Якщо ви думаєте, що Subnautica — це ще один банальний виживастик, ґеймплей якого сконцентрований на зборі ресурсів, щоби втамувати спрагу, голод, а також на слідкуванні за іншими життєвими показниками, щоби прожити хоча б один день, то НІ. А також у Subnautica нема процедурної генерації рівнів та мультиплеєру немає. Натомість гра має історію й повноцінний фінал, а наявні життєві показники плюс будівництво максимально спрощені й додані, щоби розбавити головний елемент гри — дослідження.

Там, де глибоко, мокро і темно

Для дослідження нам дають не всю планету 4546B, а лише невеликий її клаптик, площею у кілька кілометрів квадратних. Це може здатися мало, з огляду на те, що у 2016-му вийшла No Man’s Sky, однак розробники Subnautica довели: якою би не була просунута генерація планет, це все одно декорації, а глибини їм даємо ми, люди. Ось пояснення, чому цей клаптик може дивувати десятки годин, а No Man’s Sky з безмежною кількість зоряних систем у плані дослідження зливалася в перших 3 години.

Згадана глибина втілена тут як у буквально (ми ж досліджуємо океанічні глибини), так і в переносному сенсі (світ продуманий і сповнений неочевидних, на перший погляд, тонкощів). Subnautica не зводиться лише до “ось ця флора і фауна буде в цих біомах, а ось ця  — в інших”. Кожна рибка, кожен корал має пояснену зовнішність та поведінку. Для прикладу, є риба у якої лише одне око й дивиться воно завжди вгору, щоби бачити хижаків. Логічно, що така риба плаває завжди низько й недалеко від коралів. Або є деякі поплавки, процеси яких можуть тривати тисячі років, й “успішні” старі поплавки тримають на собі велетенські острови, щоби постійно отримувати органічні залишки із рослин. Додамо сюди хороше візуальне і прекрасне звукове оформлення, і гоп! — по-справжньому починаєш вірити у світ Subnautica та радо досліджуєш, щоби дізнатися щось нове й цікаве. Словом, якщо ви обожнюєте подібне і вас манить погляд у невідоме, можете хоч уже закривати огляд і купувати гру.

Ще одним важливим успіхом гри є її загальна збалансованість й логічність. Чогось зайвого, недоречного чи імбового тут просто нема. Реакції істот на героя правдоподібні й навіть спавняться вони незвично. Для прикладу, якщо ловити лише один вид риби, то вона на довгий час пропаде з цього регіону, а левіафани взагалі не відроджуватимуться (і гра навіть дасть відповідь чому). Ігрові умовності, звісно, є, але й вони не викликають особливих питань, оскільки їхня присутність зрозуміла. Хоча одна деталь все ж виділяється. На планету впав гігантський зореліт (причому не один), окрім миттєвих трупів, на острові до нас певний час перебувало ще кілька уцілілих, проте людські залишки та тіла взагалі відсутні. Втім, сумніваюся, чи хтось особливо звертатиме на це увагу, бо гра геть про інше.

Щодо звуку, як уже було згадно, він прекрасний. Уся живність звучить своєрідно, і з часом розумієш, хто є хто і коли варто вшиватися чим подалі. Музичний супровід вправно надає драйву, заспокоює та навіює страх і що найважливіше, завжди вчасно. Взагалі, лякає Subnautica вправно. Просто уявіть, що ви на достатній глибині, щоби світло до вас не надходило, видимість мінімальна, і ви чуєте ось це… Після такого й цеглинок відкласти можна. Що цікаво, гра завжди вас робить психологічно сильнішим. Якщо на початку ви втікаєте від риб-камікадзе та сталкерів, то наприкінці ви можете дозволити собі без остраху просканувати якогось левіафана, який може запросто заковтнути гравця.

Про ігролад

У Subnautica вам ніхто не буде говорити напряму куди іти, що робити й що сталося. Усе це маєте вирішувати, розбиратися і знаходити лише ви. Втім, логічні бар’єри все ж присутні й не вийде поплисти до зорельоту через підвищену радіацію, а на глибину понад 100 метрів без потрібного спорядження не пірнеш, тому загалом ігровий процес можна описати так: досліджуємо одну поверхню, скануємо уламки, отримуємо креслення, робимо нове спорядження, йдемо глибше й повторюємо, а наприкінці чекатиме “ключик”, який дозволить покинути планету. Під час цього ми будемо отримувати радіоповідомлення та координати від інших рятувальних капсул, яким не пощастило. Штучний інтелект намагатиметься підбадьорювати гравця, а ще у ході наших поневірянь ми дізнаємось про минуле цієї планети та деяких інших уцілілих, яких занесло сюди задовго до падіння нашого зорельоту “Аврора”. Можливо, на словах це звучить так собі, але мене гра втягнула на 40 годин і повірте, це були неймовірні 40 годин.

Крафт у Subnautica дуже спрощений. Жорсткого дефіциту ресурсів немає, і якщо ви зібрали необхідні матеріали, навіть транспорт робиться за 2 кліки на спеціальному обладнанні.

Транспорту в грі всього 3 види: компактний підводний човен Seamoth, спеціальний костюм для видобутку ресурсів P.R.A.W.N. і родзинкою та найбільшим досягненням є субмарина Cyclops. У той час, коли перші два засоби створені для дослідження дна, то Циклоп — це справжня пересувна база для дальніх експедицій, що доволі непогано змінює ігровий процес. Перш ніж кудись поплисти, думаєш про харчі, батареї й інші речі, які будуть необхідні. Сама ж субмарина дуже неповоротка й на глибинах вимагає обережного контролю, щоби не зачепитися за щось і не наробити в ній отворів. До всього, вона шумна і привертає увагу хижих левіафанів, а ці можуть наробити декілька вибоїн та повністю затопити підводний човен. Звісно, можна активувати різні системи захисту, але через те, що вони “з’їдають” багато енергії, ваша експедиція завершиться дуже скоро.

Будівництво таке ж спрощене й комфортне, як і створення предметів. Усе будується одразу секціями, розбудова може бути як по горизонталі, так по вертикалі й щоби ви не зробили, все завжди виглядатиме гарно. Внутрішніх об’єктів достатньо, як функціональних (скрині, стелажі тощо), так і декоративних ( ліжка, кавові автомати, акваріуми та інші ужиткові прикраси). На жаль, розбудовуватися і створювати нові бази не потрібно, для проходження достатньо 2–3 секції біля рятувальної капсули і все. Видно, що розробники робили ставку на розширення початкової бази гравця, оскільки є ядерні й біореактори, кімнати сканування тощо, але коли в тебе є гігантська пересувна база Циклоп, чимало речей стають просто непотрібними. Можливо, якби локації були більшими, це мало би сенс, а так будівництво залишається більше для втіхи або для другого проходження, щоби якось змінити свій ігровий досвід.

Усі недоліки у Subnautica мають винятково технічний характер, як це часто буває з подібними інді-іграми. Довгі завантаження, об’єкти, які можуть з’являтися прямо перед вашим віртуальним носом, різні дрібні баґи тощо. Втім, упродовж мого проходження дратував лише один баґ, який міг телепортувати вас із Циклопу — і то його вже пофіксили.

Деколи розчаровує картинка. Точніше під водою все супер, а на глибинах добре попрацювали над видимістю й біолюмінесценцією, щоби навести трохи страху на гравця. Але на суші, особливо в деяких місцях, це просто жах, он самі погляньте. Втім, 95 % гри проходиться під водою, тому це теж дрібничка.

Закінчу просто. Так, Subnautica варта купівлі і я її рекомендую всім. Мені гра подарувала стільки незабутніх емоцій, скільки не завжди може принести дорогий і вщент заскриптований блокбастер. Після кожної ігрової сесії мені завжди хотілось усім розповідати, що зі мною сталося й що я довідався. І на це є дві причини. Перша — Subnautica створила мою власну, неповторну пригоду, де події, здебільшого, були пов’язані з моїми рішеннями. Друга — планета 4546B по-справжньому виглядає живою, вона може дивувати,і ти охоче її досліджуєш. Саме цього я колись шукав у No Man’s Sky, але отримав у Subnautica.

Якщо ви все ж вирішите придбати Subnautica, невеличка порада. Не дивіться відеопроходжень і старайтеся уникати Wikia Subnautica, бо якщо ви гратимете з якимись знаннями, світ гри буде вже не таким невідомим і захопливим.