Чи мріяли ви колись покинути все: роботу, родину, друзів, повсякдення гамірного міста та поселитися в мальовничому краї десь у долині між величними горами та таємничими лісами. Якщо так, то Вейворд Пайнс — місце саме для вас.

Трішки реклами

Десь у штаті Айдаго, що на Американщині, розташувалося маленьке, затишне містечко Вейворд Пайнс із гарненькими будиночками та білими парканчиками. Воно неначе з рекламних плакатів США 60-х років минулого століття. Люди тут приємні та привітні, немов зійшли з тієї ж реклами.

Ну що, пакуємо валізи і в дорогу? Тоді час вивчити основні правила проживання:

• Ніколи не намагайся покинути Вейворд Пайнс.
• Ні за яких обставин не говори про минуле життя.
• Коли дзвонить телефон, завжди підіймай слухавку.
• Працюй і насолоджуйся життям у Вейворд Пайнс.

То як, не передумали?

«Вейворд Пайнс» (Wayward Pines) новий проект телеканалу FOX, що стартував 14 травня цього року. Серіал створено за мотивами трилогії Блейка Крауча «Сосни». Автор стверджує, що під час створення романів надихався серіалом Девіда Лінча Твін Пікс. Проте виконавчий продюсер М. Найт Ш’ямалан, він же і режисер пілоту та сценарист Чад Годж не ставили собі за мету перезнімати творіння Лінча. Та це аж ніяк не зашкодило проекту, а навпаки.

«Вейворд Пайнс» — це антиутопія, вбивча суміш «1984» Джорджа Орвела, «В’язня» Патріка МакҐвана, старого доброго «451 градус по Фаренгейту» Рея Бредбері та вічного «Загублені».

Сюжет, на перший погляд, простий, ба навіть канонічний. Агент секретної служби Ітан Берк разом з напарником вирушають у Вейворд Пайнс на пошуки своїх зниклих колег. На під’їзді до містечка вони потрапляють в автомобільну аварію. Напарник гине, а головний герой приходить до тями вже у лікарні. А далі завертілося. Особисті речі не повертають, телефони не працюють, інтернету взагалі немає.Тут вам і люб’язна медсестра, від погляду якої аж спина сиротами, і загадкова офіціантка, і труп зниклого агента, маньякуватий шериф і ще багатсько чого. Скрізь камери, за всіма підглядають і підслуховують.

У затишному куточку між лісом і горами розсипалися будинки і вулички. Немов якась дітвора забула тут своє іграшкове містечко. Але за допомогою сіро-зеленої гами кольорів авторам серіалу вдалося створити похмуро-тривожну атмосферу. А постійне відчуття невидимого погляду в спину надає шоу таємничості, залишає по собі безліч питань. І навіть коли здається, що всі карти відкриті, а таємниці розгадані, ніяк не покидає відчуття, що це ще далеко не вся історія.

Почесні містяни

Оскільки персонажами серіалу є все населення містечка. Тож і акторський склад чималий. Тому я виділила трьох, що з самого початку привернули мою увагу.

Головний персонаж Ітан Берк, агент секретної служби цікаво втілений Метом Діллоном. Пан Діллон створив повноцінного героя з усіма плюсами та мінусами живої людини. Ми бачимо агнента-професіонала, люблячого чоловіка та батька з кризою середнього віку та коплексом героя.

Друга цікава особа — Памела, медсестра лікарні Вейворд Пайнс. На перший погляд це така собі люб’язна підстарувата панянка, класичний янгол смерті зі старих добрих жахастиків про божевільні, покинуті лікарні тощо. Та чим довше стежиш за персонажем Мелісси Лео, тим менш тривіальною вона здається. І хоча Меліссі не раз доводилося перевтілюватися на екрані у владолюбних, корисливих, жорстких жінок. Та медсестра Пем вдалася їй особливо добре.

І останній, кого не можу не згадати, персонаж Джульєтт Льюїс, бармен Беверлі. Для мене Льюїс досі залишалася в пам’яті юною непересічно привабливою трохи божевільною і в міру маньякуватою дівчиною («Надто молода щоб померти»; «Від смеркання до світання»; «Природжені вбивці»). Тож Беверлі стала справжнім сюрпризом. Доросла жінка, мати, що прагне за будь-яку ціну повернутися до доньки.

«Вейворд Пайнс» (Wayward Pines) — антиутопічний трилер, що припаде до смаку не всякому глядачу. Якщо вам подобається заплутаний сюжет з подвійним або навіть потрійним дном і ви не губитеся від значної кількості персонажів, любите природу і не фанат «Твін Піксу», то…

P. S. За шкалою «Загублених» (Lost) — тверда 8-ка.