Nintendo Switch — неймовірно успішна консоль. Вона перебуває тільки на середині свого життєвого циклу, а вже дихає в спину найпродаванішим консолям в історії. За 5 років існування Switch на ринку, ми бачили чотири ревізії, три з яких були еволюційним розвитком оригіналу. І тільки одна зробила крихітний крок в бік і спробувала скинути з себе пута універсальності, зайнявши одну конкретну нішу. А як ми знаємо, мультифункціональні інструменти переважно гірші в кожному окремому застосуванні, ніж заточені під конкретну задачу.

Мій досвід користування Nintendo Switch є досить тривалим, адже вперше консоль потрапила до мене в руки менш як за місяць після релізу. Тож я ознайомився з Lite, уже добре знаючи сильні й слабкі сторони платформи. А обзаводився другим Switch для того, щоби мати крихітну недорогу ігрову платформу з актуальними тайтлами, яка даватиме мені інфоприводи для створення контенту, поки я не вдома, де залишився основний Switch.

Компактний бусь

На противагу базовій моделі Switch, вага якої відчувається в руках при тривалій грі і яка не дуже поміщається у кишеню, Switch Lite — справжній портативний бусь. Це легкий (277 грамів) і не сильно більший розміром за сучасні великі смартфони пристрій. Якщо не враховувати двох лімітованих видань, Lite доступний в пʼяти кольорах, і всі класні. Для себе я обрав жовтенький і, як це стається з усіма милими жовтими речами у мене вдома, вже за кілька днів він став належати моїй дівчині.

Завдяки тому, що Switch Lite легший та компактніший, ніж старші моделі, грати в ліжечку приємніше. У мене ніколи не німіють руки, як це бувало зі звичайною моделлю. Попри побоювання, що зменшений екран буде надміру малим, усе чудово видно. Через те, що його розмір у моделей різниться, а їхня роздільна здатність ні, теоретично я б мав спостерігати різкішу картинку, бо показник ppi у Lite вищий. Втім, мені цього помітити не вдалося. Просто вірте, що математично вона там є.

Після оригінальної моделі Nintendo Switch, автономність Lite приємно дивує, адже вона приблизно така ж. Це не магія, а більш енергоефективний процесор, який стоїть у всіх Switch, крім моєї геть першої ревізії. І попри меншу батарею, я можу гратися без перерви стільки, скільки й звик. Тож не слід хвилюватися, що консоль попросить їсти в найвідповідальніший момент, хоча ви почали гру буквально годинку тому. Однак зі зарядкою тут теж все так само, як у старших моделей — потрібно 2-2,5 години, щоб зарядити розряджену консоль до 100%. Це доволі довго, тому що граючи в The Legend of Zelda: Breath of the Wild консоль розрядиться десь за стільки ж, і співвідношення 1:1 не провокує радості. У час, коли вже навіть дешеві смартфони отримують функцію швидкої зарядки, чекати стільки часу на ігровій платформі — сумно.

Грається на ньому чудово як у більшенькі проєкти, як-от Assassin’s Creed: Ezio Collection, так і у дрібні інді, як от Forager. Однак, як і у випадку з більшою моделлю, грати у ігри з великою кількістю тексту, який розсипаний численними підменю, мені некомфортно. Порівняно мала кількість розробників адаптує його розмір так, щоб не доводилося вдивлятися, а системна функція зуму недостатньо зручна. Тож саме в таких випадках зменшення екрану консолі підсилює й так існуючу проблему. Та є у нього й ґеймплейна перевага — нормальна монолітна хрестовина. Вона помітно покращує досвід гри у 2D-ігри, зокрема представлені у ретро-бібліотеках Nintendo Switch Online.

Якість збірки пристрою приємна. Пластик має легке напилення, що робить його більш оксамитовим. Таке використовується й на джой-конах базової версії Switch. За досвідом використання, воно зітреться за кілька місяців, та приємненько буде й опісля. Люфтячих елементів мало. Уже згадана хрестовина трохи ходить туди-сюди в пазі й кришка слоту для картриджів не дуже надійно зафіксована, але це дрібниці. Більше дратує кнопка включення, яка в моєму Switch Lite посаджена надто глибоко. Утім, завдяки монолітному формату пристрою нема страху за те, що пази для джойконів розхитаються за півроку, що традиційно бентежить багатьох власників звичайної та OLED моделей. Страху за аналогові стіки, які не славляться своєю надійністю, у мене також немає. Радше холодна упевненість, що колись це станеться. Через суцільність консолі замінити їх буде складніше, але все рівно порівняно просто. Впоратися самостійно в домашніх умовах можна, якщо замовити стік на заміну в комплекті з дешевим набором відповідних інструментів.

Не обійшлося тут і без компромісів. Switch Lite створювався Nintendo саме як здешевлений варіант, що повинен був вписатися в 200$. Як і буває в таких випадках, це означає викидання всього, чого не дуже шкода. Під ніж пішли HD Rumble, ІЧ порт і навіть датчики, що реалізували функцію автояскравості. За останні мені сумно найбільше, бо це перший мій автономний пристрій за майже 5 років, який так не вміє. Здебільшого знайомі зі звичайним Switch користувачі скаржаться на відсутність просунутої вібрації, та якраз-таки це мене зачепило найменше, і якби я про це не знав, можливо б і не помітив.

Усе, як у дорослих

Бібліотека Switch Lite ніяк не обмежена в порівнянні зі старшими моделями. Частину проєктів не вдасться пограти без приєднання зовнішніх контролерів, що підтримуватимуть вирізані звідси HD Rumble та ІЧ-порт, але інших обмежень не передбачено. Тож можна пограти як у ретро-ігри з бібліотеки NES, так і в The Witcher 3. З повільною популяризацією кросплатформових збережень, Lite справді зможе стати змогою продовжити проходження улюбленої гри в дорозі. Вдома більшенький Switch, а то й інша платформа, а в дорозі — Switch Lite. Дорожезно, зате як класно!

Повноцінна бібліотека Switch означає ще й те, що Lite — це доволі дешевий спосіб для зацікавлених подивитися, від чого ж так кайфують фани Nintendo. Не дивно, що на OLX те й діло достатньо оголошень про продаж уживаного Switch Lite з The Legend of Zelda: Breath of the Wild або Super Mario Odyssey і припискою “грав лише в одну гру”.

Збільшуємо кількість мороки разом з консолями

Якщо ви, як і я, куплятимете Switch Lite у якості другого Switch, то будьте готові до купки зайвої мороки, бо бути власником двох Nintendo Switch не надто зручно. Забекаплені у хмару збереження доводиться викачувати на другу консоль власноруч. Забули перед виходом з дому перекинути сейви — і ви офіційно обламалися. Грайте у щось інше. А для того, щоби запустити цифрову копію гри на неосновній консолі (обирається в налаштуваннях акаунта), потрібно мати підключення до інтернету. Switch повинен перевірити, що ви бува не граєте у цю ж гру на двох пристроях водночас. Такий підхід мотивує зробити Lite основною консоллю, адже як портативніша версія, він має більше шансів опинитися у вашому рюкзаку під час подорожі, де інтернет не ловить.

Неприємно й те, що на допоміжному Switch додаткові користувачі не зможуть грати в ігри, що придбані основним акаунтом. Це слід мати на увазі, якщо ви звикли грати на одній консолі по черзі з другом чи другою половинкою. Рятує те, що чимало ігор дають змогу створити окремі профілі всередині гри і розмежувати сейви так.

Lite чи не Lite?

Хоч Lite і створювали як здешевлену версію Switch, це крутий самостійний пристрій. Попри зовнішню схожість, він не сильно вписується в лінійку концептуально. Адже назва консолі, Switch, взята саме від того, що ми можемо грати на одному пристрої в трьох режимах: портативному, в доці та на підставці. А Switch Lite одноваріантний. Це виключно портативна консоль, яка зараз не має конкурентів. Навіть старші брати по лінійці коштом більших розмірів переважно тяжіють до використання удома або десь на тусі з друзями, тоді як цього малюка набагато простіше дістати з кишені, щоб зіграти рівень або два у Kirby and the Forgotten Land, коли вам треба проїхати буквально дві зупинки в маршрутці.

Switch Lite приваблює своєю ціною. Отримати за 6000 грн актуальну консоль, яка повністю підтримується і перебуває, за словами компанії-виробника, лише на середині свого життєвого циклу — круто, адже це доступний квиток у світ комфортного портативного ґеймінгу. Різниця у ціні, яку слід доплатити, щоб отримати Switch v2 або OLED, на мою думку, виправдана, адже ви суттєво розширюйте свої можливості. Проте вона й справді може стати на заваді багатьом.

Тож відповідь на питання: Чи варто обирати Lite, якщо є старші моделі Switch?, — мені здається порівняно простою. Певні, що гратимете самі і переважно не вдома або в ліжечку — беріть Lite та не пошкодуєте. Боїтеся втратити багато грошей, але спробувати магію Nintendo хочеться — Lite зі своєю невисокою вартістю вам допоможе, у разі чого зможете перепродати і повернете 70–100% її вартості.

***

Як давньому фанату портативних консолей, мені приємно, що хоча б один справжній представник цього класу доступний сучасному ґеймеру. Switch Lite хоч і помітно більший за більшість своїх попередників, все ще чудово підходить для любителів грати в дорозі чи під ковдрою з фільмом на фоні.