Нарешті вона вийшла! Гра, яку так довго чекали!… Хоча стривайте. Рівень сарказму в цих декількох реченнях можна порівняти лише з рівнем байдужості, який Microsoft проявила, коли мова пішла про рекламу Super Lucky’s Tale. Навіщо тоді взагалі було робити продовження для VR-платформера, якщо ніхто не планував вкладати кошти в його популяризацію? Та це уже другорядне питання. Реліз гри відбувся, тому нам залишається лише розповісти, що то за лис завітав до Windows Store.

ПРОХОДЬ МЕНЕ ПОВНІСТЮ

Super Lucky’s Tale не пропонує чогось нетрадиційного, хоча сама ідея з лисом, який бореться проти нахабних котів, доволі багатонадійна. Спочатку п’ятихвилинне відео, в якому пояснюється, чому їх варто провчити, і все, до справи: лису Лакі потрібно навести порядок в чотирьох містах, поборовши в кожному головного боса.

Щоби надерти зад босу, потрібно зібрати певну кількість конюшин. Для цього на кожній локації є основні рівні, які розблоковуються почергово, і декілька головоломок. Конюшини не так уже й складно заробити, якщо приділяти увагу всьому, що відбувається навколо. Забавка неймовірно розслабляє, зосереджуючи увагу лише на збиральництві. Адже потім, якщо не вистачатиме конюшин, доведеться повертатися до пройдених рівнів, щоб дозбирати їх. Не важливо, колекціонуєте ви монетки, букви чи намагаєтесь пройти бонусні завдання. Пам’ятайте, ви робите це недарма. Зібрали 300 монет? Тримайте конюшину за це. Змогли знайти бонусне завдання? Виконайте його і також отримаєте конюшину. Складіть докупи слово “Лакі”… І знаєте що? Ще одна конюшина опиниться у вашій кишені.

Розробники намагалися урізноманітнити ігролад за допомогою додаткових завдань, але такі квести також доволі прості, та й потрібні лише для отримання якоїсь букви або монеток. Більшість із них добре вбудовані у рівні. Втім, багато чого потрібно зрозуміти самому. Зайвий удар по дивному предмету може відкрити приховані двері або допомогти отримати приємні бонуси. На середині проходження повністю розумієш, чого взагалі можна очікувати далі. В такі моменти згадуєш підозрілі місця на вже пройдених рівнях, що спонукає до певної реграбельності. Та назбиравши потрібну кількість конюшин і перемігши фінального супротивника, проходити гру на 100% вам захочеться лише, якщо ви справжній перфекціоніст.

Якщо порівнювати Super Lucky’s Tale з, наприклад, Yooka-Laylee, то друга в цьому плані багатша за масштабом та інтерактивністю. Але від цього Super Lucky’s Tale не стає гіршою. Нехай пригоди лиса Лакі не мають того ж різноманіття, всі механіки у забавці використані чудово. Як тривимірний платформер, гру проходити саме лише задоволення. Можна також потрапити на двовимірні рівні, рівні-ранери або рівні-головоломки. Для проходження останніх феноменального розуму також не треба (це якщо продовжувати тему складності), але за виконання кожного з них можна отримати по одній конюшині. Чудова альтернатива, коли до битви з босом ви зовсім близько, а перепроходити основні рівні не дуже хочете.

Якщо вам у певний момент здасться, що гра дещо легка, то повірте, вона такою і є. Винятком з правил стає лише фінальний бос, який змушує хоча би якось підлаштовуватись під нього. Всі інші антагоністи на його тлі — просто туторіал. Все, що потрібно робити у подібних битвах — ухилятися та в потрібний момент ударити певну річ, щоби та полетіла в пику босу. Повторюєте такий прийом тричі та бачите, як противники зазнають поразки. Буквально тричі, бо більше вже, мабуть, було б забагато.

Найважчим суперником у подібних іграх, мабуть, є просторова орієнтація. Серйозних проблем з цим гра не має, проте іноді можна не дострибнути до платформи або просто впасти за межі рівня. Втім, навіть після такого не злишся на гру. Саме такого результату й хотілося очікувати від подібної гри.

ЯСКРАВА У ВСІХ РОЗУМІННЯХ ЦЬОГО СЛОВА

Ще одна важлива річ, на яку просто неможливо не звернути увагу, — стилістика забавки. Від VR-версії Super Lucky’s Tale мало чим відрізняється. Чудова яскрава палітра кольорів відображає казковий дух гри. Це стосується як оформлення рівнів, так і ворогів. Можете бути впевненими, що ви одразу зрозумієте, хто вам друг, а хто ні. Нейтральні створіння також мають чим здивувати. На деяких рівнях можна зустріти не лише чергову порцію монеток, а й дивних хробаків-селюків-протестувальників або лінивих єті. І тут виникає дуже важливе запитання: невже розробники настільки круто спародіювали деякі касти людства? Наприклад, ті ж єті могли б легко позбутися тирана, який захопив владу над ними. Проте вони цього не роблять… Хтось спихає усе на свою старість, а хтось просто купається в джакузі. Така карикатура суспільства, яке попри великий силовий потенціал дозволяє собою банально керувати, доволі актуальна.

Можна згадати ще про протяжність Super Lucky’s Tale. Пройти гру можна приблизно за 5-6 годин, що навіть для сімейної забавки доволі мало. Річ у тому, що ошуканим себе не відчуваєш. Гра справді пропонує те, чого очікуєш ще до першого запуску.

Super Lucky’s Tale викликає хоч і короткі, проте позитивні враження. Вона є типовим представником тривимірних платформерів, лише в дечому програючи іншим подібним забавкам. Так, якщо порівняти її з Super Mario Odyssey, то Super Lucky’s Tale можна було би втоптати глибоко в багнюку. Творіння Nintendo має настільки велику варіацію можливостей проходження, яку лис Лакі може побачити лише у снах. Але знову ж таки, Super Lucky’s Tale просто не заслуговує поганих слів. Гра може розважити під хороший саундтрек, це ідеальна забавка на декілька вечорів. Іноді такого справді достатньо.