На E3 2009 маестро ґеймдизайну Хідео Коджіма анонсував нову гру у всесвіті Metal Gear під назвою Rising. Двома роками пізніше розробка гри перейшла до студії Platinum Games, яка славиться такими хітами, як Bayonetta та Vanquish. Забавка отримала приставку Revengeance і вийшла в 2013 році для PS3 та XBOX 360, ще через рік, а саме 9 січня 2014-го вона з’явилася в сервісі Steam.

Перш за все, якщо ви шанувальник оригінальної серії Metal Gear — забудьте про неї! Revengeance є відгалуженням, де головним героєм виступає не всім знайомий Солід Снейк, а протаґоніст другої частини Джек Райден. Також зазначимо, що гра перейшла від тактичного стелсу до січкарнеподібного слешера. Це таке собі розвантаження серії.

Відеоогляд

Відразу після доволі тривалої та кінематографічної початкової сцени нас кидають „до божевільні“, тобто в бій, де ми вириваємо синтетичні хребти, шаткуємо кінцівки ворогів на салат, а через 10 хвилин спопеляємо справжнього Metal Gear Ray, ну хіба це не рай? При чому шаткуємо в буквальному розумінні слова, бойова система гри дозволяє майже все, що ви бачите на моніторі рознести в дріб’язки, що стало візитівкою цієї рубанки.

Після такого, без перебільшення, ультранасиченого початку ми дізнаємося на яких китах тримається сюжет.

Минуло 4 роки після подій Metal Gear Solid 4. Система Патріотів знищена, швидко розповсюджуються кібер-технології, а колись великі та могутні військові корпорації розпалися на багато дрібних. На одну з таких невеликих приватних компаній працює Джек Райден. Він відійшов від активної участі у бойових діях і захищає прем’єр-міністра однієї з африканських країн. Якось на конвой нашого героя нападають найманці з іншої приватної компанії — Desperado Enforcement і перед очима Джека вбивають його підзахисного. Щоб надалі не спойлерити доволі непоганий сюжет, як для підзвітного жанру, скажемо тільки, що вся подальша боротьба точитиметься між Райденом та найманцями Desperado, за якими стоїть ще більш могутня структура.

Перейдімо до персонажів, які виступають прибічниками в нашій подорожі. Тут у нас і російський куратор операції Борис, лексикон якого містить перли штибу zdarov, tovarich, khernya та mudaky, німецький лікар на ім’я Доктор (видно людина дуже потаємна) та пара зв’язкових — Кортні (яка відповідає за збереження гри, як це прийнято в кожній MGS) та Кевін.

Не можемо оминути і босів, з якими доведеться схрестити свої кулаки та катани. У всіх частинах основної серії боси виділялися своєю харизмою, екстравагантністю та неординарністю, ця гра — не виключення, тут у нас є майже все, починаючи від гелікоптерів та модифікованих версій Metal Gear, закінчуючи жінками з чотирма парами рук. А ще Райден дає зрозуміти, що з його психікою не все гаразд, впродовж проходження в ньому боротиметься Джек-мораліст та Джек-різник, що можна назвати одним з основних сюжетних конфліктів.

В ігроладі майстри з Platinum Games мало не перевершили самих себе. Різноманіття бойових комбінацій, їх режисура та тотальне шинкування всього, що рухається, в сукупності змушують пульс пришвидшуватися, а музичний супровід ще більш розбурхує жагу нищити все на своєму шляху.

Елементи стелсу, якщо їх можна так назвати, в грі присутні (фірмова картонна коробко, привіт  ). Але це ж слешер! Залишимо шпигунські пристрасті старому Снейку, а натомість при видимості ворога рекомендуємо добряче розігнатися і влаштувати смертельний балет за допомогою вірної катани та кібер-каблуків! Так, вам не почулося, Джек ходить на каблуках, на височезних підборах. Але крім підтягувати дупу вони також виконують функцію знаряддя для вбивства із вмонтованими лезами. Не хочеться розкидатися на хвалебні тиради, просто скажемо, що бойова система в грі шикарна. Якби до цього визначення можна було занести і роботу камери, ціни б їй не було, але призвичаятися можна.

Натомість у кат-сценах камера поводиться чудово. Радником режисера виступав сам пан Коджіма, тож кат-сцени вдалися на славу. Все виглядає дуже кінематографічно, масштабно і не без фірмового пафосу. На відміну від основної серії, де такі сцени забирають левову частку всього перебування в грі, тут все значно простіше, „кінострічкою“ нас пестять лише на початку рівнів і при битвах з босами. І такий підхід виправдовує себе на 100%, адже основна наша мета — це шинкування ворогів в акробатичних піруетах.

У грі присутній такий елемент, як кастомізація. Зароблені нами в бою бали можемо витратити на зміну вигляду броні нашого героя, покращення зброї, збільшення арсеналу бойових прийомів та придбання додаткових знарядь вбивства. Це додає ще більшого різноманіття в і без того насичений ґеймплей.

Хоча нарізання кіберовочів на дрібну стружку відбуватиметься здебільшого в країнах далекого сходу, а також у США, де ніби є де розгулятися, дизайн рівнів надто коридорний, заблукати тут аж ніяк не вийде. Здавалося б для слешера — це наче не гріх, але в порівнянні з нещодавнім перезапуском DmC виглядає убого. Проте дизайн самої місцевості на дальніх планах виглядає непогано, а деталізація персонажів прекрасна, особливої уваги заслуговує анімація лицьових м’язів та язика, не часто бачиш, щоб в іграх було помітно роботу язика при розмові.

З графічного боку нарікань бути не може, розробники зробили все, що в їх силах, аби цей порт не можна було назвати поганим. Але від консольних потужностей PS3 та XBOX 360 не втечеш, саме тому текстури тут не найвищої якості, а потрощені нами автомобілі, стовпи чи дерева залишаються у такому вигляді протягом короткого проміжку часу, адже це створює неабияке навантаження на начиння згаданих приставок, отже те саме ми спостерігаємо і на ПК.

Враховуючи все вище сказане, на виході ми отримуємо першокласну і унікальну в своєму роді рубанку, яку прихильникам MGS не можна оминати, а новачкам цього всесвіту варто ознайомитися, гра не обтяжує гравців, які досі не чули про Соліда Снейка чи Отакона. І якщо після проходження Revengeance ви таки наважилися відкрити для себе світ Metal Gear Solid , повірте, вам захочеться, щоб такі ігри ніколи не закінчувалися.