Вам подобаються картини Вінсента Ван Гога? Чи, можливо, Сальватора Далі? А хлопців з Amanita Design? Якщо ви поперхнулись чаєм від останнього запитання, то бігом відкашлюйтесь і не дивуйтесь. Amanita Design – це чеська інді-студія, що створює відеоігри, черпаючи натхнення, передусім, з живописного мистецтва. Народився б Якуб Дворскі (засновник Amanita Design) та компанія на тисячу років раніше, то, мабуть, заробляли б на життя малюючи фрески чи створюючи гобелени, але часи змінились, тому реалізовують себе чехи у цифровому мистецькому просторі. Отож візьмемо лупу та поглянемо на їхню останню роботу, Creaks.

“Скрипи” (саме так перекладається слово Creaks) – це перша спроба чеської студії відійти від жанру point-&-click. І тут цікава річ. Може здатись, що Сreaks має платформерний родовід, але, насправді, ігровий процес жанрово відповідає головоломці. Ви скажете: “Все просто – це пазл-платформер”. Так ні ж, платформерної складової тут немає взагалі. Вам не доведеться, умовно кажучи, стрибати туди-сюди, щоб проходити гру далі, а кнопка “стрибок” відсутня взагалі.

Так, персонаж пересувається по певних “блоках”, так, завданням на кожній з локацій є перейти з точки А в точку Б, але робити це необхідно, розв’язуючи головоломки.

Усе розпочинається в квартирі головного героя, звідки він, через маленькі дверцята в стіні (привіт “Кораліні в країні кошмарів”) за шпалерами знаходить довжелезну драбину, спустившись якою, герой потрапляє в підземний древній замок, населений чудернацькими механічними псами, деревоподібними істотами тощо. Крізь шпарини в стінах головний герой, час від часу, підглядає за тим, як метушиться, шукаючи щось, людиноподібний крук, а земля періодично здригається від кроків величезних лап невідомого монстра поза стінами замку.

Такий світ разом з головним героєм пізнаватиме гравець, просуваючись вглиб ігрової історії, подальші тонкощі якої залишу вам для особистого проходження. Зазначу лиш, що типово для проектів цього розробника, в грі немає жодного слова. Ні тексту, ні слів у озвучці. Весь сюжет подається візуально, через заготовлені авторами сценки. Таким чином чекати від Creaks якоїсь насиченої історії нема сенсу – це максимально проста й зрозуміла казка, якій слова не дуже й потрібні.

Добрий шмат гри не зрозуміло, чого очікувати від підземних мешканців та куди доля приведе нашого героя – в такий спосіб авторам вдається витримувати атмосферу таємничості майже до кінця гри. Втім, кінцівка дещо псує враження, бо завершується Creaks невигадливо, зі солодкавим щасливим кінцем у голлівудському стилі.

Та навряд чи хто спокусився на Creaks через її історію — тут значно більшу роль відіграє ґеймплей.  Кожна нова локація є оригінальним пазлом, що складається з уже відомих гравцеві елементів, до яких зрідка додаються нові. Щоб перейти в подальші простори ігрового світу, необхідно вирішити подану головоломку. Все, що необхідно для цього вирішення, знаходиться в межах поточної ігрової сцени. Це дозволяє обмірковувати пазл, не переймаючись, що ви десь щось проґавили.

Головоломки, як на мене, якраз потрібної складності. Найпростіші розв’язуються одразу, а над найскладнішими можна просидіти до двадцяти хвилин. Декілька разів може виникнути спокуса підглянути проходження складних епізодів на Youtube, але не варто – детальніше вивчивши локацію та її персонажів, все можна пройти без дуже тривалих затримок. Навпаки, ці складні епізоди роблять гру цікавішою, водночас не переускладнюючи її. Моментів, коли ви зробили щось не так, і необхідно перезапускати локацію з ігрового меню для її успішного проходження, тут немає – все вивірено.  Окремо слід відзначити картини, які досить часто можна зустріти на стінах. Вони доповнюють атмосферу гри, а частина з них — це не тільки елемент декору, а й різноманітні міні-ігри, покликані урізноманітнити ґеймплей.

Суть головоломок переважно полягає в тому, щоб дістатись до драбини чи ліфту, який дозволить вам пройти далі, оминувши всіх “мешканців” цієї локації, зустріч з якими ніс-у-ніс означатиме перезапуск поточної головоломки. Першими вам трапляться механічні пси – вони кидаються на головного героя, якщо той дозволить собі підійти надто близько, та гавчать якийсь відтинок часу йому вслід, коли він від них ховається. Поступово будуть з’являтись нові різновиди негативно налаштованих стосовно головного героя персон, яких теж потрібно буде уникати задля успішного проходження. Наприклад деревоподібні істоти, які повторюватимуть рухи головного героя.

Серед інструментів, які дозволять оминати всіх цих істот, є різні вимикачі світла, важелі та плити, які можуть увімкнути лампочки, відчинити двері, чи, скажімо, підняти стінку. Якщо зловити, до прикладу, механічних собак під світловим променем, то вони перетворяться на тумби, які можна пересувати в межах розсіювання світла. Інші істоти теж перетворюються в неживі предмети під дією світла. Також світлом можна перегородити шлях цим істотам, увімкнувши лампочку перед ними – ступити в освітлювану зону вони не можуть. Герой не може стрибати, але може зістрибувати на поверх нижче, якщо є якийсь пролом в підлозі. Комбінуючи всі ці елементи, й необхідно розв’язувати головоломки.

У грі на належному рівні реалізовано звуковий супровід – тупотіння ніг, поскрипування драбини, звуки крапель води, які розбиваються об підлогу тощо – все це працює на формування загальної атмосфери. Періодично вмикається доволі незвична, але мелодійна музика. Також можна почути специфічний дзенькіт, коли ви розв’язали головоломку на певній локації або перебуваєте за крок до розв’язку.

Торкаючись теми атмосфери гри, слід знову наголосити на її візуальній складовій. Чесно кажучи, це страшно. Страшно уявити, яку титанічну працю вкладає в промальовування своїх проектів Amanita Design. Усі елементи гри малюють вручну, і цих маленьких деталей тисячі. Кожна книга на полиці, кожен візерунок на підлозі, кожна тріщинка в стіні –- це не намальований одного разу і скопійований елемент, а окремий малюнок. І це, звісно, зачаровує.  Коли герой ненароком потрапляє до лап однієї з істот, яких він хотів обійти, то гравцеві показують анімовану в “тіньовому” стилі заставку, при чому на кожного з видів цих істот створено по декілька різновидів заставок.

Також слід відзначити те, що авторам вдалось оживити створений ними двовимірний світ. Головний герой часом чухає потилицю або спину, кліпає очима, а його волосся куйовдить вітер. Речі навколо теж мінливі. Чого вартує тільки водопровідна труба, яка за відсутності світла стає хоботом – ну  і фантазія. Самі розумієте, що не в багатьох головоломках можна зустрітись з такою копіткою роботою над деталями.

Загальний час проходження гри в мене, разом з успішним завершенням міні-ігор, зайняв до шести годин і, мабуть, якби вона тривала довше, я б почав нудьгувати, адже, незважаючи на те, що головоломки в Creaks цікаві, продумані й поступово ускладнюються, вони все ж доволі однотипні.

Окрему дяку хочеться висловити чехам за те, що серед переліку доступних локалізацій гри є українська. Навіть попри те, що переклад цей необхідний виключно для ігрового меню.

Серед усіх попередніх проектів Amanita Design Creaks за атмосферою найближче стоїть до найбільш відомої роботи студії, Machinarium, але пропонує інакший ігровий досвід. В плані технічної реалізації остання гра чеської студії, звісно, більш досконала, ніж історія пригод невеличкого робота і це не дивно – різниця між ними одинадцять років. Та і ресурси, які може дозволити собі сьогодні Якуб Дворскі, більші, ніж у 2009.

Creaks – вдала спроба Amanita Design поглянути по-новому на свої проекти, не зраджуючи загальному почерку студії. На декілька вечорів, за допомогою скрипучої драбини, їй вдасться спустити вас у світ, де пліч-о-пліч уживаються люди, живі вішаки, людиноподібні птахи, механічні пси та інші чудернацькі істоти.

Гра сподобається тим, хто любить зануритись в незвичну, казкову атмосферу, не боїться неквапливого ігрового процесу та не проти потренувати мозкові звивини, розв’язуючи місцеві, часом доволі хитрі, головоломки. Для таких людей гра майже не має слабких сторін.

Автор: Максим Голик