Сід Меєр. З цим ім’ям пов’язано купа спогадів про чудові ігри, які фразою “Ну, ще один хід” позбавили сну багато ґеймерів по всьому світі. Кажуть, що він продав душу дияволу за вміння робити крутезні ігри. І знаєте що? Дивлячись на XCOM 2, його останнє творіння, в це дуже легко повірити.

Останнім часом ринок просто перенасичений різноманітними ремейками й сиквелами, та далеко не завжди ці ігри хоча б дотягують до оригіналу, а такі, що б перевершували їх можна порахувати на пальцях. Перша частина перезапуску XCOM була свого роду експериментом, адже Сід і компанія не знали, як ринок відреагує на їхнє творіння. Як і всі подібні проекти, цей перезапуск був прийнятий двояко старожилами серії через доволі відчутні відмінності від оригіналу, та нову аудиторію гра притягувала, неначе магнітом. Цей успіх і дав поштовх та необхідні фінанси, щоб створити щось краще. Хтось скаже, що вище голови не стрибнеш, та XCOM 2  —  це не стрибок, а політ на реактивноме наплічнику.

Дуже вдалим кроком стало те, що продивившись статистику перших проходжень минулої частини розробники побачили, що більшість з них були невдалими. В цьому місці їх осяйнула геніальна думка, й вони зробили саме такий кінець першої частини КАНОНІЧНИМ. Тож, ситуація на початку XCOM 2 виглядає наступним чином:

1. Землю просрано й всім керують прибульці.
2. Штаб XCOM зруйновано.
3. Відбулось це 20 років тому.
4. А люди й не  проти, бо їм війни зупинили, голод-бідність подолали, рак і СНІД вилікували — не вистачає тільки веселок і єдинорогів.

І тут на сцену виходять ті, хто вижив після знищення організації, які тепер в ролі самозакоханих мудакуватих терористів Бравих борців за свободу, намагаються повалити тиранію космітів й повернути Землю. Більшість нововведень ігроладу відштовхуються саме від цього. Для початку, новою базою XCOM став відремонтований транспортник прибульців “Месник”. Що з цього виникає? Час до часу косміти відсилатимуть летючі тарілки з ціллю захопити наш летючий прихисток і тоді доводиться відбиватись від навали ворогів. Технологічний рівень організації й відсутність багатьох елементів з XCOM: Enemy Unknown та XCOM: Enemy Within пояснена тим,що багато що з того банально лишилась на стадій прототипу й чимало даних було втрачено при руйнації старого штабу. Також тепер немає ніяких супутників, їм на заміну прийшло налагоджування контактів з рухом повстанців в різних регіонах світу й побудови ретрансляторів. Щодо вчених і інженерів, то тепер вони на вагу золота; тепер кожен з них — це окремий і дуже цінний учасник команди і кожен з них призначається до якогось обов’язку особисто. Чому так? Бо без підтримки з боку світового уряду ми повинні добувати їх по одному в різних місіях і повірте на слово, їх варто вербувати за будь-якої можливості, бо по ходу проходження потреба в них лиш ростиме й без достатньої їх кількості частина бази просто не буде функціонувати.

Глобальний режим, окрім вищезгаданого поділу на регіони, збагатився ще й на випадкові події.  Щомісяця гра видає три випадкові події, дві з яких показані, а третю можна відкрити за розвіддані, що крім того використовуються ще як валюта на чорному ринку й плата за вихід на контакт з різними областями. Отож, вищезгадані події можуть мати в майбутньому найрізніші наслідки. Так, ваш корабель можуть збити, вороги можуть здобути отруйні кулі/кращу броню тощо. При цьому запобігти можна лиш одній з цих подій, зваживши довготермінові наслідки.

Вміння бійців і їх прокачка теж зазнали позитивних змін. Тепер всі вміння однаково корисні, завдяки чому набагато збільшилась варіативність прокачки й, відповідно, розширився тактичний спектр використання бійців в бою. При цьому, вони ще й кардинально відрізняються. Хілер чи хакер, снайпер чи майстер володіння пістолетом — вибір за вами, при цьому змішуючи різні стилі можна отримати щось неймовірне від чого грати лиш цікавіше. Додайте до цього те, що в кожного бійця можна вставити чіп, що збільшуватиме рухливість ухилення, чи купу інших параметрів та зброю, котру можна покращувати різноманітними модулями й ви отримаєте незрівнянну можливість підлаштувати бійця саме до вашого стилю бою.

В XCOM 2 також завезли покращену кастомізацію зовнішності бійців та їх спорядження. Відтепер можна переносити в гру всіх кого забажаєте й вони навіть будуть схожі на самих себе. Це, безперечно, збільшить і без того доволі сильну прив’язаність до своїх бійців, або дозволить вам пускати на гарматне м’ясо тих, хто вам не дуже до вподоби.  Є можливість обрати між декількома варіантами вигляду елементів броні, а також перефарбовувати її й зброю, при цьому наносячи орнаменти. Додайте до цього те, що покращення ви ставите на кожну стрілялу окремо й можливість їх переназвати в купі з тим, що при загибелі бійця ви втрачаєте й його спорядження і біль від втрати персонажа переходить на геть інший рівень. Я особисто важко сприймав навіть поранення когось з моєї команди смертників.

Поле бою теж зазнало значних змін. Тепер, на початку більшості завдань бійці будуть в “маскуванні”. Воно дозволяє підходити доволі близько до ворогів й влаштовувати різного роду засідки, а в рідкісних випадках й при вкрай прямих руках, або безпрецендентному везінні, проходити місії в стелсі. Ускладнюється це тим, що місцеві жителі переважно вороже налаштовані до ваших бійців, що фактично, тероризують мирні міста. Завдяки цьому простір для маневрів й польоту тактичної думки сягає небачених висот й кожен бій дає нові враження. Мапи, окрім деяких сюжетних, генеруються випадковим чином, тож проблема відсутності різноманіття, котра була в минулій частині була успішно подолана. На додачу, в більшості місій присутній фактор, що обмежує гравця в кількості ходів. Це може бути система самознищення контейнера, або ж обмежений час на евакуацію.  Це в свою чергу змушує відійти від звичної для першої частини тактики повільного пересування від укриття до укриття й методичного повільного винищення ворогів на користь більш динамічного й активного ігроладу. Це спричинило розвиток нових такти і стратегій і пристосування до кожного нового режиму гри.

Вороги теж еволюціонували. Сектоїди, які в минулій частині виконували роль гарматного м’яса, завдяки вживленню людських генів стали грізними противниками з потужними вміннями, що перетворились на одну з найбільших загроз для ваших бійців на ранніх етапах гри. Інші представники місцевого бестіарію теж радують. Старі вороги навчились новим фокусам, а нові радують око своїм виглядом і жахають тим, наскільки швидко можуть буквально дезінтегрувати ваш загін.

XCOM 2 став набагато вимогливішим до вміннь гравця й майже не прощає помилок від самого початку гри й на найнижчих рівнях складності. Це в свою чергу ускладнює притік нової аудиторії до гри і частково обмежує її аудиторію.  Та загалом для тих, хто раз-другий пройшов першу частину значних проблем бути не має, хоч дивитись на екрани завантаження доведеться частенько.

Вищезгадані лоадскріни виглядають крутезно. Виконані вони в стилі агітаційних плакатів XCOM’у і Адвенту, місцевого світового уряду, що підпорядкований космітам. Візуальний стиль гри теж радує різноманітністю декорацій: табори повстанців, футуристичні міста та таємні бази виглядають приємно й радують око. З’явилось більше деталей та різних дрібниць на кшталт птахів і щурів, що своєрідно оживляють мапи. Також доопрацювали систему знищення об’єктів і укриттів за допомогою різних видів зброї. Відтепер можна робити додаткові проходи в стінах гранатами, плазмова зброя може пробити укриття не знищуючи його, а вдало знищена стеля може скинути ворогів додолу, завдавши їм значної шкоди, турелі ж при цьому взагалі моментально знищуються.

Що до сюжету, то його в принципі могло б і не бути взагалі і це б не робило гру гіршою. Проте його все ж дали, при цьому починається він дуже обнадійливо. XCOM став по своїй суті ТЕРОРИСТИЧНОЮ організацією, адже за 20 років Адвент налагодив мирне життя, дав людям ліки від багатьох невиліковних хвороб і забезпечив мир та стабільність , якщо не сказати процвітання, людству. В цьому світі колишні оборонці землі стали відлюдниками, що час до часу порушували спокій та добробут громадян та нищили їх майно, що є нічим іншим, як старим добрим тероризмом. Адже ніщо не можна сприймати однозначно й на все можна поглянути як мінімум з двох протилежних точок зору. Навіть під час місій можна побачити численні оголошення про розшук наших вояків й прості громадяни заледве їх побачивши одразу кличуть на допомогу космітів. Та в певний момент цей доволі оригінальний задум просто зливають. Все стає з ніг на голову й починається звичайна бравада про вовка в овечій шкірі й що параноїки-терористи-партизани — остання надія людства. При цьому “Древні”, лідери іншопланетян, мають цілком зрозумілу й адекватну мотивацію, при якій XCOM’івці виглядають просто мудаками. Але ж ні, хлопці, загорнуті в зірчасті прапори, на службі своєї “демократії” повинні бути хорошими, тож цікавий задум був зіпсований. Великої ролі в отриманні задоволення від гри це не зіграє, проте, хотілося б, щоб розробники довели сюжетну лінію в такому стилі до самого кінця гри.

XCOM 2 — беззаперечний лідер в своїй жанровій ніші. Купа нововведень, нестандартних рішень й хороша кастомізація роблять свою справу й гра виглядає дійсно свіжою і затягує на довгі години (залишивши як мінімум мене без сну на кілька ночей, девізом яких стала фраза “Ну ще один хід…”). Якби не підіпсований сюжет і трохи високий поріг входження, цю гру можна було б вважати майже ідеальною. Як і в випадку з минулою частиною, варто очікувати доповнень та розширень, що ще більше збагатять гру контентом, та їх варто чекати лиш з часом.

P.S. Для детальнішого ознайомлення з грою можете переглянути наше майже повне проходження гри. Також пропонуємо глянути на редакцію PlayUA в XCOM 2.