1 квітня хоч бери й не заходь у соцмережі. На кожен справді щирий жарт, як-от цей, припадуть десятки, якщо не сотні рейджбейтів і нахабної експлуатації чужих сподівань.
Тим часом компанії намагаються вразити споживача найбільш безглуздими анонсами… які інколи можуть бути цілком собі реальними тизерами майбутніх новинок. Або навпаки те, що починається як іронічний трейлер або помилка перекладу, під тиском фанатської любові трансформуються у багатомільйонні проєкти.
Труднощі перекладу в Street Fighter
Історія Шенг Лонга — це, мабуть, найдавніший приклад подібної першоквітневої містифікації, який народилася через труднощі перекладу. У 1992 році в американській версії Street Fighter II фраза Рю після перемоги звучала як: «Ви повинні перемогти Шенг Лонга, щоб вистояти». Насправді це була помилкова транслітерація китайських ієрогліфів для прийому під назвою «шьорюкен» (удар дракона, що злітає) . Журнал Electronic Gaming Monthly підхопив цю помилку і на 1 квітня опублікував «інструкцію» з розблокування цього персонажа. Гравцям пропонували пройти всю гру за Рю без отримання шкоди, а потім вистояти 10 раундів проти фінального боса Байсона, не завдаючи йому ударів. Це було неможливо, але тисячі гравців по всьому світу витрачали сотні годин, намагаючись знайти того клятого Шенг Лонга.
CАРСОМ роками спостерігала за цим божевіллям і спочатку вшанувала жарт, створивши секретного персонажа Акуму, але справжнє втілення Шенг Лонга відбулося лише у 2009 році. У Street Fighter IV розробники представили Гокена — вчителя Рю та Кена, чий зовнішній вигляд (сива борода, м’язиста статура, суворе обличчя) повторював фейкові скріншоти з журналу 17-річної давнини. Це був винятковий приклад того, як корпорація визнала народну творчість частиною свого канону. Введення Гокена не просто поставило крапку в цій містифікації, а й збагатило лор гри, перетворивши помилку локалізатора на фундаментального персонажа серії, без якого сьогодні важко уявити всесвіт Street Fighter.
Полювання на Google Maps
У 2014 році Google разом із Nintendo та The Pokémon Company запустили першоквітневий Pokémon Challenge. Користувачі Google Maps могли шукати покемонів, розкиданих по реальній мапі світу, ловити їх і збирати в покедекс. Трейлер виглядав як високотехнологічна мрія: люди піднімалися в гори та зазирали в печери, щоб побачити віртуальних монстрів через екрани смартфонів. Хоча технічна реалізація була простою заміною іконок на мапі, ефект був приголомшливим. Мільйони людей витратили свій вихідний, досліджуючи власні міста в пошуках рідкісних істот. А виявилося, що цей жарт став наймасштабнішим (і безкоштовним) тестуванням концепції доповненої реальності в історії людства, показавши неймовірний рівень залучення аудиторії.
Компанія Niantic, яка тоді була частиною Google, зрозуміла, що цей формат — золота жила. Використавши свої напрацювання з гри Ingress та популярність бренду Nintendo, вони почали розробку повноцінного проєкту. Коли у 2016 році вийшла Pokémon GO, світ охопило справжнє божевілля, яке неможливо було передбачити навіть за найоптимістичнішими прогнозами. Гра не просто стала фінансовим хітом, заробивши мільярди доларів, вона змінила соціальну поведінку людей, змусивши їх виходити на прогулянки та взаємодіяти між собою в реальному світі. Те, що починалося як одноденна маркетингова акція для просування картографічного сервісу, зрештою заклало фундамент для цілої індустрії мобільних ігор з елементами геолокації. Щоправда, жодна з них, навіть аналоги за популярними брендами, як-от Witcher Monster Hunter, не досягли навіть сотої частки успіху Pokémon GO.
Як жарт став важливою частиною лору Warcraft
У квітні 2002 року, перед виходом Warcraft III: Reign of Chaos, Blizzard Entertainment анонсували «п’яту ігрову расу» — пандаренів. Опис супроводжувався артами людиноподібних панд у самурайських обладунках, що виглядало як відверта пародія на азійську культуру й тогочасні фентезійні штампи. Фанати, звиклі до суворого стилю орків і людей, сприйняли це як дотепний розіграш, проте візуальний стиль настільки сподобався спільноті, що на розробників посипалися прохання додати цих героїв у гру хоча б у якості великодки. Працівники Blizzard у відповідь створили нейтрального героя Чена Стормстаута для доповнення The Frozen Throne, але тоді це здавалося лише приємним бонусом на втіху фанатам.
Справжня революція сталася за десять років, коли було анонсовано доповнення Mists of Pandaria для World of Warcraft. Багато хто спочатку не повірив, вважаючи, що ось це дійсно жарт. який зайшов задалеко, але Blizzard підійшла до справи з максимальною серйозністю. Розробники створили глибокий філософський лор для Пандарії, натхненний східними традиціями, і зробили панд повноцінною ігровою расою. Пандарени пройшли шлях від смішного малюнка до вагомої частини всесвіту Warcraft, довівши, що навіть найбільш дитяча ідея може стати фундаментом для дорослої та багатогранної історії.
Дракон пішов на роботу
Якщо так поглянути, серія Yakuza завжди була jRPG: відкритий світ у нас чергувався зі сюжетними «підземеллями», початок бою переносив нас на окрему «арену» — єдине що боївка була в реальному часі й керували ми лише одним персонажем.
Аж ось 1 квітня 2019 року студія Ryu Ga Gotoku опублікувала коротке відео, де головний герой нової частини Yakuza бився з ворогами не у звичному форматі, а в покроковому режимі, більш характерному для класичних японських RPG. Глядачі сприйняли це як пародію на любов нового протагоніста, Ічібана Касуґи, до серії Dragon Quest. У відео показували кумедні аналоги професій (безхатько, кухар, поліцай тощо), приправлені абсурдними анімаціями суперприйомів. Проте замість того, щоб просто посміятися, гравці почали активно обговорювати, як свіжо й незвично виглядає така бойова система для серії, де звичні механіки вже трохи приїлися (особливо після переходу на новітню версію Dragon Engine і відмову від стилів бою).
Реакція спільноти була настільки одностайною і позитивною, що розробники пішли на безпрецедентний крок. Вони справді викинули напрацьовану бойову систему й за лічені місяці до релізу переробили гру в покрокову jRPG. Окей, «за лічені місяці» звучить трохи драматично в контексті звичних реалій, бо для західних розробників це справді мало часу, тоді як для RGG з її вмінням бахнути 60-годинну гру за рік оці «лічені місяці» — це насправді відчутний кавалок розробки.
Додайте сюди ще перший в історії серії одночасний реліз на всіх платформах й у всіх регіонах — і нема нічого дивного, що Yakuza: Like a Dragon стала безперечним хітом, після якого популярність ігор RGG вийшла на новий рівень. Це був ризикований експеримент, який почався як жартівливе відео, але зрештою врятував франшизу від самоповторів і дав їй новий поштовх для розвитку на роки вперед. Успіх гри був настільки великим, що студія вирішила залишити покрокову систему як основну для майбутніх номерних частин серії, а ріалтаймова боївка переїхала в спін-офи, ремейки й серію Judgment.
Неоновий кошмар Кайла Різа
Коли 1 квітня 2013 року Ubisoft випустила трейлер доповнення Blood Dragon, більшість гравців подумали, що в компанії стався колективний напад ностальгії за 80-ми. Трейлер був переповнений неоновими кольорами, кіборгами, лазерами з очей драконів і пафосним гундосим голосом у стилі низькобюджетних бойовиків епохи VHS. Сайт проєкту виглядав як жахливий привіт з епохи Geocities з анімованими GIF-файлами та шрифтами Comic Sans. Це здавалося ідеальною пародією на саму себе: серйозний і похмурий острів із Far Cry 3 перетворився на майданчик для абсурдного ретрофутуризму, у центрі якого був супермегагіперультракрутий сержант Рекс Кольт, озвучений Майклом Біном (Кайлом Різом із першого «Термінатора». І ні, він не родич Шона Біна).
Однак Ubisoft не жартувала — або, якщо точніше, жарт виявився повноцінною грою. Blood Dragon вийшла як самостійне доповнення наприкінці квітня і миттєво стала культовою. Розробники не просто змінили текстури, вони переписали правила світу, додали іронічне навчання, яке висміювало тогочасні (та й сучасні) ігрові туторіали, і створили один із найяскравіших саундтреків у стилі синтвейв. Гра довела, що великі видавці можуть дозволити собі бути сміливими й експериментальними, якщо вони мають чітке бачення та почуття гумору. Blood Dragon досі вважається найкращим спін-офом у серії Far Cry, а її успіх проклав шлях для інших дивних ігрових експериментів, які не бояться виходити за рамки серйозності.
Військова дисципліна на дитячих машинках
Студія Bohemia Interactive відома своїм безкомпромісним ставленням до реалізму, а її хітова Arma 3 довгий час була чи не єдиним військовим симулятором, де гравці дійсно запарювалися над вивченням балістики й тактикою спільних взаємодій. Тому першоквітневий анонс Arma 3 Karts у 2014 році виглядав як тонка сатира на навалу часто недоречних DLC. Трейлер під назвою Splendid Engines пародіював знамениту рекламу фур Volvo з Жаном-Клодом Ван Даммом, але замість вантажівок там були іграшкові картинги, а замість епічної музики — абсурдний пафос.
Але розробники вирішили довести справу до кінця. Вже у травні 2014 року вони випустили офіційне DLC з картами, гоночними костюмами та новими випробуваннями. Прибуток від продажу цього контент-паку пішов на благодійність — до Міжнародного комітету Червоного Хреста (ех, тоді ніхто не ще знав, які ниці покидьки заправляли цією організацією). Попри свою абсурдність, картинги ідеально вписалися в пісочницю гри: спільнота почала створювати власні гонкові турніри між артилерійськими обстрілами.
Часом добре побути козлом
У 2014 році шведська студія Coffee Stain працювала над серйозними проєктами, але під час внутрішнього ігрового джему вони створили прототип гри про козла, який язиком чіпляється за предмети й літає завдяки багам фізичного рушія. Трейлер, випущений на початку року, мав стати просто смішним відео для YouTube. Глядачі побачили не гру, а набір помилок, де шия тварини розтягувалася на метри, а зіткнення з машиною запускало козла в стратосферу. Інтернет відреагував миттєво: тисячі коментарів благали розробників випустити це як справжню гру, обіцяючи заплатити будь-які гроші за можливість побути божевільним парнокопитним.
Розробники зробили геніальний маркетинговий хід: вони пообіцяли випустити гру 1 квітня і зберегти всі баги, які зробили трейлер популярним. Goat Simulator став маніфестом проти ідеально вилизаних ААА-ігор. Грала стала неймовірним комерційним хітом, породивши жменю пародійних доповнень, ремастер і повноцінний сиквел (але під цифрою 3).
Суворий варвар у паперовому світі
У 2019 році норвезька студія Funcom, яка створила ММО-виживастик Conan Exiles, анонсувала нову частину пригод Конана — Conan Chop Chop. Трейлер показував гру з примітивною анімацією й абсурдними обіцянками а ля «9 мільярдів рівнів». Це виглядало як класичний знущальний жарт над трендом на спрощену графіку й процедурну генерацію. Компанія навіть випустила «інтерв’ю» з розробниками, які з серйозними обличчями розповідали про революційність цього візуального стилю. Всі посміялися й забули, чекаючи на анонс чергового доповнення у звичному стилі.
Однак гра виявилася не просто реальною, а цілком продуманим роуґлайт-екшеном. Хоча технічні характеристики про кількість рівнів були перебільшені, сама механіка кооперативного проходження на чотирьох гравців виявилася напрочуд захопливою. Реліз гри кілька разів переносили, що лише підсилювало чутки про те, що «жарт зайшов занадто далеко, і його скасували». Але у 2022 році Conan Chop Chop таки вийшла на всіх платформах. Виявилося, що рубати ворогів у ролі мультяшного варвара не менш приємно, ніж у звичних брутальних декораціях, а іронічний анонс допоміг грі виділитися серед сотень інших інді-проєктів.
Fighting EX Layer: Технологічна демоверсія, що ожила
Студія Arika, яка свого часу працювала над серією спін-офів Street Fighter EX, 1 квітня 2017 року показала тизер нового файтингу на рушії Unreal Engine 4. У ролику з’явилися класичні персонажі, такі як Кайрі та Хокуто, з неймовірно деталізованою для того часу графікою та плавними анімаціями. Акіра Нішітані, керівник студії, заявив, що це лише технічний експеримент для внутрішнього використання і вони не мають жодних планів щодо розробки повноцінної гри. Це розбило серця багатьом фанатам олдскульних файтингів, які роками чекали на повернення улюблених героїв, але якість показаного матеріалу була настільки високою, що нікому просто не вірилося в «тестовість» побаченого.
Потужна хвиля підтримки на файтинговому фестивалі EVO та в соціальних мережах змусила студію змінити думку. Розробники побачили, що ніша для їхнього проєкту не просто існує, а буквально порожніє. Тож у 2018 році колишній технічний експеримент вийшов під назвою Fighting EX Layer. Гра зберегла унікальну систему пасивок, що активуються під час бою, яка була представлена в тому самому першоквітневому ролику. Fighting EX Layer стала справжнім подарунком для хардкорних гравців і довела, що 1 квітня може бути не лише днем розіграшів, а й способом промацати грунт для нішевих продуктів, адже без того першоквітневого показу розробники могли б ніколи не наважитися на повноцінний комерційний реліз.
Анонс, у який не вірили 8 років
1 квітня 2009 року компанія Microïds випустила пресреліз, у якому стверджувалося, що третя частина пригод Кейт Вокер перебуває в розробці. На той момент з виходу другої частини минуло п’ять років, серія вважалася логічно завершеною, а жанр квестів переживав глибоку кризу. Багато хто сприйняв цю новину як жорстокий жарт над фанатами, особливо враховуючи, що автор серії Бенуа Сокаль спочатку не підтверджував свою участь. Протягом наступних років про проєкт не було жодних новин, що лише зміцнило віру в невдалий розіграш.
Проте за лаштунками відбувався складний процес пошуку фінансування й переговорів із видавцями. Те, що почалося як сумнівний анонс у день дурня, зрештою перетворилося на довгобуд, який побачив світ лише у 2017 році. Хоча гра отримала змішані відгуки через технічні проблеми, Syberia 3 довела, що в ігровій індустрії навіть найбільш підозрілий анонс інколи може виявитися щирим наміром розробників, який просто потребує часу для реалізації. Правда, у цьому конкретному випадку часу все одно виявилося недостатньо для отримання хорошої гри.
Перше квітня для ігрової індустрії — це буквально день відкритих для фантазії та перевірки божевільних ідей. Тому наступного разу, коли побачите анонс гри про бойових хом’яків у космосі від іменитої студії, не поспішайте сміятися, адже сьогоднішній жарт завтра може стати хітом, що надовго засяде в серцях спільноти.