Завищені очікування та невиконані обіцянки розробників. Ці два фактори в довгосторовій перспективі занапастили чимало гідних проектів. Не оминула ця доля й перший Titanfall, який був непоганою грою. Та в ньому чогось бракувало. Пропри купу хайпу і велику очікуваність він не міг потішити кількістю чи різноманітністю контенту, а самі розробники, пообіцявши з часом додати більше мап та, щонайголовніше, титанів, таки цього не зробили. І Titanfall пішов у тінь… І ось, нещодавно вийшла Titanfall 2 і доля її ще не визначена, хоча зло не дрімає і знову простягається над Фронтиром. Чи розділить нова частина титанопаду сумну долю свого попередника, та чи варто взагалі купувати цю гру?

Сюжет і шутери. Перша частина Titanfall виступала за те, що він не дуже то й потрібен, хоча й мала набір псевдосюжетних мережевих баталій. Друга ж частина повернулася до більш традиційної структури й намагається розповісти чергову сторінку з історії протистояння хороброго народу Фронтиру зазіханням злої корпорації. Та зроблена вона якось не дуже.

Сюжет банальний до неможу, подача його також місцями залишає бажати кращого, а можливість вибирати репліки в діалогах, котрі і так нічого не змінюють, тільки шкодить, адже вони можуть виринути саме під час запеклого бою й коштувати вам кількох рестартів з найближчого чекпойнта. Крім того, як не дивно, найживішим персонажем гри і практично єдиним, чиє ім’я ви не забудете вже за 5 хвилин виявився БіТі — титан головного героя, ім’я якого я таки не запам’ятав. А сталося це тому, що решта персонажів є просто шаблонними декораціями, що не отримують жодного розвитку під час історії.

Старий наставник-ветеран, що розгледів великий потенціал в звичайному піхотинці, його смерть й передана на смертному одрі місія порятунку всього хорошого й доброго і стара добра боротьба за свободу. Він — єдиний, хто хоч якось витягує цю історію з мулу на дні. Варто відмітити також шмат кампанії, в котрому ми повинні проходити крізь будівлю, періодично стрибаючи між часовими лініями. Поза цим кавалком нас чекає коридорний шутер, кілька цікавих локацій, що грамотно використовують вертикальний ігролад, та купа арен, де ми будемо винищувати орди ворожих титанів. Також в грі є боси — посилені версії титанів, що будуть доступними в мережевих баталіях. Їхні пілоти, окрім одного, що є людиноподібним роботом, котрий керує титаном, — просто найманці, котрі є поганцями просто тому, що вони поганці. Зважаючи на все вищесказане, тривалість в 5-6 годин йде цій кампанії тільки на користь, хоча навіть так вона виглядає дещо затягнутою.

Hello Source, my old friend…

Графоній у грі, як не дивно, доволі відчутно підтягнувся з часів минулої частини, а сама гра при цьому ще й скинула кілька гігабайтів ваги. Чому ж дивно? А тому, що зроблена вона на все тому ж Source, з якого витиснули все до останньої краплі. Так, титанопаду все ж ще дуже далеко до того ж Battlefield 1 з його надтехнологічним FrostBite 3.0, та за рахунок цього Titanfall краще оптимізований. Мапи доволі просторі та деталізовані, тож загалом можна сказати, що гра виглядає доволі непогано і, як і її попередниця, може потішити власників слабкого заліза можливістю в неї зіграти.  Що до музичного супроводу, то він є — й по всьому. Дійсно радують звуки титанів. Слухати кроки й роботу машинерії нашого могутнього сталевого обладунка — справжня насолода.

Мережева рубанка

Titanfall 2 — це доволі хороший і динамічний шутер. Тут ми маємо декілька різних бійців та можемо кастомізувати їхнє обладнання. І в цій частині вибір того, чи іншого класу дійсно сильно впливатиме на ваш стиль гри. Використовувати гак-кішку й мчати по мапі, неначе стероїдна людина-павук, дратувати ворогів кунаями, що сканують мапу й показують ворогів, чи просто ламати шиї з невидимості! В Titanfall 2 знайдеться роль на кожен смак.

Ключова ж фішка ігроладу — вертикальність — стала ще більш зручною та різноманітною завдяки тому ж різноманіттю класів. Дуже тішить те, що загальний темп гри тільки зріс,  а час відродження впав. І це якісно виділяє гру на тлі більшості конкурентів, хіба що за винятком цьогорічного DOOM. В порівнянні з тією ж новою “колодою”, де теж є вертикальність, Titanfall 2 не має купи непотрібних моментів, що знижують темп гри, та й сам ігролад побудований банально зручніше і більш інтуїтивно зрозуміло. Крім того, гра вам просто не показує кількість ваших смертей, а кількість ботів на мапі не змінилась, мультиплеєр не соромиться свого прагнення принести гравцю якнайбільше задоволення. За рахунок цього він затягує в себе міцно і надовго. Проте через це ж якоїсь особливо командної гри в цьому шматку мультиплеєра очікувати не варто, бо кожен гравець є самодостатньою бойовою одиницею. Та це все лиш половина ігроладу, адже найцікавіше починається згодом, коли лунає одна магічна фраза…

Stand by for TITANFALL

Ця фраза проходить червоною лінією крізь весь ігролад та ділить його на “до” і “після”. Після неї все стає в рази цікавіше і епічніше, адже в гру нарешті входить головний козир Titanfall 2 — титани! В цьому плані друга частина теж відійшла від першоджерела. Відтепер певні види озброєнь закріплені за різними шасі титанів. Чи добре це? Я б сказав,  що так. Кожен з титанів має власну зброю, власне спеціальне обладнання та ультимативну здібність. І так, відголоски МОВА дістались навіть до Titanfall. Та це все відступає на задній план, коли ви нарешті залазите в кабіну власного титана й стаєте чимось більшим. Адже, вони — вищі хижаки Фронтиру, непереможні та нестримні. З висоти кабіни пілоти всі гравці та боти вигляають та й становлять просто шматки м’яса. Так, це не порівняти з MechWarrior та її істинно титанічними масштабами, проте в межах невеликих мап Titanfall 2 титани все ж є богами війни.

Завдяки поділу на класи, режими, в котрих відбувається сутички виключно між титанами, стали набагато цікавішими й глибшими з тактичної точки зору, адже тепер варто збирати команду титанів з огляду на їх сильні та слабкі боки. І от в цьому моменті вже починається справжній тімплей, що чимось нагадує ті ж МОВА, де добре було б скооперуватись та почати діяти, як команда. Адже самотній титан доволі вразливий і, як і сучасна бронетехніка, часто потребує підтримки з боку піхотинців. Сприяє цьому й те, що тепер, коли піший гравець залазить на спину ворожому титану ,він може викрасти енергоядро, котре можна встановити у союзного титана та дати йому енергощит. Якщо ж узагальнити все, що приніс зі собою Titanfall 2 — то це та ж сама перша частина, тільки збагачена й відшліфована до блиску, і грається це відповідно.

TITANFALL 1.5

Ось як варто було би назвати цю гру. По суті, більшість її нововведень — це те, що було обіцяно ще в першій частині, тільки врешті-решт доведене до ладу. Чи гра стала від цього гіршою? Звичайно, що ні. Просто цього разу вона не була переоцінена, а очікування від неї не були завищені, тож в результаті ми отримували те, що нам і обіцяли. Чи варто купувати Titanfall 2? Це багато в чому залежить від ваших вподобань. Якщо ви любитель сюжетних кампаній, що ніколи не грає в мережеві баталії, то краще купіть CoD, а якщо ви, як і я, ганяєтесь за динамічними шутерами з цікавими механіками, то ця гра просто  створена для вас!