Черга — це найпромовистіша ознака того, що людям щось потрібно: хліб, зарплатня, iPhone 7 тощо. І коли ми з Юрою Лупулом та Максом Калашником побачили довжелезну чергу перед виставковим центром, сумнівів не залишалося — фестиваль WeGame відбудеться ще не раз, адже на подібні ґік-заходи в Україні існує неабиякий попит.

Впродовж двох днів тисячі фанатів комп’ютерних/настільних ігор, коміксів, косплею та різних технологічних приємнощів сновигали виставковим центром “АККО Інтернешнл”. Так, пройтися і зацінити все, що пропонував WeGame, можна було максимум за півгодини, але штука в тому, що на кожну категорію відвідувачів знайшовся би сектор, де можна було стирчати годинами.

Лекторій, совок та інновації

Особисто для мене такою точкою занурення став лекторій. Приємно було бачити, як на кожну, навіть нудну чи невдалу доповідь збиралося людей на сотню з гаком  сидячих місць і ще десь стільки ж стояло поруч. Тиша, пильні погляди, завжди ліс рук по закінченні лекції — видно було, що подібний формат затребуваний багатьма людьми, тим паче розробниками-початківцями, котрих вистачало серед слухачів.

Стосовно самих лекцій, то бувало всяке. Скажімо, неабияк було приємно слухати Романа Рудюка, котрий розповідав про потенціал Minecraft як освітнього інструменту. Войцех Паздур з польської студії Farm 51 презентував “Чорнобиль VR” — безкоштовну мобільну… ні, не гру, а радше освітню інсталяцію, приурочену до 30-ії річниці Чорнобильської катастрофи. У приватній розмові біля стенду компанії пан Войцех сказав, що згодом на основі напрацювань поляки створять повноцінну гру про Чорнобиль — матеріалу в зоні відчуження вони зняли вдосталь та мають хороші ігроладні задуми.

Та безумовною зіркою лекторію стала доповідь Юрія Шеваги і Сергія Тена з Frogwares. За неповну годину вони показали і розповіли все, що могли про свій новий проект — The Sinking City. Детектив у відкритому світі з густющою лавкрафтіанською атмосферою — вже цього формулювання вистачає, аби горлати “дайте два”. Але ж ні, хлопці ще показали трейлер альфа-версії, підсипали ще жменю смачних подробиць і остаточно підсадили аудиторію на гачок. Сиди тепер, чекай 2018-го. До всього, представники Frogwares після лекції спілкувалися з усіма охочими: скориставшись нагодою, я випитав у Юрка та Сергія усе, що міг. Інформації назбиралося незлецько, так що цього тижня у нас на сайті з’явиться окремий матеріал, присвячений The Sinking City.

Втім, у діжці меду була й своя ложка колишнього сніданку корови. Не вказуючи конкретних прізвищ, це можна просто назвати “Сталкер головного мозку”. У країні, де є ті ж Frogwares, філія Ubisoft, Максим Гринів та ціла купа свіжоголових команд, зберігся величезний пласт розробників, котрий досі дрюнькає на S.T.A.L.K.E.R. і ностальгічно зітхає кожних півречення. Така собі ігрова версія бабусьок совкової ментальності (ви, наркомани, таких точно знаєте), що досі марять ковбасою за три копійки. Понад 10 років, а віз і досі там. Журбинка.

Кіберзона, зірки та мазохісти

Для любителів пограти у щось, паралельно відігравши когось, діяла кіберспортивна зона, де аматорські команди з Dota 2 CS:GO впродовж двох днів змагалися за престиж, солідний грошовий приз та похвальне слово від зірок Natus Vincere — Арсенія ceh9 Триноженка і Євгена Yozhyk Мостовика. Обоє кіберспортсменів також сумлінно виконували свої обов’язки на автограф-сесії, от тільки Арсеній виглядав геть стомленим і запареним, тоді як Євген… серйозно, не знаю, звідти він невпинно діставав свіжу порцію ентузіазму, проте силуваності в Мостовикові не було й сліду.

На додачу до всього ceh9 і Yozhyk щодня по кілька годин задовольняли потреби мазохістів — іншими словами, грали з усіма охочими у CS:GO та FIFA відповідно. Так, звісно, це суперкруто, зіграти з чемпіонами світового рівня, але тішитися від того, що ти гарантовано хапнеш тунця — це щось та й означає. Втім,  обидві сторони дійства були задоволені, а отже все круто.

Багато стендів, великих і різних

Поруч із кіберзоною вишикувалися стенди найрізноманітнішого спрямування. Frogwares шукали рекрутів на створення The Sinking City (і досі шукають — перевірте перелік вакансій на сайті), поляки демонстрували “Чорнобиль VR” на Samsung Gear VR (але інсталяція вийде також і на ПК), деінде старенький NFS Underground проходили однією рукою за допомогою особливого маніпулятора, на стенді з 3D-принтерами на очах відвідувачів з’являлися пластикові покемони, а під вікном стояли найновіші моделі автівок Renault (ви теж подумали, навіщо вони здалися на ігровій виставці?). Подіти себе було куди.

А кому були нецікаві технологічні новинки, той довго блукав сектором, де розклали своє добро найбільші ґік-крамниці України. Комікси, артбуки, фігурки, тематичні прикраси та інші мерч-приємнощі від рукавичок у вигляді Дедпула до відкривачки з логотипом Nuka-Cola. Не знайти для себе чогось, пов’язаного з улюбленим персонажем чи всесвітом — неабияке завдання.

Не бракувало публіки і в зоні настільних ігор. Тамтешні відвідувачі якщо вже заходили, то затримувалися за столом на добрих кілька годин. А що, партія триває, вільні стільці порівняно швидко займали нові гравці, до того ж лекційна сцена поруч, можна було ще упіввуха доповіді слухати — непогано. Тільки медитативну атмосферу сектора настілок раз у раз руйнував гуркіт брусочків “Джанги”.

Стосовно косплею, який типу як став основною окрасою WeGame, тут краще було би почути поціновувачів, до котрих я не належу. Коли не впізнаєш десь половини представлених персонажів, то якось захват від побаченого не зростає, навіть якщо перед тобою миловидна панночка у помірковано відвертому костюмі. Однак траплялися й приємні видовища. Скажімо, в океані Дедпулів, Гарлі Квінн та невідомих анімешних кадрів (чи може то були персонажі LoL? біс його розбере) траплялися Котал Кан, Пенсіонерка, макґівська Аліса тощо. А остаточно вразила милотою присутність серед косплеєрів навіть не підлітків, а дітлашні, отих-от ґудзиків тобі по пояс, які заледве в початкову школу пішли. Ото вже дійсно доказ, що WeGame охоплює аудиторію різних поколінь.

Вагомий недолік осінній WeGame мав лише один — збіса погану вентиляцію. Чи то зал був дійсно замалим, чи то відвідувачів прийшло більше, ніж очікувалося, але вже за годину перебування на WeGame ледь не всі присутні змокріли від тутешньої спеки.

В усьому ж іншому, WeGame — захід, який довів, що потрібен українському споживачеві. Звісно, до рівня й масштабів бодай у пів-Gamescom нам ще чалапати довго, проте за належного рівня організації та збільшення обертів (у цьому плані осінній фестиваль помітно обійшов весняний) WeGame безумовно виросте у потужний захід для ґіків Східної Європи. То ж з нетерпінням чекаємо WeGame 3.0, 4.0 та всіх прийдешніх, щоразу ліпших версій.

Фото: Мар’ян Мудрак