Чотири зупинки через Темзу до Кеннінгтона, потім ще дві до Вестмінстера, перейти на жовту гілку до Квінсвея, ще одна пересадка на Оксфорді і всього за 10 хвилин ви вже на Бейкер Стріт. Вам це не знайоме? Та ви, мабуть, просто не бували в Лондоні! Ну або не грали у гру Метью Данстейна «Наступна Станція Лондон», яку номінували Spiel Des Jahres 2023 року і, як демонструє нам локалізація компанії Feelindigo — геть не дарма.

«Наступна Станція Лондон» це геніально проста гра про будівництво маршрутів у жанрі Flip & Write. Мер міста пропонує вам проявити свої творчі здібності та перебудувати систему легендарного Лондонського метро. Робити це доведеться за допомогою 4 кольорових олівців, які представлятимуть 4 різні гілки метрополітену. Кожен гравець малює свою лінію олівцем вибраного кольору, поєднуючи між собою відповідні символи, що намальовані на картах. Кожен хід відкривається нова карта з колоди, що вказує на новий символ, з яким вам належить зв’язати нинішню лінію метро.

Умови перемоги та ігрові механіки логічні в рамках теми гри: лінії метро повинні захоплювати якнайбільше районів (усього їх 13), при цьому маючи достатню кількість станцій у них, щоб забезпечити людям можливість діставатися історичних пам’яток, перетинати Темзу, а ще робити це з мінімальною кількістю пересадок. Усе це приносить переможні очки. Коли лінію завершено, гравці передають олівець наступному гравцеві за годинниковою стрілкою, оновлюють колоду карт і починають новий раунд, малюючи нову лінію метро з урахуванням своїх попередніх досягнень. Коли чотири лінії будуть намальовані, всі рахують переможні очки та визначають, хто ж найкращий підземний архітектор.

«Наступна Станція Лондон» зачарувала мене з першої партії і вже не відпускає кілька місяців. Я вважаю її дуже привабливою і тому є низка причин. Гра надає вам широкий простір для прийняття рішень, не перевантажуючи безліччю дій. Зокрема я радію вибору жанру, так у грі генератором випадковостей слугують саме карти, а не кубики. Завдяки відкритому доступу до ігрової інформації, можна бачити карти, що уже вийшли, і відповідно намагатися планувати свої дії. Наприклад, якщо ви чекаєте на карту з трикутником, то цілком можете розраховувати на те, що вона вийде. Питання лише — коли? Цей елемент планування в умовах рандому створює приємну напругу, яку я часом рідко зустрічаю у сучасних рол-н-райтах.

За відносної абстрактності та умовності ігрового процесу, тема будівництва метро все ж таки відчутна і спостерігати за своїм творінням приємно. Наприкінці гри я часто уявляю як і куди можна дістатися найкоротшим маршрутом, а найвдаліші плани залишаю в коробці, щоб помилуватися ними потім. Заразом вони допомагають як ілюстративний приклад під час пояснення правил іншим гравцям.

Тутешні ігролад та система підрахунку очок — приклади елегантного геймдизайну.  Гра вимагає від тебе поєднувати, на перший погляд, непоєднувані умови, що спершу може видатися складним, але з часом ти стаєш у цьому все кращим і кращим, набираючи щораз більше очок. Також у базовій коробці йде два міні-доповнення, які можуть значно урізноманітнити ігровий процес для тих, хто вже знайомий з базовими правилами і хоче трохи більшого виклику.

Крім того, варто зауважити, що люди, які не бували в метро, ​​можуть мати деякі проблеми з розумінням правил. Чому станції не можна кільцювати, чому лінії не можуть перетинатися і як працюють станції пересадки. Будьте готові, що люди можуть просто не знати цього і їм також доведеться все це дуже детально пояснювати.

Українська локалізація, на відміну від решти європейських видань, використовує трохи іншу колірну гаму олівців. Рожевий замінили на червоний, а фіолетовий олівець на чорний. Це ніяк не впливає на ігролад та ігровій естетиці не шкодить, до того ж олівці приємні в експлуатації і дуже різняються від тих, які лежать у коробці моєї угорської версії, користуватися якими просто неможливо.

Єдиний момент, який дуже розчаровує — блокнот української локалізації.  На відміну від європейської версії, всі ігрові аркуші односторонні і це зменшує реграбельність рівно в два рази. На жаль 100 односторонніх листочків при активному використанні можуть закінчитися досить швидко і їх доведеться додруковувати або купувати заміну. Сподіваюся, що видавець зможе оперативно вирішити це питання та випустить недорогі набори запасних блокнотів.

«Наступна Станція Лондон» була моїм фаворитом серед номінантів на Spiel Des Jahres цього року. І хоча було зрозуміло, що у неї не було шансів проти набагато сильнішого та успішнішого Dorfromantik, «Лондон» — зразковий продукт масової культури, який варто спробувати кожному, хто любить розумні, елегантні настілки із простими правилами.

Автор: Михайло Малютенко