Categories: Огляди

Огляд Tales from the Borderlands: Episode One — Zer0 Sum

Привіт, шукачі космічних багатств. Буквально місяць тому, разом із Красунчиком Джеком, ми боролися за владу над корпорацією Гіперіон в Borderlands: The Pre-Sequel — було весело, але я змушений повідомити, що Джека вже немає з нами. Сотні хлопчиків Пандори цитували та наслідували його у всьому. Його крутість та почуття гумору валили з ніг жінок. У всіх домівках було тепло, гаряча вода та сімейний затишок… Та жартую. Як людина, він був лайном, але справу свою знав.

Прийшов час дізнатися, які байки зі всесвіту Борди приготували нам TellTale. Хлопці тісно співпрацювали з розробниками оригінального франчайзу — Gearbox, що вже забезпечує фірмовий чорний гумор та колоритність персонажів, але про все по порядку.

Найсильнішою стороною всіх ігор TellTale завжди була подача історії та її постановка. Перші хвилини Tales from the Borderlands — це короткий екскурс в історію всесвіту, який методично і правильно нагадує нам події минулого та налаштовує на цікаву пригоду. Після чого ми починаємо знайомитися з першоплановими героями і зав’язкою історії.

Оповідь подається нестаріючими і всюдисущими флешбеками. Різ і Фіона — головні герої, яких якимось чином звела доля, розповідають одну й ту ж історію невідомому викрадачу, який ховає обличчя під маскою.

Невимушеною ходою коридорами офісної частини Гіперіону мандрують двоє друзів Різ та Вон. Різ — молодий, амбітний співробітник мегакорпорації, якого з хвилини на хвилину чекає підвищення по кар’єрних сходинках. Але керівництво зненацька змінюється, новий куратор виявляється рідкісним гівнюком із надмірно завищеним відчуттям власної важливості (в народі “ВВВ”), який понижує нашого героя до прибиральника, попутньо промовившись про свої незаконні оборудки. Звісно ж, під гаслом “Якого чорта?”, хлопці вирішують відплатити тієї ж монетою і вкравши у корпорації 10 млн доларів, бойового бота та машину начальства, вирушають на відому всім прихильникам серії планету Пандора з планом завадити підлому керівнику провернути свої чорні справи.

Два представники офісного планктону посеред дикої, безжальної пустоші, населеної кровожерними тварюками та бандитами на мажорному авто з повним кейсом зелені. Що може піти не так? Відповідь очевидна. Далі вас очікує феєрично весела та драматична подорож, де Різ зустрінеться з Фіоною і разом вони намагатимуться повернути вкрадені в Гіперіону гроші, ані гадки не маючи, куди їх це приведе.

Історія в цілому добротна, але на відміну від попередніх робіт студії, місцями провисає, бракує динаміки та хоч якихось твістів. Проте її витягують другорядні песонажі та той же неперевершений гумор. Тут ви побачите як бойовий бот Гіперіону викрикуватиме “Fatality”, на 5 хвилин подружитесь з місцевим психом, поки його не переїде вантажівка та наслухаєтесь чимало абсурдних, однак до біса смішних діалогів.

Так як механіку гри описувати не варто, після Walking Dead та The Wolf Among Us всі знають, що таке інтерактивне кіно від ТТ Games. Опишу те, чого в попередніх іграх не було. У головного героя в око вмонтований сканер, що дає можливість сканувати будь-який інтерактивний ігровий предмет чи персонажа та отримати його детальний опис і побачити те, що зазвичай не видно. Описи як можна здогадатися написані у “правильному стилі”, тому усмішку викликають регулярно. Також з’явився інвентар, де можна побачити кількість грошей на рахунку та свої знахідки, але його роль здебільшого декоративна, всім зрозуміла умовність його використання.

Візуально це та ж Бордерлендс, приправлена художнім стилем TellTale. Тут нарікань бути не може: все автентично і до того ж оптимізовано настільки, що гра піде на найвищих налаштування у кожного! (табличка “сарказм”). Що тішить не менше, це класний саундтрек: повільне кантрі з домішками електронних семплів та сигнатурний даб-степчик — те, що треба.

То ж, чи вдався студії запуск нової серії? Скоріше так, ніж ні. В кожному сезоні попередніх ігор TellTale були надзвичайно сильні епізоди, а були і прохідні. будемо сподіватися, що Tales from the Borderlands тільки набирає обертів.

Disqus Comments Loading...
Опубліковано
Юра Лупул