Битва футбольних симуляторів схожа на вуличну бійку, — якщо не б’єш сильніше за опонента, то будеш лежати в канаві. І всім начхати, що ти цілий рік нарощував м’язи та демонстрував їх, де треба і ні. У кінці хтось буде лежати, а потім чекати чергового шансу довести, що всі були неправі. І так уже склалося, що останніми роками Pro Evolution Soccer поступався FIFA. Японський футбольний симулятор усе падає і піднімається, падає і піднімається… Що ж, цього разу PES завдає удару першим. Та чи вистачить всіх тих старань, які Konami вклали в своє оновлене творіння, щоб покласти на лопатки FIFA? Дехто чекав відповіді на це запитання цілий рік. Поки що у нас є можливість оцінити старання одного претендента, а для повноцінного порівняння потрібно трохи зачекати.

Мережеве жахіття

Почнімо зі самісінького початку. Проблеми з мережевим з’єднанням у футбольних симуляторах (так, у FIFА також) зазвичай трапляються під час релізу. І потрібно щонайменше декілька днів, щоби такий неприємний сюрприз полагодили. Не завжди це вдається настільки швидко. Цього року PES 19 нічим незвичним у цьому плані “здивувати” не зміг. Все ті ж проблеми з елементарним входом в систему не давали спокою кожного дня, поки через два тижні не вийшов патч, який (принаймні на папері) вирішував більшість подібних помилок.

Для наочності уявіть собі картину: вечір, ви захотіли вперше запустити улюблений футбольний симулятор, але єдине, що ви можете зробити — пограти зі штучним інтелектом. Після розминки з ботами, ви готові знову спробувати під’єднатися, але вам це досі не вдається. Отак замикається зачарованого коло очікування і невдалого конекту.  Кожного разу вам потрібно підтвердити, що ви погоджуєтеся з ліцензійними умовами використання, обрати країну, обрати псевдонім. Звичайна процедура, яка за півгодини зводить з розуму і змушує тебе ненавидіти все, біля чого можна поставити позначку підтвердження.

Для тих, хто думає, що це не суттєва проблема, то просто уявіть, як ви намагаєтесь по 2-3 рази увійти в онлайн. І коли це вдається зробити з першої спроби, то настає справжнє свято. Саме тому цей огляд базується радше на враженнях від PS4-версії гри. Заради цього доводилося майже кожного дня навідуватися до друга з іншого кінця міста. Та знаєте що? Анітрохи про це не жалкую. Попри неспроможність нормально пограти у Pro Evolution Soccer па ПК, забавка дає тобі дещо інше. Коли починаєш в неї грати, то вона проявляє найкраще, що вам можуть дати ігри з мультиплеєром, — час тане, наче сніг під весняним сонцем. Відчуваєш, що футбол у PES 19 є таким, яким він повинен бути. Звісно, так уже не перший рік, проте цього не достатньо. Можливо, латання мережевого коду стало би солідною перевагою для того, щоб нарешті всістися на трон футбольних симуляторів? Konami варто задуматися над цим (вкотре!)

Футбол від А до Я

Щоб зробити PES такою грою, яка вона є зараз, працівники Konami сіли не на один ігроладний цвях за попередні роки. Нова версія лише показує, наскільки ґеймлейно може бути хорошим футбольний симулятор. Більшість аспектів серії шліфувалися роками. І якщо закрити очі на уже класичну проблему з ліцензіями в Pro Evolution Soccer 2019, то сама гра — це те, що ви й очікуєте (в хорошому розумінні цієї фрази).

Перші декілька годин банально не помічаєш якоїсь суттєвої різниці між цьогорічною версією забавки та її попередницею. Якщо у вас прекрасно розвинуті відчуття контролю та взаємодії, тоді PES 19 перетворюється на справжню ігрову феєрію. І в цей момент трапляється найголовніша річ — ви забуваєте про те, що перед вами бігають моделі зі запрограмованими показниками. Мессі з блискучим контролем м’яча, наче метеор проривається у ворожий штрафний майданчик, Поґба схожий на танк, ривок якого супротивники просто не можуть зупинити… Суть в тому, що у гравців на віртуальному полі є той же неповторний стиль, що і в реальному житті. Це доволі вагомий плюс, коли ми говоримо про футбольний симулятор. Звісно, передати персональні вміння кожного гравця складно (особливо вигаданого). Тому якщо цифри у вашої команди не найвищі, тоді забудьте про якісь неповторні особливості чи контроль, тут межа між багатьма гравцями просто стирається.

Щось нове помічаєш уже з плином часу. Перш за все, анімації. Їх стало більше, що покращує сприйняття гри. Наприклад, якщо раніше воротарі іноді нагадували механічних стрибунців, то тепер вони явно якісніше роблять свою роботу. Принаймні ніяких відверто дерев’яних рухів під час гри немає. Меншою мірою, але щось подібне можна відчути при пасах і відборах. Загалом це мало впливає на ігролад, втім, щонайменше приємно.

У Konami обіцяли переробити систему витривалості та трохи оновити візуал. Втім, що в першому випадку, що в другому важко говорити про якісь кардинальні зміни. Тобто тіні може й падають на поле інакше через зміну системи освітлення, а от витривалість гравців — це справжній рандом. У когось гравці можуть зазнавати ушкоджень, як у реальному житті, а хтось ганятиме одного гравця, як бика по полю, десять матчів підряд, і в того хоч камінням кидай.

Що онлайнова, що офлайнова складові залишилися на рівні PES 18. Master League — це той же набір інструментів для управління командою, яким він є уже, мабуть, років п’ять. Суттєві зміни були, але тепер у цьому режимі не вистачає хіба що підбору гравців по пальцях правої ноги, на який у них виникає найбільший тиск при ударі. Це погано? Ні, просто як в поганому, так і хорошому розумінні, прогресувати тут складно.

А потім заходиш в myClub і розумієш, що тут та сама ситуація. Будуй, як то кажуть, команду своєї мрії. Задрочуєш до посиніння, допоки не виб’єш потрібних гравців, а до того тягнеш за вуха середнячків. Налаштовуєш їх, щоб їхня синергія була якомога вищою і шукаєш собі супротивника. Це щойно був ультимативний спрощений ґайд для myClub. Сподіваюсь, наступного року до нього можна буде додати ще щось.

Твій пес проти моєї фіфи

PES 19 немов намагається запевнити всіх, що серія прогресує. Розробники докинули дрібку новизни до деяких аспектів забавки. В певному сенсі це, звісно, прогрес. Сукупність дрібних деталей і робить видимість руху вперед. Ніхто не може сказати, що Pro Evolution Soccer цього року топчеться на одному місці, проте здоровенних кроків до статусу найкращого футбольного симулятора також немає. Попри це нова частина серії показує, що таке найвищий рівень симулятивного ґеймплею. В принципі, те саме можна було сказати й рік тому. Ви ж вловили сенс цього повідомлення?

Допоки дев’ятнадцята FIFA не вийшла, PES, наче сторожовий собака, скалить зуби, очікуючи на хід свого супротивника. І коли симулятор паків від EA зробить похибку, Pro Evolution Soccer гордо стоятиме на вершині, показуючи всім уже давно встановлений ігровий клас. Та для того, щоб дізнатися результат двобою за трон найкращого футбольного симулятора року, нам доведеться трохи почекати. Поки що у нас є лише гідний претендент. Незважаючи на вже звичні проблеми з мережею, майже кожен гол, кожна комбінація, контроль у грі дають тобі саме ті відчуття, які можна лише уявити, коли хтось починає говорити про віртуальний футбол.

P.S.: Якщо меню PES 19 нагадає вам про вставки з PowerPoint, тоді не дивуйтеся.