У Capcom є традиція — робити рімейки серії Resident Evil. Першим таким у далекому 2002 році був рімейк першої частини для GameCube, де вони вперше показали світові, як потрібно осучаснювати старі ігри. А у 2019 році вони випускають Resident Evil 2 Remake… і планку тепер задерто до небувалих висот.

Вітаємо у Raccoon City

Сучасні ігри та фільми вбили в нас почуття тваринного страху, яке колись наповнювало наші тіла при перегляді перших фільмів жахів. Зараз глядачів і гравців не намагаються налякати. Розробники і режисери хочуть викликати блювотні позиви кількістю неприємних сцен із розкиданими кишками та очима, що випадають із орбіт. На більше вони не здатні. Однак серія Resident Evil знову демонструє те, як потрібно лякати гравця.

Атмосфера — це не магія. Це сукупність кількох грамотно відтворених ігрових аспектів. І розробники останніх частин Resident Evil явно вміють вселяти страх і змушувати кричати при появі чергового зомбі. Кожен скрип, стукіт, потріскування, стогони зомбі і гарчання заражених псів створюють відчуття присутності і змушують перейматись за персонажа.

Додатковим фактором, що впливає на сприйняття гри, стала постійна непроглядна темрява, вдивляючись в яку розумієш, що краще би головний герой забарикадувався вдома і нікого до себе не пускав. Темно в цій грі всюди, а ліхтарик, який стає нашим постійним товаришем, лише нагнітає атмосферу, зрідка висвітлюючи понівечені обличчя загиблих співробітників і відвідувачів поліцейського департаменту.

Зав’язка у грі та ж сама, що і 20 років назад. Леон Кеннеді відправляється на свій перший робочий день в поліції, ще не підозрюючи про те, що в місті почався апокаліпсис. Клер Редфілд приїжджає в злощасне місто для того, щоб відшукати свого брата — Кріса Редфілда, героя першої частини. Ось і все.

Кат-сцени прекрасні і використовують всю міць технології motion capture, за допомогою якої розробники відтворили емоції акторів. Згадати хоча би початкову сцену з далекобійником — як же бридко, але в той же час привабливо він жував свій бургер!

Знайомі сцени, на кшталт зустрічі з Тираном або втечі від Алігатора в каналізації, стали ще більш видовищними. Деякі локації на догоду реалізму були розширені і доповнені. Виникає відчуття присутності в реальному світі, а не в створеному сценаристами вакуумі.

Лапанки зі зомбі

Думаєте, що Resident Evil 2 Remake — це черговий зомбі-шутер із тупими ботами замість ворогів? Як би не так. Зомбі непередбачувані, тому найкращий спосіб убити їх — влучити у голову, бажано кілька разів. Але і тут не так все просто. Ожилі трупи постійно крутять головою з боку в бік, а традиційна незручна система прицілювання не дає гравцеві постійно потрапляти в череп противника. Сподіваюся ви не забули про те, що в Resident Evil 2 Remake є місце дефіциту всього корисного, в тому числі і набоїв.

Крім стандартних зомбі, на рівнях зустрічаються інші жахливі створіння — лизуни. Ці монстри нічого не бачать, зате мають прекрасний слух і високу швидкість пересування. Привернули їхню увагу — готуйте гранатомет або мчіть до найближчих дверей, інакше шансів на виживання не залишиться. Зустрічаються також собаки, величезні павуки, навіть рослини. Особливо ефектним вийшов один із босів — Біркін з його п’ятьма втіленнями.

Зомбі можна відстрілювати кінцівки — це дозволить їх як сповільнити, так  і зовсім вивести з бійки, але не думайте що безрукий і безногий зомбі не зможе вкусити вас за ніжку, коли ви будете проходити повз — зможе, і вкусить.

Найскладніше тут — боротися з власними страхами. Адже опинившись у небезпечній ситуації, коли у вузькому коридорі з усіх боків пруть мертвяки, починаєш промахуватися і губитись в просторі, забуваючи про шляхи відходу. Ти або швидкий і кмітливий, або мертвий — третього не дано.

Містера Х сильно змінили: в рімейку він безсмертний і постійно переслідує героїв в межах поліцейської дільниці. А його важкі кроки здатні похитнути навіть найміцніші нерви. Скільки раз я бігав від нього, переховувався у кімнатах, старався обкрутити навкруги пальця, але Тиран завжди був на хвості, завжди поряд.

Через це Resident Evil 2 стала в чомусь нагадувати Alien: Isolation — відчуття, що тебе постійно шукає безсмертний ворог, чудово діє на нерви.

Механіки світу

Рімейк приніс у гру кілька нових/старих механік. Вікна тепер можна забивати дошками, розкиданими по рівнях. Спочатку мені здавалося, що це не обов’язково, тому я не витрачав час на «ремонтні роботи». Але коли повернувся на те місце, де було відчинене вікно, то виявив поруч купу нових зомбі і вплутався в невигідну перестрілку. А от якби не полінувався прибити пару дощечок…. ну, ви зрозуміли.

Хоча розробники позбулися «танкового» керування оригіналу і додали можливість стріляти на ходу, це не скасовує того факту, що Леону і Клер треба постояти якийсь час на місці, щоби точно прицілитися. Щоправда, така змога випадатиме вам вкрай рідко. Втім, якщо ви промахнетеся раз-другий, то не все так критично — дефіцит боєприпасів у грі врівноважили можливістю самому крафтити набої зі знайденого пороху. І традиційно, якщо ви не мчите стрімголов, а ретельно досліджуєте локації, то нестача набоїв вас не дійматиме.

Та якщо зомбик усе ж підступить близько до вас, то відбитися від його обіймів вийде лише завдяки допоміжній зброї. Найпростіше буде скористатися ножем, проте щоби не загубити його після кількох ударів у чужій плоті, зомбі доведеться вбити і особисто витягнути лезо з його трупа. Важливо також пам’ятати, що ножі зношуються, причому, досить швидко, тому їх краще економити. Якщо ж у вас в інвентарі є граната, герой/героїня вставить її в рота нападнику і видовищно його підірве.

Багато в чому геймплей зав’язаний на те, як добре ви можете розпоряджатися вільним в інвентарі місцем. На початку гри ви матимете всього вісім слотів, а пізніше за рахунок сумок їх можна буде збільшити до двадцяти штук. Втім, навіть цього виявиться мало, щоб вмістити набої, траву, зброю, сюжетні предмети, матеріали для крафту боєприпасів тощо.

Є сховище, в яке все це ви будете скидати. Але зустрічаються вони на шляху не так часто, тому більшу частину часу доведеться розраховувати саме на інвентар. Зможете грамотно визначити необхідні для подальшого проходження предмети — проблем не виникне, ще й часу собі трохи зекономите. Вирішите тягти з собою зайві дошки, порох або сюжетні предмети— не вистачить місця для  трав або набоїв. А якщо ж інвентар виявиться забитим, сюжетна річ в нього взагалі не поміститться і доведеться повертатися назад, відвідавши спочатку сховище. А повернення назад — це чергова зустріч з противниками, мати справу з якими не дуже хочеться. Сюжетні предмети, котрі вам більше не потрібні гра позначає червоною галочкою у інвентарі, щоби ви знали, що їх можна просто викинути. Це чи не єдина поблажка в порівнянні з оригінальною грою.

Resident Evil 2 пропонує різноманітні режими гри, причому примудряється варіювати стилі ігроладу навіть в самітній кампанії. Якщо ви вибрали Леона або Клер, то ближче до другої половини гри отримаєте можливість трохи пограти за їхніх компаньйонів. Міні-кампанія за Аду і Шеррі не тільки відрізняється головною дійовою особою, але і трохи змінюється в стилі проходження. Кампанія за Аду просто перенесе нас на її бік, та проведе коридорами сміттєспалювального заводу. Натомість при грі за Шеррі буде найбільше ігрових змін, оскільки маленька дівчинка не вміє використовувати вогнепальну зброю, зате активно уникає кровожерливих тварюк.

Проходження самітньої кампанії займе у гравця близько десяти годин, але не подумайте, що на цьому гра закінчується. Протягом першого проходження ми будемо спостерігати за тим, що другий головний герой йде якимось іншим шляхом і буде з’являтись в деяких кат-сценах. Подивитися на його історію вдасться після повного проходження. Відкриється «Нова гра+», а це ще десять годин унікального ігроладу.

Крім оригінальної сюжетної лінії в основний кампанії, не забувайте про три режими, які були додані розробниками. «Четвертий вцілілий» розповість історію агента корпорації «Амбрелла» Хенка, посланого викрасти зразок вірусу. Стилістика і ґеймдизайн нагадає чимось четверту частину Resident Evil, адже в додаткових місіях буде куди більше екшену. «Вцілілий Тофу» — жартівливий режим, де гравцеві належить пробігти по знайомих локаціях в образі сиру тофу, озброєного одним ножем. «Примарні вцілілі» чимось нагадають Resident Evil Outbreak, в якому при кожному новому проходженні ігрові предмети будуть змінювати своє місце розташування.

Прекрасний початок року

У далекому 1998 році Resident Evil 2 була найкращою грою в своєму жанрі. З тих пір ринок відеоігор кардинально змінився — ігри-сервіси користуються нечуваною популярністю і приносять величезні гроші, а всілякі DLC і донати зустрічаються навіть там, де їх бути не повинно. Фанати переживали, що подібні недоліки зіпсують рімейк культової гри, але все, на щастя, вийшло зовсім інакше. Розробники з Capcom продемонстрували, як потрібно перетворювати легендарні історії і робити їх навіть більш цікавими, ніж в оригінальному виконанні. Той самий випадок, коли можна з упевненістю заявити, що зараз таких ігор вже не роблять.

Capcom вдруге показало світові як потрібно робити рімейки, і це прекрасно. До зустрічі у найпрекраснішому місті на землі — Raccoon City.

Огляд актуальний для платформи: PS4. Оглядач провів у грі орієнтовно 18 годин. За цей час встиглося пройти кампанію Клер А, Леон B, збудувати паркан з цеглин, та отримати багато сивого волосся