Серія ігор про Шерлока Голмса поповнилася ще одним екземпляром. The Devil’s Daughter – назва, яка інтригує та збуджує уяву нетерплячого фаната. Багато гравців вважають, що Crimes & Punishments стала вершиною доробку Frogwares, тому продовження історії відомого детектива викликає таку несамовиту зацікавленість. Та чи виправдала Sherlock Holmes: The Devil’s Daughter очікування покупців?

Складні та не дуже загадки

У The Devil’s Daughter чимало головоломок та міні-ігор, левову частку яких можна банально пропустити натиском однієї кнопки. Розгадування таємниць таким чином позбавляє гравця додаткового задоволення, хоча лише за його власної згоди. Якщо ви вже запустили подібну гру, то, будь ласка, не полінуйтеся ввімкнути мізки та намагайтеся не оминати перешкод. Втім, деякі міні-ігри на кшталт «лоун боулз» лише затягують розслідування. Максимум, що ви отримаєте за проходження таких завдань – досягнення.

Зважаючи на специфіку забавки, з’являється параноїдальне відчуття, що навіть споглядання речей у головному меню допоможе при розкритті майбутніх злочинів. Якщо є якесь конкретне завдання, наприклад, обстежити чийсь дім, то не спішіть покидати помешкання, допоки не вдасться знайти всі зачіпки. Коли вам доступно декілька місій, чи кортить перевірити докази в архіві Голмса, подумайте, що ви можете зробити у певній локації, щоб дарма не переглядати екран завантаження зайвий раз. Кожна деталь має значення, тому гравець не повинен хапатися за перший вдало побудований ланцюг спостережень. Спочатку варто оглянути кожен доказ та витратити трохи зайвого часу, щоб потім обрати найбільш вірогідну кінцівку справи. Можливість морального вибору неабияк тішить внутрішнє «я», адже змога пом’якшити вирок злочинця, або в повній мірі покарати порушника закону додає реалізму, вносячи людський фактор у ігролад.

Екшн як доповнення до сюжету

Динамічні події у грі зводяться до натискання кнопок у певний момент. Приймати рішення потрібно моментально, щоб протагоніста не розчавила, наприклад, здоровецька куля. Іноді здається, наче гравець потрапив до якогось із фільмів про Індіану Джонса. Але чи доречні настільки радикальні зміни у ритмі гри? У Crimes & Punishments нам показали звичного Шерлока, який детально вивчає докази та геніальним чином поєднує власні спостереження. Таку механіку розробники зберегли в продовженні, але складається враження, що, намагаючись догодити шанувальникам екшну, Frogwares забули про свої вдалі напрацювання. Гра про Шерлока Голмса повинна бути детективом, а не перетворювати історію на голівудський бойовик сумнівної якості.

Пояснити ці зміни можна взаємодією детектива з іншими персонажами. Легендарний норов Голмса нікуди не зник, проте вагомий вплив на протагоніста справляє його «донька». Приємно бачити, як любов бере гору над снобізмом та самовпевненістю. Уявити собі турботливого Шерлока Голмса важко, але перевтілення впродовж гри відбувається поступово, а в кінці довершує загальний образ персонажа. Оці непритаманні класичному Голмсу почуття штовхають детектива до необдуманих дій, що й призводить до небезпечних ситуації, яких у попередніх частинах серії детектив уникав би.

The Devil’s Daughter – безпосереднє продовженням The Testament of Sherlock Holmes (відеоогляд). Справа Кейтлін (названої доньки Голмса) є основною і подається через звичні діалоги, підводячи гравця до логічного завершення. Дівчина увесь час намагається наслідувати Шерлока Голмса. А може це у неї спадкове? Таке питання ще раз наштовхує на думку про те, що між Шерлоком і Моріарті було не так уже й багато відмінностей. Під час проходження неодноразово замислюєшся над подібним. Комусь The Devil’s Daughter може здатися навіть нудною, але це радше через те, що продовженню не вистачає таємничості, яка і приваблює фанатів. Саме загадковість та непередбачуваність справи утримують гравця біля монітору при проходженні Crimes & Punishments. У новій частині серії ігор про Шерлока Голмса ця атмосфера уже не настільки виразна.

Крокуючи вузькими вулицями

Атмосфера дев’ятнадцятого століття є ледь не основним фактором, який утримує гравця біля монітору. Завдяки збільшеним локаціям, потреби у частих переходах від однієї точки мапи до іншої немає. Відчуття, наче гравець топчеться на одному місці, зникло. Навколишній світ дещо понурий та цілком відповідає духу епохи. Не спішіть проходити гру якомога швидше, бо пропустите безліч цікавих деталей, як-от п’яничку, який розлігся біля лавки поблизу одного із будинків і наспівує веселу пісню, дивного азіата, котрий практикує східні мистецтва у провулку тощо. Деякі незвичні деталі можна розгледіти навіть на екрані завантаження, під час якого Шерлок Голмс, наприклад, читає практичний порадник батькам. Справді, батьківство іноді може бути важчим навіть за розкриття злочину…

Головному персонажу змінили зовнішній вигляд і голос, тому він трохи втратив свою колоритність. Можливо, таке оновлення персони Шерлока пов’язане зі зміною видавця, яким тепер є BigBen Interactive, проте до нового звучання протагоніста доволі легко звикнути. Можна зрозуміти фанатів, які скажуть, що раніше було краще, але вони, мабуть, ще навіть не запускали гри.

Наостанок

Книги про Шерлока Голмса не просто показують, як розслідується кримінальна справа, а змушують читача створювати власні теорії ще до завершення тієї чи іншої справи. Логічно, що подібним наділили і гру. Нова частина пригод детектива справляє хороше враження. Frogwares взяли готову формулу успіху, урізноманітнивши її оновленими персонажами та екшн-сценами. Сподіватися, що всім сподобається дещо змінений образ Шерлока Голмса, не варто. 

Загалом, Sherlock Holmes: The Devil’s Daughter є чимсь посереднім між оригінальними історіями оповідань Артура Конана Дойла та сучасним кінематографічним поглядом на подібні розслідування. Гра змусить вас замислитися над багатьма загадками, а потім зробити найважче – обрати винуватця справи. Кожен знайде у ній те, що шукає… Але чи в достатній мірі? На це запитання важко дати відповідь.