Фестиваль “Тиждень швецарського кіно” проводиться Посольством Швейцарії спільно з компанією Arthouse Traffic вже п’ятий, ювілейний раз з 18 по 27 червня. В онлайн-форматі вдруге, адже світ ще не оговтався повноцінно від пандемії. Подивитись стрічки впродовж тижня (кількість переглядів обмежена) можна на офіційному сайті і саме такий формат минулоріч сприяв неочікцваному попиту й розповсюдженню фестивалю.
Що одразу кидається в очі в порівнянні з минулим варіантом фестивалю: практично всі фільми зроблені за останні три роки (2019-2021), у той час як минулоріч були фільми зроблені й раніше. Інша цікава тенденція — в добірці 2021 року менше спільного виробництва, яке для європейського кіновиробництва є досить істотним рушієм: ситуація коли на кіно “скинулись” більше десяти компаній, інстанцій та студій щонайменше трьох країн є цільком природньою. Серед шости фільмів фестивалю лише два зроблені і серед них — “Приборкання саду” (Taming the Garden). Поміченний на кінофестивалі у Санденсі, на Берлінале і в Україні на Docudays UA документальна стрічка режисерки Саломе Джаші розповідає про дороге і клопітке гобі колишнього прем’єр-міністра Грузії, який колекціонує столітні дерева з узбережжя Грузії.
Документальні стрічки — практична половина репертуару фестивалю і так вже вийшло що тематика їх так чи інакше стосується відносин людей і довкілля. Фільм “Спекотніше за клімат” (Plus chauds que le climat) розповідає про рік діяльності екологічної групи яка щоп’ятниці організує протести у швейцарському місті Біль, а “Нобелівський громадянин” (Citoyen Nobel) як змінилося життя Жака Дюбоше, який отримав Нобелівську премію з хімії.
Художня частина фестивалю має більшу тематичну різномаїтність. Годинник цокає (Die fruchtbaren Jahre sind vorbei) режисерки Наташі Беллер розповідає про одвічну проблему віку трохи за тридцать, помножену багатьох випадках на тиск з боку суспільства та родичів завести сім’ю, доки не “пізно”. “Як Гітлер вкрав рожевого кролика” (Als Hitler das rosa Kaninchen stahl) — можливо найбільш масштабний фільм добірки, тож і зроблений він у спільному виробництві Швейцарії, Німеччини та Італії. Це друга (після телефільму 1978 року) екранізація роману Джудіт Керр про те як цілі сім’ї у 1933 році тікали до інших країн коли до влади прийшли нацисти. Розаказана вона з точки зору дев’ятирічної Анни, у якої втрачена Батьківщина усе життя буде асоціюватись із забутим в Берліні улюбленим плюшевим звіром.
Ще один фільм ігрової частини, “Моя маленька сестричка” (Schwesterlein) розповідає про непрості стосунки сетри і брата близнюків яких колисб роз’єднали різні погляди на життєві цінності, а тепер об’єднає рак, що його діагностували у брата.
Подивитись фільми фестивалю (частково чи всі) можна за адресою https://swissfilm.org.ua/. Не пропустіть гарну нагоду розширити свій кругозор не виходячи з дому!