Шанувальники футболу зі стажем добре пам’ятають, де саме вони були 12 липня 1998 року, адже переважна більшість провела вечір перед телевізором, де сталося майже неможливе. Того дня господарі поля та чемпіонату світу, французи, обіграли головного фаворита турніру і за сумісництвом чинного чемпіона світу — бразильців. Найкращий гравець турніру та загальний улюбленець Роналдо, через нервовий зрив навіть не вийшов у стартовому складі, а в другому таймі від нього на полі була лише сіра тінь. При цьому Бразилія не просто поступилася, а зробила це всуху 3-0. Можливо, саме цей матч остаточно утвердив клубний європейський футбол як головного носія та законодавця футбольної культури в світі. Загартовані у найкращих європейських клубах гравці, що гарували кожного тижня одночасно в національних лігах, кубках та єврокубках, періодично знаходячи час на збірну, були основою всіх команд, яким вдалось чогось досягти на світовій першості, але мало в кого клас виконавців відзначився на грі так сильно, як у французів.

Для мене це був перший рік захоплення футболом. За чемпіонатом світу я слідкував з табличкою, опублікованою в одній із газет, відмічаючи рахунки, набрані очки та вписуючи команди у схемі плей-офф. Того самого літа я дістався і до останнього футбольного симулятора на шістнадцятибіках. Ним, звичайно, була чергова FIFA, а саме Road to World Cup, що вийшла трошки раніше на всьому, на чому можна було грати. Врахуйте, що життєвий цикл Genesis та SNES вже двічі як скінчився, але ЕА не оминула можливості заробити на ретро-ринку. Та що там шістнадцятибітки, свою версію отримав навіть десятирічний Game Boy. Звичайно, на слабших платформах гра мало відрізнялась від своїх попередніх частин та зовсім не була схожа на версію для сучасного покоління консолей. Надалі ЕА відмовилась від підтримки застарілого заліза. Також FIFA 98 стала останньою грою серії на приставках Sega: наступного року ЕА не стала робити сіквел для Saturn, а пізніше вирішила не випускати жодних ігор на новий Dreamcast.

Навіть футбольним фаном-початківцем, я вже орієнтувався в перших сотнях імен футболістів, завдяки Чемпіонатові Світу та єврокубкам, тому я позбавився FIFA 95 заради справжніх імен та назв у наступних продовженнях, які різнились в стилі гри та актуальності інформації. Якраз в цей час почав вибухати футбольний трансферний ринок: нещодавно згаданого Роналдо за скажені на той момент 27 мільйонів доларів купив Міланський «Інтернаціонале» (як переважно і буває з рекордними трансферами – майже цілком даремно), тому практично за рік склад деяких клубів у іграх був дещо неточним, за два застарілим, за три – історією. Зігравши декілька матчів, я надовго поринув у склади команд у грі, намагаючись розібратися, що до чого. FIFA 98 на Genesis пропонувала можливості створення чотирьох власних команд, власних футболістів, а також трансферів футболістів існуючих. Звичайно, в першу чергу я створив в редакторі київське «Динамо». Батарейка, що вставлялась безпосередньо у картридж, зберігала зроблені зміни – на той момент це було фантастичною функцією, завдяки якій FIFA 98 пробула в мене на поличці до самого продажу приставки, перед купівлею PlayStation.

На наступному поколінні на той момент вже вийшла FIFA 99, яку я побачив спочатку по телевізору у комп’ютерному огляді, а потім спробував особисто на прокаті. Кількість годин, проведена на Genesis за Road to World Cup 98 була достатньою, щоби швидше перемкнутись на наступну частину, тому FIFA 98 на новій приставці я нормально спробував лише через деякий час, знайшовши в ящику на базарі рідкісну англійську версію.

ФУТБОЛ ДЛЯ КОЖНОГО

Дружня команда, що втілила у життя перші ігри серії, на момент розробки Road to World Cup 98 практично вже не існувала, розтікшись по різноманітних відділах гігантського видавця. З могікан, які працювали над оригіналом, залишився продюсерський склад та художник Девід Адамс. Розробкою займались переважно нові для серії, але в загальному досвідчені люди: частина мала досвід FIFA Soccer 97, решта встигла потрудитись в інших проектах.

Загальною розробкою керувала та сама студія всередині канадської ЕА, а для шістнадцятибітних версій була задіяна XYZ Productions, що успішно зарекомендувала себе роком раніше з попередньою частиною серіалу, яка аналогічно робилась як для шістнадцятибіток, так і окремо для нового покоління консолей. Звичайно, вистачить одного погляду, щоб зрозуміти – Road to World Cup 98 на Genesis та на Playstation відрізняються як дитячий велосипед та спортивний мотоцикл. Шістнадцятибітна версія зберегла ізометричну перспективу та лишалася приблизно на тому самому рівні, що і решта серії на своєму поколінні. Тридцятидвобітна версія – це повноцінна тривимірна графіка, сучасний звук та нові ґеймплейні можливості.

Звичайно в 97-ому році і мови не могло бути про те, щоби розвивати можливості Genesis чи SNES, яких просто не лишилось. Тому для XYZ Productions стояло завдання втиснути новий ліцензійний контент, переважно пов’язаний з прийдешнім Кубком Світу, у стару гру, переробити оформлення, викинути те що не влізає геть та запхнути це на полички магазинів для всіх тих, хто не мав грошей на нову консоль. Тим часом ЕА Canada сконцентрувались на новій інкарнації серії, що мала змінити футбольні симулятори назавжди. Вийшло в обох.

WOO-HOO

Серія FIFA на Genesis виглядає приблизно однаково. Якщо поставити поруч п’ять телевізорів, то відмінності будуть помітні метрів з двох, і те по оригіналу. Складається враження, що розробники експериментували зі зовнішнім виглядом, шукаючи краще графічне рішення, але використовуючи той самий рушій. Назвати графічного переможця в цьому випадку буде складно: комусь більше подобається проста FIFA 95, комусь 97 тощо. Якщо ми проведемо аналогічний експеримент з версіями для ПК або PlayStation, то складеться протилежне враження – перед вами будуть три різні гри, об’єднані лише назвою, при цьому кожна наступна вийшла кращою за попередню.

Графічно Road to World Cup 98 на Genesis не тільки не ліпша за попередників, а взагалі навіть тьмяніша за 96-ту та 97-му частини, що найбільш схожі між собою. Що ж до більш яскравого FIFA Soccer 95, то одного погляду на фігурки футболістів вистачає, щоби побачити переваги старої гри перед новими. І все було б нічого, якби менша деталізація та похмурі кольори були викликані наприклад тим, що ці ресурси пішли на анімацію, але і тут нас чекатиме деяке розчарування. Ніяких покращень анімації футболістів у новій грі немає, більше того, місцями складається враження, що кадри випадають.

Зовсім інше відчуття складається від старшої версії для ПК та PlayStation, де рушій гри було значним чином допрацьовано. Звичайно, полігональні футболісти з’явилися в серії ще за рік до цього, але довести гру до задовільного вигляду тоді розробники не змогли. На тридцятидвобітних консолях гра запам’яталась багатьма недоліками, які лише тепер було усунено. Так, гравці залишились дещо квадратними, але на них можна було дивитись зблизька без жаху, та впізнавати окремі персоналії не тільки по номеру. Велику увагу було приділено стадіонам, яких зробили аж шістнадцять. Вони теж полігональні, але на рівні своєї епохи, зі слабенькими текстурами замість трибун, що дивляться більш-менш добре лише здалеку. А вже звідки дивитись на матч, цілком залежить від гравця – на вибір доступно близько десятка камер.

Оскільки музика на Genesis обмежується непоганою, але єдиною мелодією, перейдемо одразу до звуку. Крики трибун стали більш відповідати ходу гри; в усьому іншому можна сказати, що звук лишився таким як був, що зрештою непогано для шістнадцятибітки, але звісно тане у порівнянні з сучаснішою версією, яка ввела в серію поняття повноцінного саундтреку. Титульною піснею стала композиція з дивною назвою Song 2, можливо найкраща, якщо не єдина нормальна в репертуарі британської групи Blur. В поєднанні з заставкою, що становить мікс справжнього відео та комп’ютерної графіки, музичний вступ до гри звучав неймовірно вражаюче, а у когось, хто вперше запустив Road to World Cup 98 в момент виходу, інтро могло викликати мурашки по шкірі. І на цьому звукова доріжка не закінчувалась. В данину часу гру наповнили електронною музикою, при тому не останньою, одразу чотири треки культової The Crystal Method: Keep Hope Alive, More, Now Is the Time та Busy Child. Також тут була Hugga Bear від Electric Skychurch. Музика звучить в меню, під час паузи, та власне весь час, коли ви не на футбольному полі.

Нова висота була взята і в звуковому супроводі серії:різницю можна побачити, точніше почути без напруження. Коментатори, що з’явились роком раніше, розширили словниковий запас до рівня тогочасного УТ-1, хоча так само могли впізнати лише лічених футболістів.

Стиль оформлення, що видозмінювався з кожною грою серії, почав виглядати більш уніфіковано, не дивлячись на велику кількість опцій та режимів, вибір структуровано таким чином, що гравець дуже швидко розбереться в цій системі та знайде шлях до потрібних налаштувань. Це однаково справедливо стосується обох версій гри.

Важливою складовою оформлення старшої серії, також стали заставки, окрім стартового ролику, у грі є записане коротке відео про стадіони, присутні у Road to World Cup 98, адже гра вийшла ще в той період, коли заставки ще вражали пересічного ґеймера, і їм приділялася особлива увага.

КУБОК СВІТУ ТА НЕ ТІЛЬКИ

Як випливає з назви, нам пропонувалось пройти шлях до Кубку Світу. Вперше у грі було імплементовано систему головного футбольного змагання планети, з усіма його особливостями. Ми починаємо з самого низу – кваліфікаційного відбору у відповідній футбольній конфедерації, що безпосередньо впливатиме на склад відбіркової частини. Якщо в зоні УЕФА нам все більш менш знайомо, то в решті світу кваліфікація варіюється у складності, від Південної Америки, де за 4 місця борються всього 9 команд, до Океанії, де на 10 команд лише півпутівки. Заплутаність кваліфікацій детально перенесена, в тому числі Північно- та Центральноамериканський відбір, де на 30 команд три прохідних місця, за які потрібно грати в 4-5 раундах, і де без ста грам розібратись не вийде.

У грі представлені всі збірні команди, які брали участь у кваліфікації, а також Франція та Бразилія, що автоматично пройшли у фінальну частину. Команди мають справжні та відносно актуальні склади. Відносно тому, що кінцевий склад команд, які пробились у фінальну частину, визначився після релізу гри, перед заїздом збірних у Францію.

Кубок Світу 1998 року також став першим роком, коли ЕА отримали права робити офіційну гру чемпіонату. Дехто можливо подумав, що Road to World Cup 98 – це офіційна гра чемпіонату світу 1998 року, але це не так. Такою грою стала World Cup 98, що вийшла в березні, через півроку після релізу Road to World Cup 98. Технологічно ці ігри мало відрізняються, а практично ЕА продала ту саму гру двічі, не рахуючи більшої орієнтованості березневого релізу на фінальну частину чемпіонату, замість відбору.

Звичайно, окрім збірних, гра традиційно пропонує трошки клубного футболу. Доступні вищі дивізіони ліг Бразилії, Англії, Шотландії, Франції, Італії, Іспанії, Німеччини, Нідерландів, Швеції, Малайзії та імпровізований чемпіонат Північної Америки. А от кустарні турніри прибрали, мабуть вирішили, що напередодні головного футбольного змагання планети, якому присвячена більша частина гри, в них немає потреби.

СИМУЛЯТОР

Ґеймплей FIFA 98 зазнав навіть більших змін, ніж зовнішній вигляд. Головне, що кидається у вічі у першу чергу – це швидкість, що не на жарт зросла. Варто перетримати хрестик напряму, як Ваш футболіст утікатиме за кадр. Звичайно ефект швидкості виникає лише за умови практики у попередніх іграх серії, через що потрібна адаптація до нового. Одразу не помітно, але швидко стає очевидним, що паси та удари тепер стали самонавідними. В поєднанні зі швидкістю, це логічне поліпшення, інакше опанувати паси та удари у сіквелі було б значно важче, а так, вийшло, що при тому самому керуванні, забивати стало легше, зокрема, у грі є певні точки, удари з яких досить часто закінчуються голом. Знаючи про такі точки, гравці могли вивести рахунок у матчі на хокейні та баскетбольні цифри.

Ґеймплей основної версії, звичайно вийшов більш вишуканим, під стать іншим поліпшенням. У грі справді почала сильно відчуватись різниця в класі деяких гравців, і якщо розрив у класі команд великий, то значно легше прориватись в штрафну. Можливо це банально, але загалом ґеймплей, на момент виходу відчувався як реальний футбольний матч, навіть поставивши грати за обидві сторони комп’ютер, деякий час було цікаво та азартно спостерігати за дійством. Що ж до поєдинків один проти одного – Road to World Cup 98 мав всі ознаки наркотику, та затягував упевно і надовго.

Гра зберегла багатство налаштувань, знайомих по попередніх іграх, і звичайно додала декілька нових опцій, головною з яких, став редактор гравців та команд. У «дорослій» версії, редактор дозволяв змінювати більше двадцяти команд, починаючи від індивідуальних параметрів та зовнішнього вигляду футболістів, до вибору форми. Справжній фанат міг провести години в редакторі, ще до виходу на поле.

Зросла роль менеджменту команди в самому матчі, хоча і раніше можна було обирати тактику, формацію і т. д., тепер вплив таких маніпуляцій став більшим, через подальший рух серії в сторону симуляції.

ФІНТИ

Завдяки відтворенню відбору на Чемпіонат світу, гра практично отримала повноцінний режим проходження, з конкретною метою, у вигляді Кубку світу в кінці шляху. Складність обирайте самі – наприклад спробуйте виграти турнір за Вануату чи Андорру, або візьміть Бразилію чи Італію та декласуйте більшість супротивників.

Залежно від обраної схеми керування (для зручності, по замовчуванню, три нижніх кнопки джойстика мають ті самі функції, що на попередньому поколінні консолей), гравцям доступні стандартні навіс, пас та удар з м’ячем, та відповідно без м’яча: підкат, прийом, та відбір. Для тих, хто прийшов з попереднього покоління консолей, приємним сюрпризом стануть нові функції: простріл низом, прискорення, та так звані «фінти», що при вдалому виконанні дозволять обійти захисників противника. Фінти виконуються комбінацією шифтів та решти клавіш. Подвійне натискання клавіш, а також їх затискання, призводить до різних дій, таких як гра на другому поверсі, піднирювання тощо.

Гра на другому поверсі особливо ефективна з живими суперниками, коли противнику вдається не впускати Вас у штрафну з м’ячем. Якщо мати добрих виконавців гри головою, навіси стають грізною зброєю та можуть рознервувати тих, хто ще не опанували цю техніку.

При виходах один на один, дайте воротарю почати рухатись, а вже тоді бийте.

ВИСНОВКИ

Переважну більшість часу у Road to World Cup 98 я провів за «бюджетною» версією на Mega Drive, а на PlayStation грав вже у наступні ігри серії, присвятивши лише декілька годин основній версії цієї гри, щоб скласти особисте враження про неї. В обох випадках я отримав задоволення і на 16 бітах і на 32. На Sega на той момент просто не було нічого ліпшого, хіба що вернутись до FIFA 95 з фіктивними складами команд, та тепер, як здавалось з черепашою швидкістю. При всій застарілості графіки, Road to World Cup 98 була здатна втримати ґеймера азартним ґеймплеєм, навіть до швидкості вдавалось досить швидко адаптуватись. Що ж до основної версії, то я би відніс її до тих рідких піків у розвитку серії FIFA, коли кількість та якість поліпшень стали справді відчутними, дозволивши зробити помітний стрибок вперед, ще раз декласувавши потенційних конкурентів.

+ ПЛЮСИ:
+ Нова графічна висота в футбольних симуляторах
+ Зрушення у ґеймплеї в сторону симуляції
+ Відтворення всіх етапів Чемпіонату світу та корисні опції редакторів
+ Проривний саундтрек
+ Широка підтримка всіх основних платформ

– МІНУСИ:
– Відсталість «молодших» версій гри, які випустили по залишковому принципу, аби зібрати грошей з решти ринку

This review (excluding images and otherwise registered trademarks or other intellectual property that has been used here for non-profitable purposes of making of this review) is copyrighted to Andy Nagorny © 2015-2016. All rights reserved.

FIFA is an official registered property of Federation Internationale de Football Association and is used under license by Electronic Arts Inc. The France 98 Emblem and Official Mascot are copyright and trademarks of ISL. Game and its images are an officially registered properties of Electronic Arts Inc. All rights reserved.