Більшу частину дитинства я досить поверхнево ставився до футболу, що було недивно, адже радянська збірна була відома переважно за героїчні поразки. Українська ж спочатку перебувала у глибокому занепаді, а основний футбольний клуб країни взагалі вилетів з європейських змагань через корупцію. Першим футбольним матчем, який я повністю подивився, став чвертьфінал Ліги чемпіонів у 1998 році, коли київське “Динамо” привезло з Турину бойову нічию, щоб пізніше повернутися на землю з нищівною поразкою у Києві з рахунком 1-4. Зідан, Дель П’єрро, Індзаґі та компанія провели показовий урок якісного та результативного футболу, який пішов на користь і «Динамо», і збірній (яка тоді складала слабший варіант київського клубу, без білорусів, грузина, та з гіршим тренером). А вже через декілька місяців, у Франції відбувся світовий чемпіонат, який остаточно полонив мене у тенетах нової манії.

Звичайно, нове захоплення не могло не позначитися на старому, і незабаром я почав шукати футбольний симулятор для своєї Sega Mega Drive. Таким чином у слот для картриджів спочатку потрапив майже схематичний AWS Pro Moves Soccer, а згодом Striker, який захопив мене на дещо довший період. Так вийшло, що кожна наступна гра була краща  за попередню, особливо це відчувалося з International Superstar Soccer Deluxe, який був на голову вищий від своїх братів менших. Втім, на той момент від друзів мені вже була відома магічна абревіатура FIFA, тому це було лише питанням часу, коли на поличці продавця з’явиться одна з ігор серії. Нею судилося стати FIFA Soccer 95.

З самого початку, футбол від ЕА пропонував зовсім інший графічний підхід. Так, гра не була такою яскравою, як у Konami, і оформлення виявилося скромнішим, але ізометрична перспектива на ділі виявилася найкращим на той момент рішенням, котре повністю змінило тактичне сприйняття гри. Провівши деякий час за FIFA Soccer 95, я знайшов все те, чого на той момент очікував від спортивного симулятора. Пізніше мої вимоги почали рости, але ЕА якимось чином навчилися ловити хвилю очікувань так, щоб і задовольнити найактуальніше, і зберегти трошки для нових ігор серії (які почали виходити частіше, ніж раз на рік).

ФІ-ЩО?

Спортивна лінійка ігор Electronic Arts давно стала дійною коровою видавництва, сумарний тираж якої давно перевалив за чверть мільярда копій. Переважну більшість накладу складають дві футбольних серії, причому першість належить якраз «сокерній» FIFA, яка ще в десятому році перевалила за 100 мільйонів примірників. Зараз важко повірити в те, як на початку дев’яностих американське видавництво навіть не розглядало можливість випустити гру по третьосортному спорту, який не існував у США на організованому рівні. Лише наполегливість європейського офісу видавця, котрий не хотів залишитися за бортом світового тренду та пообіцяв американському керівництву золоті гори від продажів «правильного» футболу в Старому Світі, змусила ЕА дати зелене світло на розробку прототипу.

На той момент у розпорядженні європейського підрозділу ЕА навіть не було студії, якій така задача була би до снаги, тому в своїх пошуках продюсери дістались півночі Англії, де вони натрапили на двох інді-розробників, що сподівалися впарити видавцю щось зі своїх розробок, натомість їм самим впарили завдання – зробити футбол, використовуючи девелоперський набір для Sega Genesis (історія замовчує, як він опинився в такій глушині). Вже на початковій стадії стали зрозумілими дві речі: перша — майбутня гра мала мати вигляд у ізометричній проекції, оскільки це надасть додаткового реалізму та подібності до телевізійної картинки, а другою стало те, що розробка такої гри на потрібному рівні не під силу студії з двох людей. Необхідні виробничі потужності відкрились у канадському офісі ЕА, який і прийняв естафету від європейців.

Над розробкою гри, яка ще не мала остаточної назви, постійно працювало близько десяти людей. Серцем колективу став Джої Делла-Сав’я, навколо якого розробники об’єдналися в єдину команду. Незважаючи на недостатній досвід, старання та пристрасть розробників компенсували недоліки. Всі розуміли, що ще один схематичний футбол, на зразок популярних на той момент Kick Off та Sensible Soccer, що пропонували консервативний вигляд згори, не проб’ється на ринку. Тому канадці не мали проблеми з тим, щоби перейняти напрацювання британців з ізометричному вигляду.

Чим ближче до релізу, тим тіснішою ставала співпраця з європейським офісом, що був основним замовником гри та мав забезпечити маркетингову складову, але тим більше росли і сумніви американської штаб-квартири видавця, де очікували повного провалу. Доводилось боротися за кожну дрібничку, навіть за назву, котру за копійки вдалося придбати у Міжнародної федерації футбольних асоціацій на п’ять років. Політика ЕА полягала в тому, щоби запастися гучними іменами, але абревіатура FIFA на той момент була порожнім звуком у США. Зрештою, вирішальним фактором у виборі назви стала якраз зневіра ЕА в успіху гри, особливо в Америці, де вона могла не продатися і картриджи треба було б перекинути у європейські магазини. Продюсер Марк Обанель пізніше пригадував, що саме маленький бюджет проекту врятував його від закриття — керівники просто не помітили, як маленький проект дотягнув до виходу.

Сам реліз, ціною неймовірної та понаднормової роботи, був посунутий з весни 1994 на Різдво 1993 року, щоби покращити продажі гри. У європейського представництва ЕА були всі шанси «вистрелити» — для цього в ігрову пресу «зливали» потрібну інформацію про те, наскільки проривним буде новий футбол, та паралельно підігрівали майбутні огляди. Питання часу стояло гостро, адже на підході була офіційна гра чемпіонату світу, який мав відбутись наступного літа. Так, були часи, коли офіційні ігри чемпіонату світу випускала не ЕА. Лише успіх серії FIFA забрав цей франчайз від US Gold та інших видавців. Відчуваючи потенціал своєї гри, команда вирішила конкурувати агресивно та зустріти «офіційну» гру лицем до лиця. Дехто з конкурентів навіть сповільнив свої розробки, щоб подивитися, що саме привнесуть в жанр ЕА.

У вересні 1993 року розробку було завершено. Презентація FIFA International Soccer відбулася під час відбіркового матчу Англії з Польщею на славнозвісному «Уемблі». Очікування ЕА, що вимірювалися у 300 000 примірників в Європі, не справдились. Натомість менш ніж за місяць покупці розмели майже півмільйона картриджів, зробивши FIFA бестселером року. Відгуки критиків також не підвели. Таким чином народилася найуспішніша ігрова спортивна серія в історії.

Щоправда, серіалом гра стала лише з виходом другої гри – FIFA Soccer 95, з якою було закладено головний принцип у розвитку серії: більше еволюції, менше революцій. А от принцип ексклюзивності був застосований вперше і востаннє, тому шанувальники приставки від Sega могли відчувати гордість, що FIFA 95 вийшла лише на Genesis/Mega Drive. Розробка зайняла менше року, що згодом стало традицією, проте все ж таки потрібно визнати, що цей час пішов на шліфовку вже існуючої гри та додавання нових можливостей. Всі позитивні напрацювання лишилися на місці, що власне і не дивно, адже розробкою займалася та сама талановита команда, більшість якої ще довго продовжувала працювати на благо індустрії. Саме програмісти, художники та менеджери цієї команди продовжували працювати над спортивними та іншими серіалами ЕА до середини двохтисячних, а композитор та звуковий дизайнер Джеф Дайк зараз відомий завдяки роботі в серіалі Total War. На жаль, в числі всіх тих, кому початок серії FIFA дав путівку в подальшу кар’єру не виявилося самого Делла-Савья — він загинув у автомобільній катастрофі по дорозі на роботу. Ця втрата ще довго відчувалася оригінальною командою розробників. FIFA Soccer 95 став своєрідним пам’ятником Джої – людині, що зробила чималий внесок у становлення не тільки серії, а й усього жанру.

ЯК ПО ТЕЛЕВІЗОРУ

Шанувальники інших футбольних серіалів інколи проводять ніби невигідні для FIFA порівняння з іграми, що вийшли пізніше. Проте навіть в такій перспективі, позиції ЕА виглядають міцно, в тому числі у плані графіки. Що ж до моменту виходу першої частини, то гра просто не мала рівних, і навіть за рік, коли на черзі був вже FIFA Soccer 95, ситуація не змінилась.

Окрім революційного для футболу ізометричного вигляду, ЕА запропонували якісну анімацію футболістів. Вони не тільки бігали та били по м’ячу, але й виконували біля десятка різноманітних дій, які цілком чітко можна було бачити на екрані: гра на другому поверсі, підкати, поштовхи, відбір м’яча, гра воротаря, паси та навіси, вкидання з-за бокової та виконання стандартів. Так, це були маленькі фігурки чоловічків, але вони справлялися зі своїм призначенням,та створювали приємне враження, занурюючи гравця у події на екрані. Певні зусилля були витрачені також і на те, щоб надати реалістичного вигляду футбольному полю та стадіону. Глядачі відтепер виглядали не як набір пікселів — трибуни ожили, а сам стадіон вже не був килимом на стіні.

Музика та звук не належать ні до сильних, ні до слабких сторін гри. Мелодії в меню на той час навряд чи можна було віднести до важливих фішок, а під час матчів вони взагалі були відсутні та непотрібні. Щодо звукових ефектів, то ми чуємо основне – контакт з м’ячем, удари, падіння і звичайно шум стадіону на фоні. Нічого особливого, але жанрово вище середнього.

Оформлення гри виконане у суворому простому стилі, в інтерфейсі легко розібратися, не дивлячись навіть на відносно великий вибір опцій.

ДЕШЕВИЙ ЛІЦЕНЗІЙНИЙ СИР

Наскільки старі симулятори футболу мало нагадують сучасні аналоги, настільки сам футбол як спорт, на початку дев’яностих був значно простішою та дешевшою забавою у порівнянні з іншими професійними лігами в Америці. Це стосувалося і організаційної складової —саме тому на ЕА чекав неприємний сюрприз, коли виявилося, що разом з придбаною назвою FIFA в комплекті не було майже нічого. Ліцензія не містила прав ні на імена гравців, ні назви клубів, стадіонів тощо. Це власне і пояснювало легкість, з якою швейцарці підписали угоду з ЕА. Коли шоковані американці почали виясняти, кому саме належать права на зовнішній вигляд гравців, стадіонів, назви та імена, то часто виявлялося, що раніше цими питаннями взагалі ніхто не переймався. В результаті, багато в чому завдяки втручанню ігрової індустрії, ФІФА та інші футбольні організації змінили ставлення до предмету. Звичайно, ні до релізу першої, ні другої гри питання авторських прав не було повністю врегульоване, тому розробникам довелося використати вигадані імена, а також жартома вписати себе у склади різноманітних команд, породивши цілий мем про супер-гравців, яких і досі пам’ятають найвідданіші та найстаріші фанати серіалу.

Щодо команд, то в гру додали 8 національних ліг: Англію, Францію, Німеччину, Італію, Іспанію, Нідерланди, Бразилію та неіснуючу Американську. Також можна грати за національні збірні. Наявні команди можна було згрупувати у власну лігу або кубок, де гравець міг вести одразу декілька команд. Цього, звичайно, було малувато, але права на кубок світу також не покривалися купленою ліцензією і тому доводилось радіти імпровізованим змаганням.

МАГІЯ НАЛАШТУВАНЬ ТА ЧАРІВНА БАТАРЕЙКА

При першому ж погляді на FIFA, було зрозуміло, що гра графічно відрізнялася від сучасників. Але для того, щоб побачити інші відмінності, потрібно було безпосередньо зіграти, і тут гравця чекала також нова модель ґеймплею. FIFA потребувала значно більшого ступеню захоплення грою, ніж більшість аркадніших конкурентів. Тут реально стало тісно на полі, і на початкових етапах, на ваш порятунок часто приходив керований комп’ютером воротар. Згадуючи про нього, зазначимо, що комп’ютер на совість справлявся з більшістю небезпечних ситуацій не тільки у ваших воротах, але і на воротах суперника, тому забивати було не так вже і просто.

Керування футболістами залежало від того, чи вони були з м’ячем, чи без. З м’ячем, кнопка «А» відповідала за навіс, кнопка «В» за пас, а «С» за удар. Час натискання впливав на силу удару або пасу. Без м’яча, «А» – це підкат, «В» – гра на другому поверсі при затисканні, або вибір іншого гравця при натисканні, «С» – відбір. Хрестик відповідно в обох випадках відповідав за пересування обраного футболіста, але під час ударів-пасів він також відповідав і за напрям в якому полетить м’яч. В такому вигляді керування збереглося практично донині.

У грі були доступні найрізноманітніші налаштування: від загальних, на зразок ввімкнення травм, фолів, вибору складності, аркадності тощо, до безпосередньо менеджменту гри на полі: формація, стратегія гри, покриття зон поля і звичайно заміни, що стануть в нагоді, якщо когось з гравців травмовано. Самі гравці мають індивідуальні показники, такі як швидкість, контроль м’яча, реакція тощо. Відповідно на їх базі також доступні параметри цілих команд. Звичайно Італія, чи Бразилія грають відчутно краще, ніж Україна чи Канада.

Однією з головних переваг гри також стала можливість зберігатися, що було важливим кроком вперед від аркадних спортивних ігор до симуляторів, якими ми їх знаємо зараз, коли гравець може грати чемпіонати по декілька сезонів з різноманітними змаганнями в кожному.

Звичайно не секрет, що розробники футболів намагались орієнтуватися на телевізійні трансляції, поки телевізійні трансляції не почали шукати натхнення в самих іграх. В FIFA Soccer 95 цьому звичайно сприяв лише вигляд та повтори (доступні в меню опцій), але всього цього було б недостатньо, якби сам ґеймплей не почав нагадувати справжній футбол, коли гравцю потрібно комбінувати прийоми та вдаватися до різних тактик, щоби забити гол.

ЯК СПРАВЖНІЙ

Для найбільш реалістичного ґеймплею, увімкніть в опціях фіксацію порушень правил та офсайдів, травми та симуляційний режим (гравці будуть втомлюватися). Також можна налаштувати погодний режим та тип покриття поля, що впливає на поведінку м’яча, та, звичайно, довжину тайму — від 2 хвилин до 45. Голкіпера варто залишити в автоматичному режимі.

ВИСНОВКИ

Дві перші спроби у серії FIFA настільки добре вдалися, що продовження на Sega вийшли не те щоб кращими. Вже тоді ЕА вийшли на свою формулу поступових поліпшень, обережно дозуючи їх. Навіть так, 96, 97 та 98 футболи дещо відрізнялись між собою та від 95ого. Звичайно, на момент свого виходу ці продовження не були настільки революційними, як дві перші гри серії. Зараз можна невпинно критикувати ЕА за постійний випуск однакової гри, але подивіться на видання 1995 року та 2015 року, і ви побачите, що серія пройшла великий шлях, а те що було запропоновано в FIFA International Soccer та за рік вдосконалено у FIFA Soccer 95 на той момент більше ніде не існувало. Графічно та ґеймплейно FIFA не просто перевершувала решту конкурентів, а просто стояла осторонь, як окремий жанр, зі своєю власною сектою шанувальників, кількість яких відтоді тільки збільшувалась.

+ ПЛЮСИ:
+ Прогресивна ізометрична графіка та якісна анімація
+ Виправлення недоліків оригіналу та збереження позитивних сторін
+ Можливість зберігатись

– МІНУСИ:
– Відсутність справжніх імен гравців
– Відсутність нормального аналогу великих змагань

This review partly based on materials of article by Christopher Dring and on information available on Wikipedia. This review (excluding images and otherwise registered trademarks or other intellectual property that has been used here for non-profitable purposes of making of this review) is copyrighted to Andy Nagorny © 2016. All rights reserved.

FIFA is an official registered property of Federation Internationale de Football Association and is used under license by Electronic Arts Inc. Game and its images are an officially registered properties of Electronic Arts Inc. All rights reserved.