Аномалії, артефакти, мутанти, різнобарвні угруповання від гопників до військових — ось що довгі роки було атрибутами Чорнобильської Зони в ігротворенні завдяки серії S.T.A.L.K.E.R. Втім, цей сетинг має в собі значно більше потенціалу для розповіді значно колоритніших історій, що і вирішила показати польська студія The Farm 51 у своєму науково-фантастичному жахастику Chernobylite.

І дійсно, розробники зі самого початку подавали Chernobylite як survival horror, основними принадами якого мали бути найавтентичніша Зона (усе завдяки власноруч зробленій технології фотосканування середовища), пошук ненасильницьких способів дії (адже головний герой був науковцем, а не сталкером), менеджмент власного табору і колоритних найманців) та захоплива історія, де наукова фантастика змішалася з паранормальним трилером.

Успіх грошозбору на Kickstarter показав, що і ґеймерській спільноті теж цікаво було поглянути на нетиповий підхід до популярного сетингу. Однак The Farm 51 — це студія зі значно меншими людськими та фінансовими ресурсами, ніж у тих же GSC Game World, тому особливого розмаху, розмаїття ігроладних систем, контенту на 50+ годин і навіть пристойної оптимізації від Chernobylite не було сенсу чекати тоді, нема і зараз.

Утім, за 2 роки в дочасному доступі Steam розробники суттєво поліпшили гру, виправили більшість критичних баґів і тепер, після офіційного релізу, Chernobylite при всій своїй бюдженості стала такою грою, що оминати її увагою аж ніяк не варто.

Початок історії

Гра розпочинається з того, що головному героєві, вченому Ігореві Хименюку, приходить дивна посилка з фотографією його нареченої та шматком чорнобиліту — таємничої речовини з надзвичайними властивостями, який утворюється біля чорнобильської електростанції. Головний герой колись працював на АЕС та досліджував чорнобиліт, який може бути нескінченим джерелом енергії й допомагає пересуватися у часі та просторі. Напередодні аварії 1986 року його кохана безслідно зникла. І ось після отримання бандеролі та початку снів, у яких з ним розмовляє Тетяна, Ігор повертається до Зони, щоби знайти її.

Само собою, така мотивація повернення до Зони досить безглузда… і про це Ігореві казатимуть усі, хто тільки зможе.

Зараз у ЧЗВ розташовано чимало солдатів приватної організації НАР, яка також займається дослідженням чорнобиліту та потай проводить у Зоні страшні експерименти. Головний герой разом з двома найманцями вирішує прорватися через охорону у саме серце станції, але все йде шкереберть. Одного найманця вбивають, але Ігореві та сталкерові Оліверу вдається втекти завдяки порталу, відкритого за допомогою чорнобиліту.

Тепер наші герої стають обачнішими і хочуть підійти до наступного вторгнення на станцію більш розсудливо. Для цього нам доведеться виконувати різні квести, мета яких — набрати команду, провести розвідку та запастися спорядженням для нової вилазки на ЧАЕС. Також паралельно нам доведеться дізнатися більше про чорнобиліт та експерименти над ним, про минуле Ігоря та Тетяни, а також про таємничого Чорного Сталкера, який періодично ставатиме нам на заваді.

І не слід забувати, що потрібно облаштовувати базу, щоб там можна було створювати нові корисні речі, добувати матеріали для крафту, та вдосконалювати зброю і броню. Водночас з цим, треба слідкувати за комфортом життя ваших поплічників, зважати на необхідну кількість електроенергії, якість повітря, кількість спальних місць та радіаційну безпеку.

Як у це грається ?

Грається, переважно, непогано. Втім, є певні нюанси. Через те, що розробники вирішили об’єднати в Chernobylite чимало різних механік та ідей, то не всі вони працюють належним чином.

Облаштування нашої бази — це така собі дієтична версія аналогічної системи з Fallout 4. Спочатку ви будете за допомогою диво-детектора шукати в околицях Чорнобиля та Прип’яті хімікати, електронні та механічні деталі, різні трави та гриби. Далі зібрані ресурси підуть на створення верстатів, меблів, генераторів та різних ужиткових предметів.

Утім, переважна більшість предметів потрібна для тієї категорії гравців, яким до вподоби проявляти творчість та облаштовувати свої ігрові домівки, ретельно розставляючи все до найменшого стільчика. А якщо ви з тих, хто не дбає про красу, а надає перевагу чистому функціоналу, то вам вистачить усього кілька верстатів, адже ви робитимете лише аптечки та ще кілька споживчих предметів, а комфорт на базі і так легко буде тримати на задовільному рівні.

Те ж саме стосується і пайків, які щодня треба буде видавати своїм напарникам. На локаціях їх розкидано чимало, а ще ж вони самі їх приноситимуть, коли ви відправлятимете напарників на промисли. Вже в середині гри можна буде видавати усім подвійну порцію, не побоюючись дефіциту, бо далі його просто не буде (звісно, якщо ви не матусин скоростріл, який не бачить нічого, крім маркерів сюжетних місій). Аналогічна ситуація складеться і з набоями, хоча їх взагалі можна майже не використовувати.

Нагадуємо, наш протагоніст — учений, а не військовий чи сталкер, тож із вогневою підготовкою в нього повна журба і відкритих сутичок краще уникати. Таке “пояснення” фактично дозволило розробникам не заморочуватися стосово бойової системи. Вона в Chernobylite не те щоби погана, просто задовільна. Очевидно, що на неї не було достатньо бюджету, тому щоби полегшити стелсування нашого науковця, розробники облаштували на рівнях чимало обхідних шляхів, а ворогів зробили тупими, сліпими… але не глухими. Втім, якщо не здіймати галасу, то ви майже повністю захищені від виявлення та можете спокійно підслуховувати їхні діалоги чи мляві наспіви композиції “Белые розы”.

Якщо справа дійде до відкритого, щонайменшу кмітливість вороги теж не проявлятимуть. Поки вони здогадаються побігти до укриття і стоятимуть на місці, ви вже знімете половину смужки їхнього здоров’я. А якщо потрапите на очі ворожому батальйону, але воювати не хочеться — то просто тікайте, бо вони швидко передумають за вами бігти. Якщо взагалі побіжать.

Утім, сховавшись хоч на іншому краю карти від ворогів, на вас чекатиме сюрприз. Це таймер у правому верхньому куту екрану з інформацією, що вас шукатимуть, наприклад, ще 1,5 хвилини. І поки час у таймері не сплине, ви не зможете ані записку прочитати, ані діалог з персонажем розпочати.

Тим не менш, хоч з ворогам доводиться зустрічатися часто, відбувається це у добре спланованих та намальованих декораціях. Найбільше попрацювали над грою художники та дизайнери рівнів. Chernobylite виглядає досить пристойно і приємно, його візуальний стиль оригінальний (хоча здавалося б, чим нас уже можна здивувати в Зоні).

Моменти подорожі у спогадах та снах виглядають справді чарівно та вражаюче. А рівні можуть похизуватися не лише якісними текстурами та модельками, але й по-декадентськи красивим та автентичним наповненням (за що дяка згаданій на початку систему сканування місцевості та майже десятку експедицій розробників у ЧЗВ).

Локації у грі невеликі, зате добре пропрацьовані. Можна побачити чимало різних цікавих об’єктів оточення. Це можуть бути дитячі іграшки чи радянські плакати. А на початку гри на дошці оголошень для робітників електростанції можна буде навіть знайти роздруківку про петицію на сайті президента України, яка стосується пенсій. І вказано там було справжній домен сайту з петиціями.

Ну і яка ж польська гра обійдеться без всюдисущих знаків запитання на мапі. На щастя, у Chernobylite за ними ховаються не тиражні скупчення та якісь поліпшувалки, а справді гідні цікавинки, часто в єдиному екземплярі на всю гру. Інколи це якийсь рідкісний трофей, документ, який проллє трохи світла на певні речі, інколи — моторошні моменти чи галюцинації. А можливо ви натрапите на якогось незвичайного персонажа.

Шалені мешканці Зони

Що стосується тутешніх мешканців, усі вони тут без винятку є цікавими особами, хай то сюжетні персонажі, які можуть стати вашими компаньйонами, запеклі вороги, чи пересічні сталкери, з якими можна обмінятися ресурсами. Всі вони зі своєю історією та зі своїми тарганами у голові. Діалоги з ними насичені, інколи смішні, інколи сумні та наповнені різними відсилками, здебільшого до кінофільмів.

Щодня повертаючись на базу після виконання квестів, ви зможете побалакати з кожним своїм поплічником, і вони поділяться з вами своїми цікавими історіями чи спогадами. Також напарники можуть навчити вас чомусь новому чи вдосконалити наявні навички. Саме так у грі працює прокачування. Схема проста: отримали очки досвіду → підійшли до певного персонажа → відправляєтеся з ним на тренування → отримуєте нову навичку.

А ще з персонажами треба будувати взаємини. Ні, ніяких романтичних ліній немає, бо ми ж відправилися у Зону по кохану Тетяну. Просто персонажі по-різному можуть реагувати на ваші вчинки під час гри, що й впливатиме на вашу взаємодію з ними. Якщо під кінець гри з кимось із напарників будуть погані стосунки, то він може просто не вирушити з вами на фінальну місію.

Українською персонажі, на жаль, не розмовляють, проте у грі є українські субтитри. Щоправда вони далеко не найліпшої якості. Часто те, що каже персонаж, і те що написано внизу екрану — різні речі. А значна частина тексту взагалі не перекладена і написана англійською. Розробники займалися створенням української локалізації з власної ініціативи, тож сподіватимемося, що з часом (і з допомогою спільноти) вони доведуть її до ладу.

Загалом Chernobylite виявилася приємною несподіванкою. Так, відносна камерність, не до кінця продуманий крафтинг, млява боївка з кволим ШІ ворогів та дещо проблемна оптимізація — це побічні наслідки того, що гру розробляла маленька студія з досить скромним бюджетом. На щастя, художня робота, дизайн рівнів, колоритні персонажі та досить захоплива історія суттєво переважають технічні недопрацювання.

Ще один важливий чинник — ціна. Коштуй Chernobylite у стандартному діапазоні 599-899₴, можна було би ще трохи покривитися і максимально обережно радити її до придбання. Однак за 279₴ Chernobylite пропонує чимало якісного і завдяки такій відносно скромній вартості значно більше люду може зважитися на знайомство із цією грою.

Тільки пам’ятайте: попри знайомий сетинг Chernobylite — це аж ніяк не S.T.A.L.K.E.R.. Радше навпаки.