями чарує з біса красиво намальованими лісами. Усе це добре підкреслює тутешню оповідку, надаючи їй необхідних барв.

Згадуючи оповідь, слід сказати, що її тут, як і очікувалося від першого випуску на 23 сторінки, кіт наплакав. Поки ми отримали коротесеньку історію з життя Еліан, що залишає нас гадати: звідки вона, як опинилася в лісі, що трапилося з її мамою, що за нісенітниця там відбувається та як можна з’їсти стільки батончиків? Нульовий випуск спочатку мімікрує під звичайну підліткову дорожню історію, але вже в другій половині відкриває своє справжнє горор-лице. Та, зважаючи на свій об’єм, оце й усе, що він встиг нам розповісти. Й от якраз це може стати проблемою через описану на початку огляду ситуацію. «Шлях А-16» вправно задав інтригу й безкомпромісно заявив, що на його продовження варто чекати. Втім, такі історії важко сприймати, коли їхні шматочки виходять нерегулярно і ви вже встигаєте абсолютно забути, що стискало ваше серце в холодних тисках півроку тому. Тому, на мою думку, автору сценарію, Богдану Солов’яну, та його команді художників слід докласти всіх зусиль, щоби налагодити необхідну серії регулярність виходу номерів та тримати читачів на гачку до останнього, адже в цієї оповідки є чималий потенціал.