Всесвіт Warhammer. Цей бездонний колодязь історій, що має свій неповторний антураж, останніми роками стає поволі схожим на дійну корову. І якщо його фентезійна частина живе й процвітає на ПК в турботливих руках Creative Assembly, то його 40,000-версії щастить значно менше. Періодично з’являються то несподівані перли, як-от Battlefleet Gothic: Armada, а часом піднімає голову труп Dawn of War у вигляді третьої частини, котру інакше як “довеном” назвати важко. Втім, і в цьому морі хаосу є острів, відносного спокою. Ця серія ігор на ПК існує з далекого 1993-го. І якщо не рахувати окремих винятків (як от Space Hulk: Deathwing) вона не сильно змінювалась. Ну, до цього моменту. Зустрічайте, у всій її неоднозначності, останню ітерацію симулятора коридорного мандрівника — Space Hulk: Tactics.

Наша пісня гарна й нова…

Основою ігор серії Space Hulk завжди був добротний сюжет…

… Добре, посміялись та й годі. Він завжди слугував лише для того, щоби хоч якось пояснити, чому будь-хто при здоровому глузді попхається нишпорити по коридорах цього кладовища кораблів. Та цього разу все дещо краще, ніж завжди. Нам завезли катсцени, персонажі навіть РОЗМОВЛЯЮТЬ між собою! Проте це прийшло ціною, про котру я розповім дещо далі. Ба, цього разу навіть підкинули стереотипного імперського інквізитора! І по ньому зовсім не скажеш, що він має брудні таємниці. Та й не чхати йому на всіх! Окрім цього все таке ж як і в минулих частинах. Бла-бла-бла планета з [абсурдно велике число] жителів в небезпеці! Треба підірвати Space Hulk, щоби її врятувати!

З іншого ж боку, нам підготували черговий сюрприз! В самітній грі тепер можна покерувати й гніздом генокрадів. Події цієї кампанії відбуваються задовго до першої, коли це звалище космічного брухту хотіли підірвати сини ХІІІ легіону — Ультрамарини. Нам же банально потрібно за будь-яку ціну їм завадити.

Ксенокраєвиди

Картинка виглядає найкраще зі всіх тактичних частин серії. Рівень деталізації приємно дивує. При цьому, нарешті, доволі часто зустрічаються фрагменти неімперських зорельотів, що приємно урізноманітнює ситуацію і дає таку необхідну зміну декорацій. Ще однією фішкою Space Hulk: Tactics став режим від першої особи. Він доволі атмосферний і, як я вже казав, завдяки непоганій графічній частині додає антуражності. Втім, він має й купу мінусів. Перший і найголовніший — він не зручний. Грати від цієї перспективи — свідомо ускладнювати собі гру. Окрім того, що доводиться орієнтуватись в глобальній ситуації виключно за допомогою міні-мапи, саме керування термінатором дещо кривувате. Тому особисто я вмикав його тільки під час ходу противника, щоб подивитись, як ігрове дійство виглядає від першої особи. Якщо чесно, це доволі швидко набридає.

Про китайські термоси імперських Термінаторів

Не оминули новомодні зміни й старий добрий загін термінаторів і далеко не всі вони на краще. Пам’ятаєте, я казав, що там є ПЕРСОНАЖІ котрі РОЗМОВЛЯЮТЬ? Так от. Перше, що відрізняє Space Hulk: Tactics від попередника — термінатори безсмертні. В момент отримання фатальної шкоди їх просто телепортує додому і все. Тепер не варто перейматись тим, що боєць, котрого ти вдосконалював і персоналізував(адже була можливість змінити зовнішність і ім’я) може загинути і забрати з собою весь вкладений в нього час. Та й прогресія вже не та. Кілька перків, та, за винятком спеціалістів, незначний вибір зброї. З одного боку можна зрозуміти, що це спрощення зробили щоб не відлякувати гравців, що не шукають виклику. Але для таких як я та мені подібних можна було би залишити таку опцію.

А тактика вийде?

Тут все теж не так просто. Хоча ні, якраз навпаки. Все стало простіше! Space Hulk: Ascention змушував мене страждати, перегравати одну місію десяток разів, щоб провернути все ідеально. І це було круто, адже потрібно було враховувати чимало речей. Скільки залишилося набоїв? Чи зброя не перегрівається? Чи вистачить мені очок дії? На перше запитання Space Hulk: Tactics відповідає просто: 8 покладена на бік. Саме так, адже за винятком бійця з важкою зброєю, перезаряджатись не треба! Щодо заклинювання, то тепер воно у милості богів рандому, які кидають гральні кості. Ну а нестачу очок дії можна легко компенсувати скидуючи, або граючи карти. Так, карткова система дісталась і сюди! Тут вона виглядає навіть доволі так собі, проте дає додаткову можливість полегшити життя гравцю.

Місії тут інколи тішать різноманіттям, а інколи ти просто 2 рази підряд проходиш одне і те ж завдання на тій же мапі, і противники своєю поведінкою лише продовжують тенденцію. Та й загалом тактики тут все менше. “Чому ж?”, спитаєте ви. А тому, що від вас тут геть нічого не залежить. Як я написав вище, не треба турбуватись про перезарядку, або перегрів. Тобто по-суті вся схема гри зводиться до: пройти кілька клітинок, активувати режим варти (overwatch)… Profit! Є лише дві речі, котрі можуть спричинити невдачу: ти забув стати на варту, або тобі просто нереально не щастить з кубиками. При цьому навіть в цій ситуації знайшовся вихід! Якщо поставити апотекарія(місцевого медика) одразу за одним, або декількома бійцями вони стануть безсмертними! Він просто підніматиме їх весь час і все. Без обмежень. Єдине, що може зашкодити подібній тактиці — портали ельдарів, але вони є лише в відповідних сегментах мапи. Т — Тактика.

Генокради в цьому плані йдуть ще далі. Наше завдання просте, як двері: навалитись всім скопом і перти на ворога поки вдача від нього не відвернеться. Ну, не зовсім. Хід генокрадів поділяється на декілька фаз. Спочатку ми розігруємо карти з підкріпленнями. Цікаво те, що окрім спавнів різної кількості генокрадів може трапитись і приманка. Річ в тім, що поки кради не опиняються в полі зору термінаторів, вони відображаються просто як сигнали радару на мапі. З такого сигналу може вистрибнути одна, кілька, або й жодної потвори. Ця приємна дрібниця дозволяє розпорошувати увагу противника, не жертвуючи бойовою міццю. Потім ми розподіляємо отримані підкріплення по точках спавну і вже після цього ходимо. Робити це треба вельми обачно, адже якщо почати хід одним генокрадом, треба його завершити і лише потім можна переходити до наступного. Це змушує призадуматись над тим, в якій саме черговості і що саме робити, що додає приємної глибини ігроладу.

Імператор захистить!

Оцінювати ігри, сетинг/серію котрих ти дійсно любиш, завжди найважче. Як фан, саме ФАНАТ, а не фанбой, хочеться гру хвалити за кожну хорошу річ, та при цьому кожен промах теж б’є в кілька разів сильніше. Крок уперед і два назад — ось що я можу сказати про цю гру. З одного боку покращення в візуальному плані, можливість пограти за генокрадів та кілька непоганих нововведень в ігролад. З іншого ж безжальне спрощення на потіху ширшій аудиторії гравців. Я був би не проти цього, якби був присутній “Tactic” режим, де я міг би з задоволення страждати, як у минулих частинах. Але цього немає. І в цьому головна проблема Space Hulk: Tactics. Власне тактики вже не так багато, як було колись. В результаті маємо доволі посередню гру, котра виділяється з серії лише кількома дріб’язками. Сподіваюсь, що з часом, як це заведено, вийде патч/доповнення, яке поверне канонічні страждання в Space Hulk: Tactics, що дозволить мені докинути трохи балів до оцінки. А поки маємо, що маємо.