Team Fortress 2 вже давно не вистачало гідного конкурента. Навіть дивно, що за 9 років ніхто не зумів зробити достойний мультиплеєрний шутер, де було би важливе відігравання бойової ролі, де можна досягти успіху хитрощами і співпрацею, а не тільки швидкістю і точністю. Ймовірно, щось подібне існувало, але де ці ігри зараз?

Зробити багатокористувацьку забавку, яка б не була “мертвою” за рік — справа непроста, і таких ігор за останніх 10 років було немало. Battleborn — один із найяскравіших прикладів. Тим не менше, ми тут про Overwatch пишемо і, на щастя, він не просто найближче підібрався до трону TF2, а збирається надовго там обжитися.

Overwatch?

Якщо ви якимось чином пропустили увесь піар, короткометрівки (до речі, озвучені українською), комікси, бету і задок Трейсер, то ось вам коротка відповідь на закономірне питання: “Що ж таке Overwatch?”.

Overwatch — це командний багатокористувацький шутер, без сюжетної кампанії і кооперативу. Уся історія подається в уже згаданих мультиках, коміксах, довідниках, а також багато що можна дізнатись зі самих локацій та діалогів між персонажами. Режимів гри є 4 (захоплення/оборона точок, супровід вантажу, гібрид та утримання точки), усі бої проходять у форматі 6 на 6, а персонажів у грі аж 21.

Якщо ви досі думаєте, що Overwatch — це калька Team Fortress 2, то недалеко втекли від істини. Та справа в тім, що Blizzard частенько беруть чужі готові рішення, по-своєму їх об’єднують і полірують до дзеркального блиску. З Overwatch те ж саме. Ці ігри мають різний темп і різну постановку, тому й граються по-різному.

Про ґеймплей

Описувати детально усіх героїв, їхню вишуканість, ролі, вміння і ульти, не буду, бо про це ми писали у нашому прев’ю. Проте зупинимось на тому, як побудовані герої.

Кожен з них втілює якусь цікаву і унікальну механіку. Таке враження, ніби розробники довго сиділи і аналізували онлайновий ринок та обрали найфановіші ігроладні рішення. В результаті маємо розтриклятого гакера, Мей із портативних стіною, CoD-стайл у виконанні Солдата-76, аналог C4 у Джанкрета тощо. При цьому організовано все так, щоб у кожного сильного персонажа був ще сильніший противник. Для прикладу, роботурель Бастіон є дуже вбивчою заразою, але Ґенджі може відбити усю шкоду та знищити його. Тільки сам Ґенджі є ніякий проти «Тесли» Вінстона і єдиний шлях вберегтись – це втеча. Втім, Вінстон теж є жертвою, якщо вийде на шлях Бастіона. І так зі всіма героями; є взаємні “контри” Фара – Родхоґ, Мей – Люціо, Торнбйорн – Рейнхард тощо.

Завдяки такій організації по-новому виглядає можливість змінювати героя під час матчу. Так-так, подібне було у Team Fortress, однак там на одному боці більше ніж 6 гравців, а самих персонажів лише 9, тому команда завжди могла бути укомплектована і потреба міняти персонажа була не настільки гострою. У Overwatch 21 герой і одразу зібрати оптимальну команду для перемоги не вийде.

Щоправда, добитись такої командної гри важко, оскільки кожний грає так, як йому заманеться. Можливо, щось зміниться з появою рейтингових матчів. Але де б це мало безумовно працювати, так це на кіберспортивних турнірах. Хоча наскільки буде цікаво дивитись на таку швидку гру, де матч може завершитись за 3 хвилини, буде видно згодом.

Втім, не все так погано. На відміну від інших командних ігор, типу Rainbow Six: Siege, де без друзів грати важко і не так цікаво, Overwatch можливо грати наодинці. По-перше, гра завжди підказує, кого не вистачає команді і, на диво, ґеймери прислуховуються до цього. По-друге, гра виливає на тебе море веселощів,  дарує багато задоволення та радості від матчів. Чому? Спробую описати.

Перше — це простота та інтуїтивність героїв. За декілька хвилин гри починаєш розуміти, що становить зі себе герой, як він буде поводитись у різних ситуаціях, чи дострибне він туди чи ні. Інколи здається, що гра ще й допомагає тобі зробити все так, як ти задумав. Завдячуючи зрозумілому ігроладу, навіть якщо в більш серйозніших шутерах вам було важко вбити когось, то у Overwatch це не буде настільки важкою справою.

Друге. Над грою цікаво експериментувати. У нас питання “а що буде, якщо…” з’являлось не раз. Що буде, якщо зіграти  6-ма Симетрами? Що буде, якщо зіграти один на один одними і тими ж героями? Що буде, якщо випустити багато стріл у небо перед базою противника? Що буде якщо зіграти 6х6 ангелами? І чим більше у вас друзів, тим більше захочеться експериментувати. Ну а популярні відео так званих «Руйнівників міфів» доводять, що це й справді цікаво і ґеймплей для цього придатний.

Третє. Overwatch щедрий на нагороди і взагалі гра просто неймовірна підлиза. Зробили декілька кльових вбивств? Тоді це побачать усі в “найкращому моменті матчу”. Якщо все ж не потрапили, то не хвилюйтесь, бо його можна буде побачити в збережених моментах в меню. Ну а потім це можна записати і кинути на якийсь канал Funny Moments абощо.

Після матчу гра ще покаже найкращих 4-х героїв, які зробили найбільший внесок для команди, і дозволить поставити лайк. Повірте, 5 вподобайок на твою користь набагато приємніші, ніж сотні медалей в Call of Duty. А ще можна поставити лайк собі самому. Але ми ж не займаємося лайкоблудством, правда ж?)

А ще у Overwatch є контейнери, відкривання яких – це і радість, і переживання, бо завжди так хочеться, щоб трапився легендарний скін. Так-так, подібне є у TF2 і CS, але щоб відкрити кейси у цих іграх, потрібно купувати ключик. У Overwatch контейнери випадають за рівні, і це буде найчастішою метою вашого дня — “отримати кейс”, а якщо ви ще гратимете з другом, то ваші денні сесійні матчі будуть такими: “мені ще два матчі до рівня, давай дограємо”, і після 2-х матчів “о, а тепер і мені потрібно два матчі до рівня, тому го”. Словом, Blizzard — майстри в створенні залипучих ігор.

Четверте. Мапи в Overwatch набиті всілякими деталями та речами, які ламаються й б’ються типу глечиків, вогнегасників, м’ячиків тощо. Це може здатись дрібницею, але коли граєш у декілька подібних ігор, одразу таке потрапляє в очі і розумієш, наскільки ця детальність приємна.

П’яте — це стилістика гри. Мультяшність вкупі з увагою до деталей, звуками, ненабридливою музикою і неперевершеним артом дарують приємну і живу атмосферу. Для когось це по дитячому і для таких скоро вийде брутальний LawBreakers, але погодьтесь, не було б такої стилістики, гра би не була настільки масовою.

Об’єднавши все назване, ми отримуємо багато прекрасного фану, який просто передати словами не вийде.

Про баланс

Якщо я б сказав, що гра ідеально збалансована, то це було б брехнею, бо збалансувати гру, де є 21 унікальний герой, не є легкою справою. А ще багато що залежить від мапи, режиму, гравців тощо. Для прикладу, на мапі «Шосе 66» доволі легко атакуючій команді домовитись піти у бій одними Слодатами-76. Солдати стріляють доволі боляче, бігають швидко, вміють лікуватись і їхня ульта — це майже AimBot. Відбити таку атаку можливо, але для цього потрібно хоча б 2-х згуртованих гравців.Також Родхоґ інколи своїм хуком може потягнути через стінки чи підлогу, Мей в правильний руках просто страшний  дамаґер

Але чи настільки все погано, як пишуть деякі ґеймери? Якщо відвідати сайт masteroverwatch.com, можна побачити, що в середньму вінрейт у всіх героїв однаковий. Найнижчий у Ангела — 48.1%, найбільший у Симетри — 61.5%, але при цьому Симетра найменш популярний персонаж. Якщо глянути на 10 кращих гравців по очках, то у них теж вінрейт у межах 50%. Хіба це не є прикладом хорошого збалансування? І не забуваємо, Overwatch — це гра, яка після оновлення може змінитись, і те що Blizzard налаштована балансувати гру, я більш ніж упевнений.

Про погане

Гм… недоліки? Ну, у “кращий момент матчу” в 35% випадків попадають явно не найкращі моменти. Не зовсім зрозуміло, для чого є можливість вибирати репліки персонажам, якщо вони взагалі нічого не дають. А у контейнерах часто попадаються предмети, які у вас вже є. Втім, це все такі недоліки, які в більшості випадках би ігнорувались, якщо б на огляд попала інша гра.

Важливіше, чи зможе гра бути такою в майбутньому? Зараз вже відомо, що будуть нові герої, нові режими. Але чи зможуть розробники втримати потрібний темп оновлення гри? Чи зможе гра в майбутньому так само тішити, як зараз?

Насправді, це була спроба написати щось погане про Overwatch. Майбутнє дійсно передбачити важко, але гра мені вже подарувала  сотню з гаком чудових годин і я далі хочу в неї грати. А якщо гра може подарувати десятки фанових годин, хіба вона не варта купівлі? Якщо ви досі вважаєте, що платність гри — це проблема, раджу ознайомитись із матеріалом Романа Берегового, де описані переваги платності продукту.

Оце й усе

Якось так вийшло, що саме Blizzard, яка ніколи не робила шутери, зробила одну з найкращих мережевих стрілянок за останні роки. Тепер команда розробників може не перейматись через слова “ти настільки хороший, наскільки хороша твоя остання гра”, бо Titan в минулому і тепер їх остання гра — це неперевершений Overwatch.

Брати гру чи ні — вирішувати вам. Але, сподіваюсь, мені вдалось пояснити, чи можливо переконати, чому Overwatch вартий уваги. І якщо ви все ж вирішили приєднатись до цієї хорошої спільноти не забудьте ознайомитись з нашими 10-ма заповідями Overwatch.

---

І  насамкінець про оцінку. Оцінювати онлайнову гру – річ трохи неправильна, бо якщо гра так виглядає сьогодні, ще не означає, що вона такою буде через рік. Однак, якщо говорити про саме зараз, то від мене 95, бо я не бачу причин ставити грі нижче. Якщо у вас інша думка, спробуйте мене переконати, але з умовою, що у вас теж придбана гра :)

[youtube id=”cOmr0NwIsSo”]