Не дивно, що наступницю Mirror’s Edge довелося чекати 8 років. Оригінальна гра була не для всіх: хтось у неї закохувався з першого погляду, а хтось не міг її пройти навіть до половини, називаючи нудною. Проте фанатів виявилось багато, і анонс нової Mirror’s Edge в 2013 потішив багатьох, в тому числі й мене. Щоправда, тоді нічого про гру не було відомо — ні назви, ні чи це сквел чи приквел чи перезапуск і з кожним роком, з кожним новим шматком ігроладу замість надії в правильне ME з’являлось все частіше питання “а чи таку Mirror’s Edge ми чекали?”. І ось тепер, після виходу гри, можна спокійно сказати, що Mirror’s Edge: Catalyst стала не кращою і не гіршою, а просто іншою грою.

Стерильна краса

Почнімо не з сюжету, не з ґеймплею, а з Міста Дзеркал. Загалом, стилістика Catalyst перейшла з оригінальної Mirror’s Edge (стрім), з її чистотою, яскравістю та мінімалізмом. Проте саме місто стало ще більш футуристичним і живим: повсюди літають дрони, все глянцеве, що аж під ногами скрипить, на верхніх поверхах можна побачити офісних працівників або будівельників тощо.

Попри всі побоювання, відкритий світ у Catalyst пішов більше на користь ніж навпаки. Mirror’s Edge — це гра про красивий і швидкий біг, тому сновигаючи по одних і тих же місцях, ми вивчатимемо їх і будемо шукати більш короткі шляхи. Щоправда, задум “власноніжного пізнання міста” не викручено на всі 100%, бо глобальних скорочень шляхів немає, лише дрібниці, які економлять 2-5 секунд.

Якщо вас не цікавитиме вивчення мапи, то намотування кілометрів в одних і тих же місцевостях все одно не набридне, бо в сюжетних місіях ми часто потраплятимемо в унікальні локації, де нам навіть підказки вимкнуть. Загалом, архітектура та інтер’єри у світі гри чудові, а вкупі з Frostbite взагалі виходить краса, якою неможливо намилуватись.

Втім, DICE — це студія, яка не сильно спеціалізується на open-world проектах, тому маємо трохи порожній світ і деякі непотрібні обмеження. Для прикладу, одразу частина міста для нас закрита, хоч причин для цього немає. Щоб потрапити в закриті місця, ми повинні отримати спеціальний магнітний гак, який подається як ігроладне нововведення, але насправді є якраз цим обмеженням, бо використовувати гак можна лише у визначених місцях, та й у світ гри  він не надто вписується.

Біжи, Фейт, біжи

Розробники не ламали того, що добре працює, тому паркур отримав типові зміни. Біганина Фейт тепер швидша, плавніша і додались нові об’єкти для якоїсь взаємодії, однак героїня стала якоюсь ну дуже легкою: немає відчуття ваги її тіла, як це було з попередньою Фейт. Втім, світ же відкритий і важко не згодитись з тим, що це потрібно, щоб швидше пересуватись Містом Дзеркал.

Хоча є одна дрібна річ, яка на початку ламає ідею “біжи швидко й красиво” — система розвитку персонажа. Фейт називають одною з найкращих, але на початку гри вона навіть перекат не може зробити і в забігах на час ми спершу пасемо задніх. Однак це лише початок, і за 2-3 години наша Фейт зможе стати найкращим атлетом, якого бачив світ.

Бойова дівка в безрукавці

Боївку з Mirror’s Edge (2008) взагалі викинули у смітник. В оригіналі нас впускали на невелику локацію, і у нас був вибір — взяти зброю і з легкістю набити свинцем бійців або голими кулаками накинутись на ворога. При цьому другий варіант сильно задирав складність гри, бо якщо впритул підійде двоє ворогів, Фейт не зможе вистояти. Тому доводилося втікати, ховатись і відловлювати ворогів поодинці.

В Mirror’s Edge Catalyst брати до рук зброю ми вже не можемо, бо Фейт відмовляється вбивати (а те, що вона зіштовхує  ворогів з 50-100-го — так, безневинні пустощі). Гаразд, припустімо, що у всіх наших ворогів в костюмі присутні подушки безпеки і героїня справді нікого не вбиває.

Виглядає боївка ефектно. У нас є важкі удари, легкі і часто справді хочеться не просто заклікати, а зробити все красиво.Проблемою стає надмірна легкість. Фейт часто попадатиме в просторі місця з 7-10-ма ворогами, і виходить так, що якась дівка в безрукавці натовкла боки десятьом бійцям в бронежилетах. Самі противники взагалі поводяться майже як манекени. Вдарив одного, він впав на іншого і обидвоє непритомні. Р — реалізм. І хоч цей мордобій веселий, оригінал більше приносив задоволення, незважаючи на заклікування, бо там був виклик, треба було планувати свої дії, а не йти просто з кулаками вперед.

Вода у ступі

Основна ідея Catalyst взята з оригіналу. Десь в майбутньому існує Місто Дзеркал — таке витончене і стерильне зовні, але гниле зсередини, зі своїми таємницями. Загалом, історія цікава і вправно веде нас до фіналу, але, але, але…

Перше. У Mirror’s Edge Catalyst біда з діалогами. На початку своїми “веселими” підколами гра нагадуватиме Форсаж, а загалом, через непотрібний пафос і наївність більше схоже на діалоги  з Call of Duty: Ghost.

Друге — це персонажі. Хоч вони стильні зовні, ЖОДЕН з них не розкритий наледним чином, у багатьох незрозуміла мотивація, а деякі взагалі незрозуміло навіщо з’явились.

Третє — купа нелогічностей. В оригіналі бігуни були невеликою групою людей, які незаконно займалися передачею якихось речей. Їхнє сховище було в нетрях і логічно, що їхні пробіжки є недешевими. В Catalyst таких груп бігунів є декілька, самих атлетів-кур’єрів багато і група нашої Фейт розташована в найбільшій будівлі Міста Дзеркал. І тут одразу виникає питання: чому їх ще не заарештували? До того ж, світ забитий маленькими квестами типу “Псс, Фейт, передай моєму коханому ось цей сувернір. У тебе є одна хвилина”. Отак виходить, що наша Фейт — це просто дівчинка на побігеньках, яка готова гасати за просто так і до того ж ці всі міні-квести готові чекати на героїню тижнями, але їй дадуть лише 1-2 хвилини на доставку. Л — логіка.

Четверте — гра розрахована на трилогію (хоча Catalyst — це більше переосмислення, ніж продовження). Кінцівка гри ні до чого не веде і в результаті отримуємо розчарування. Не зрозуміло ще й, що буде в продовженні. Нас знову кидатимуть у те саме Місто Дзеркал?

Словом, хто там радувався, що Ріанна Пратчетт не працює над сценарієм Mirror’s Edge Catalyst? От і маєте. Ріанна може не пише найцікавіші і найзаплутаніші сюжети, але її історії, діалоги і персонажі не дратують і мають хоча б якусь логіку.

Музика і звуки також в Catalyst лишилась настільки хорошими, як і колись, хоч і перевешити  Still Alive (кліп) не змогли. Тим не менше, нова основна тема, Warning Call (кліп), хороша, навіть дуже. Шкода що у самій грі вона майже не зустрічається.

Варто / не варто

Дуже відчутно, що DICE хотіли зробити Mirror’s Edge Catalyst кращою за попередницю. Цю старанність помітно всюди, але не усе вдалось. Чи цього ми чекали? Радше так, ніж ні, бо Mirror’s Edge (2008) полюбили не за сюжет чи боївку, а за паркур, за стилістику і музику, а з цим все чудово. Тому якщо вам дуже подобався оригінал і ви провели не один десяток годин в забігах на час — купуйте без остраху; якщо просто подобалась Mirror’s Edge (2008) — можете і знижок дочекатись; якщо вважали нудятиною, то і цю можете пропускати, а якщо хочете познайомитись зі серією, краще почніть з версії 2008-го року, бо вона була більш цілісною і завершеною.