Star Wars Battlefront дворічної давності стала неабияк успішною. 14 мільйонів примірників — неабиякий результат для винятково мультиплеєрної гри з порівняно малою кількістю контенту. Тут EA радше зіграла на почуттях фанатів Star Wars. Та вже для сиквелу видавець пообіцяв повноцінну кінематографічну кампанію та значно багатший можливостями мультиплеєр. Втім, пріоритет у ЕА лише один — ГРОШІ. І задля їх здобуття компанія не гребує нічим.  Ліцензія на найпопулярнішу та найприбутковішу інтелектуальну власність — це, звісно, добре, але чом би не додати до неї ще один чудовий пилосос для грошей?

ДЖОРДЖЕ, МИ ВСЕ ПРОСРАЛИ

Перше, про що хотілося б розповісти — сюжетний режим. Одним з найбільш рекламованих аспектів гри і тим, що мало б якісно виділити гру на фоні попередниці, мала би бути повноцінна та яскрава самітна кампанія. Нам обіцяли показати світ “Зоряних Війн” з іншого, темного боку. Головна героїня — член елітного загону спецпризначенців Галактичної Імперії. О, я вже передчував це… “Перша непогана сюжетна лінія в стрілянках від ЕА. Розповідь про те, що по той бік барикад теж люди, що штурмовики зазнавали на цій війні втрат навіть більше, ніж повстанці. Про десятки тисяч загиблих при терористичних операціях повстанців при знищенні бойових станцій. Про іншу ідеологію, в котру люди все ж вірять і котрій з радістю присвячують життя з впевненість, що діють на благо”. І що ж ми зрештою отримали? Великий пшик.

Ну як “великий”… Триває він від сили 5 годин, тож я щиро співчуваю тим, хто придбав цю гру заради сюжету. Та ще й якого! Не зважаючи на все, що нам обіцяли, головні герої вже після кількох місій легенько переходять на бік повстанців і вся багатонадійність історії просто вилітає в трубу. Ні насиченої подієвості, ні з’язної структури чекати не варто: нам просто дають набір місій з відомими персонажами класичної трилогії, а в кінці і з фільмів Джей Джей Абрамса. Це все виглядає, як величезна купа фан-сервісу, за якою щирі прихильники цього всесвіту повинні прогледіти загальну убогість кампанії.

Втім, хай зі змістом не склалося, зате форма у Star Wars: Battlefront II розкішна — воно й не дивно, адже третій Frostbite видає просто неймовірно гарне та насичене зображення. Більше хотілося б відмітити художню стилістику. Сила-силенна різноманітних об’єктів та локацій була з любов’ю перенесена на наші екрани. Війська та техніка зі всіх епізодів Star Wars виглядають так, ніби зійшли просто з кіноекранів. Та хвалити тут треба не стільки розробників, скільки художників з Lucasfilm, адже це саме вони все вигадали і втілили в життя, а завданням ігротворців  було все побуквенно відтворити. Приправлено ж це все фірмовою музикою Джона Вільямса, та вона, як не дивно, звучить достобіса невиразно та просто губиться в фоновому шумі, вибухах та піу-піуканні бластерів.

ПІУ-ПІУ

Та годі про картинку і сюжет. Першу частину люди купували не в останню чергу за ігролад, і з мережевими баталіями там було все гаразд. DICE відійшли від свого конвеєру з копіювання Battlefield і зробили щось інше, свіже, а просто рескін мілітарі-шутера. Star Wars: Battlefront був веселою аркадною стрілянкою, в якій було весело бігати і робити славнозвісне піу-піу з бластерів. Так, видно було, що гра недопрацьована і це більше проба пера на новій території. Та грати в це все одно було приємно: відкидаєшся у кріслі, біжиш, стріляєш, піу-піу, вмираєш, махаєш світловим мечем тощо — що ще треба потрібно для невигадливого відпочинку?

Star Wars: Battlefront II цим уже так не тішить. DICE знову пішли на зустріч фанам, та замість аркадних веселощів нам таки впихнули рескін “баґофілду”. Ігролад багато в чому покладається на картки та систему прогресії, про котрі я розповім дещо згодом. Що насправді рятує наземні операції, так це розмаїття ігрових режимів та мап. Супровід носіїв дроїдів на Набу, оборона при космічному абордажі тощо — всі вони чудово виглядають та граються справді хвацько. Тішить також те, що тепер героєм може стати кожен. Буквально. Тепер можна отримувати можливість походити в образі улюбленого персонажа, або покататись на техніці за очки, котрі гравець здобуває в ході бою. І це дійсно краще, ніж було раніше, адже це вирішує проблему з гравцями, котрі просто знали, де міг заспавнитись токен з героєм і начисто позбавляли інших шансів на веселощі. Це ж саме робить й місцевий підбір гравців, котрий, просто кажучи, не працює і підбирає гравців за невідомими критеріями абсолютно довільно. Краще вже було би зробити систему з відкритими серверами.

Якісно виділяється на тлі решти режим із космічними баталіями. Тут гра себе дійсно показує як весела аркада, в якій приємно проводити час. Такий собі відгомін першої частини. Літати дійсно просто й весело, а всі три види зорельотів тішать по-своєму. Бойові завдання та декорації тішать своєю різноманітністю та переносять нас в різні епохи всесвіту Зоряних Воєн. Тому хоча б тут усе добре.

Третім стовпом мультиплеєру Star Wars: Battlefront II є сутички героїв. Дві команди по 4 гравці сходяться на іконічних аренах в епічному протистоянні! Ну, так воно виглядало до того, як я це спробував. Вся біда починається з вибору героїв. Дам вам підказку: варті уваги лише персонажі зі світловими мечами та дядько Фетт. Перші сходяться в дуелях, котрі б змусили фанів Jedi Knight та Jedi Academy плакати кривавими сльозами, настільки хаотичне місиво зі спецефектів твориться на екрані. До слова, це ще й місиво з гравців, адже тут не вийде просто вбивати усіх підряд — гра визначає всій команді пріоритетну ціль, тому коли на комусь з’являється мітка, всі просто збігаються і закопують його купою насмерть. Та тут на сцену виходить Фетт і все стає гірше. Через погано збалансовані вміння він може ширяти в повітрі практично вічно, що робить його єдиною причиною для гравців світлого боку взяти Ландо Калрісіана або  Хана Соло, щоб спробувати збити цього літуна з небес та отримати шанс на перемогу. Єдиним дійсно яскравим моментом для мене була можливість поганяти за Дарта Мола. Та на жаль, , в грі немає ні Квай-Ґон Джина, ні Обі-Вана Кенобі з котрими можна було б влаштувати епічний бій під Duel Of The Fates.

Ото, власне і вс… А, точно, лут-бокси. Та певен, тут ви і без мене знаєте всі ключові події, які мало не поховали гру на самому старті. Завищені ціни на персонажів (щоб відкрити Люка, або Вейдера потрібно було витратити близько СОРОКА ГОДИН на ґрайнд), колосальні переваги, котрі отримували власники лутбоксів тощо — все це породило бурю з гівна, котра грозовим фронтом посунула в бік ЕА та DICE. І вони хай не відразу, та все ж відреагували: одразу і ціни на персонажів впали, і мікротранзакції, принаймні на якийсь час, зникли (та осад лишився). Крім того, система прогресії з картками досі вкрай паршиво збалансована. Отак-от жадібність руйнує роки праці.

То що ж таке Star Wars: Battlefront II? Це гра, котра дуже хотіла сподобатись фанатам. Настільки, що почала копати свою ж могилу. Так, в ній є й хороші речі, та обіцяна сюжетна виявилася рекламним пшиком, мультиплеєр втратив свою родзинку, а нав’язливі та нечесні мікроплатежі забили останній цвях в труну. Чи можу я рекомендувати цю гру? Якщо ви дійсно затятий фанбой всесвіту, котрий нещадно зализуватиме все зі словами Star Wars у назві, то вона вам зайде. Для решти я можу порадити взяти першу частину і зі задоволенням бавитись у неї поки Star Wars: Battlefront II не доведуть до пуття. Якщо це взагалі колись станеться.