Козаки. Ця серія ігор — один з небагатьох українських не постапокових проектів, що здобув світове визнання. І от після 15 років затишшя він повернувся! Не дуже тріумфально, місцями не дуже вдало, та все ж. При чому повернувся і до аудиторії, і до своїх витоків, адже насправді це ніякі не «Козаки 3», а «Козаки: Remastered». І це тільки вершина айсберга! Їх запуск прихопив зі собою купу підводного каміння, але нумо про все по порядку.

Непорозуміння з назвою

Так, назва вже сама по собі вводить в оману. Ця трійка просто недоречна і непотрібна. Чому? Тому що відколи це ремастери стали номерними іграми? Бо перед нами саме суттєво покращені в візуальному плані перші «Козаки». Так, все виглядає чудово, але та ж сама хвалена-перехвалена 3D’шність не надто падає в очі, адже щоб повністю її оцінити треба командами в консолі вмикати режим вільної камери. Проте саме як «Козаки: Remastered», ця гра є практично ідеальною. Все відчувається і грається точно так само, як у старі-добрі. Той же ігролад, ті ж будівлі/юніти, той же ж спрайт диму, іконки та все-все все залишили, як колись, просто причесавши графіку. По суті, всі зміни, крім візуальних, — це нові кампанії, що проходяться хоч місцями й з труднощами, дуже навіть весело й цікаво. Та для того, щоб зробити цю гру черговою номерною частиною змін явно замало.

Фальшстарт

Чергова проблема, що спіткала Козаків 3 на шляху до релізу — це сам реліз. На превеликий жаль, він супроводжувався перенесеннями часу появи гри та панікою серед користувачів стосовно цього. Та, як виявилось, це були далеко не всі проблеми. Зробимо невеличку ремарку:

Останнім часом ігри з дочасним доступом стали цілком звичним явищем. Що поганого в тому, що розробники показують гравцям свої (головне аби справні) напрацювання та при цьому отримують дофінансування? А гравці, до того ж, при цьому допомагають виловити більшість баґів до самого релізу та отримують цілком реалістичні уявлення про кінцевий продукт.

Якщо добряче придивитись, то Козаки 3 цілком могли б вийти не в реліз, а в статус дочасного доступу і абсолютно нічого не втратити. Що ж ми отримали натомість? Море критичних і не дуже баґів. Те, що можна було би заввиграшки пробачити грі в дочасному доступі, неприпустимо для повноцінного релізу. Втім, варто зауважити, що розробники працюють над цією проблемою, не покладаючи рук: найбільш критичні баґи вже усунуто, а наразі триває відловлювання менших ляпок. Однак неприємний осад залишився.

Ігроладні враження

Граються «Козаки 3» точно так само, як їхній далекий предок з 2001 року. Чи погано це? Звісно, що ні. Це викликає відчуття приємної ностальгії. Години оплаченого часу в комп’ютерних клубах. Посиденьки з друзями в мультиплеєрі. Порушені домовленості про ненапад. Еххх, солодкі спогади. І теперішня ітерація Козаків дає змогу пережити їх знову! Наскільки ж приємно провести кілька годин, граючи зі старим другом і ведучи неспішну розмову про щось своє. В цьому сенсі, ігролад Козаків завжди був для мене свого роду медитацією, що допомагала приємно провести годину-другу вільного часу. Але все ж найбільше насолоди приносили колосальні… ні, не так — КОЛОСАЛЬНІ баталії, що відбувались після тривалої розбудови! Лінійні армії з підтримкою артилерії та могутні лінійні ж флоти! Лобові атаки, пастки, контроль висот та раптові флангові атаки кінноти! І це все з масштабом у 10000(!!!) юнітів на екрані. Що-що, а хороше враження Козаки залишати вміють.

Мультиплеєр, який типу є

От ми й підійшли до найболючішої теми. Почнемо з того, що для того, щоби зіграти з друзями, вам необхідний сторонній акаунт. Ні-ні, не треба тут обурюватися! Подібний крок має вагому підставу: це так для того, щоби на одному сервері могли здибатись люди з GOG та Steam, з Windows, Linux та Mac OS. І це круто! Що не є круто, так це те, що решта організації вашого ігроладного досвіду в мультиплеєрі схожа на добрячий ляпас, зроблений далеко не долонею. Самі сервери працюють доволі нестабільно. Для того, щоби знайти сервер з другом може знадобитись декілька перезапусків гри. При цьому, додати його для зручності в «список друзів» не можна, адже його просто не існує і єдиний спосіб грати з напарником — створювати кімнату, щоби він міг її знайти. Це підводить нас до наступних проблем: пошук вашої кімнати зводиться до гортання списку зі сотень вже створених, створити приватну кімнату неможливо, плюс на момент написання огляду практично неможливо вигнати випадкового гравця з вашої кімнати, або додати ботів через глючність елементів інтерфейсу, що відповідають за ці функції. При цьому, якщо ви все ж таки зайшли в одну кімнату і почали гру, не факт, що всі зможуть дограти в неї до кінця через баґи та вильоти. Як висновок, мультиплеєр (на даний момент) — найгірша частина гри, хоча він мав би бути її головною принадою.

Висновки

Важко сказати щось однозначно про «Козаків 3». Гра хороша й цікава, та разом із тим часом неграбельна. Вона викликає приємну ностальгію і неймовірну лють, коли вилітає після години розбудови. Тішить наявністю української локалізації при релізі (весь мій ігровий досвід був саме з цією локалізацією), та от решта її аспектів вганяють у сум. Саме з цієї причини я не зміг змусити себе поставити грі остаточну оцінку. Насамкінець, я все ж таки більше схильний рекомендувати цю гру до придбання. І дивитись на Козаків 3 варто саме як на ремастер гри, що давно покорила купу ґеймерських сердець, а не піддаватись чарам оманливої «трійки» в назві. Стосовно проблем, то всі вони можуть за якийсь час зникнути, а задоволення від гри — ні.