Прев’ю The Flame in the Flood

Пісочниці-виживастики нині з’являються, як гриби після дощу. Важко простежити за кожним представником жанру. Схоже, що слава DayZ, яка невідомо чи буде колись закінчена, не дає ентузіастам ігротворення спокійно спати і надихає їх творити клони різного рівня потворності. Проте серед цього лайна ще трапляються діаманти. Одним із них може стати The Flame in the Flood від маловідомих індиків The Molasses Flood, які колись входили до складу Irrational Games (серія Bioshock).

Як і належить порядному інді-виживастику TFITF вийшла у дочасному доступі та активно розвивається з надією на те, що колись буде доробленою до кінця. Але навіть зараз гра цілком здатна наповнити пригодами кілька ваших вечорів.

Про сюжет зараз говорити рано. У меню є пункт «Нова кампанія», але він поки що не доступний. Перед нами щось на кшталт постапокаліпсису у лаштунках кінґівської американщини, приправленої стилістикою Psychonauts. Проте незрозуміло, чи кінець світу глобальний, а чи локальний. Діється десь на ріці, яка явно вийшла з берегів після потопу (in the Flood). А на цій ріці повно підтоплених маленьких острівців. Завдання гравця — спуститися якомога далі за рікою і не вмерти.

Просто, скажете? А спробуйте протягнути бодай тиждень, коли немає чистої води, гроза періщить у голу маківку, а з їжі — тільки дощові черв’яки. І можна було би пристати на ночівлю до берега, але в лісі може чигати голодний вовк або розлючений вепр.

Загроз для героя і справді вистачає, проте вправний гравець швидко зорієнтується, як триматися на плаву в прямому і переносному значеннях. У цьому, до речі, сильно допомагає система крафту. Щось можна змайструвати будь-де, а для чогось потрібне багаття, але всі доступні рецепти виконуються через єдине меню. До того ж зовсім не треба запам’ятовувати складники. Навігація, керування та підказки у TFITF дуже зручні.

Наразі у грі немає можливості завести ферму, яка би стабільно приносила ресурси, адже персонаж банально не може затримуватися десь надовго. Тому майже всі ресурси доводиться шукати на острівцях, отже гравець сильно залежить від рандому, а це значить, що від вашої вправності у TFITF залежатиме не так вже й багато.

Острівців у грі чимало і вони бувають різних типів: табір, ліс, рибальська хижа, церква тощо. Кожен має свої особливості. З досвідом грання починаєш ліпше розуміти чи варто зараз приставати до берега, а чи проплисти ще з півмилі до ночі, а там вже заночувати, перекусити, змайструвати нове спорядження і поповнити ресурси.

Основна ідея гри — це рух уперед, адже десь там у гирлі цієї бурхливої річки на героя чекає… порятунок? спокій? нова пригода? Хто ж то може знати? Хочеться вірити, що з доданням сюжетного режиму TFITF дасть більше мотивації для виживання. Зараз же забавка набридає за кілька годин грання. І єдине, що мотивує запускати її знову після смерті героя — це вивчення нових рецептів. Адже навіть якщо ви загинули, усі здобуті знання залишаються для нового виживальника.

Графічно гра не застаріє ніколи, бо не опирається на технічні особливості, а лише на стиль, який приємно вражає. Химерний хлопчик, милий песик, мультиковий вовчик і яскраві краєвиди мініатюрного, немов лялькового світу. Це ще одна причина починати пригоду знову і знову попри лихо, що спіткало попереднього героя. Просто хочеться ще довше поспостерігати за плином неспокійних вод, за смерканням і світанням, що так красиво відбивається від ріки, за грозою, що змушує тремтіти і за Песиком, що постійно в русі і не дає сумувати.

А ще сплавлятися рікою приємно, адже саме під час заплави можна почути голос співака Чака Раґана, який записав кілька пісень спеціально для саундтреку цієї гри. Ось лишень послухайте:

The Flame in the Flood — маленька, приємна забавка про виживання зі зручним керуванням, сюжетними перспективами і мальовничими краєвидами. Спробувати можна, але я б порадив купити її після додання сюжетного режиму.