Warhammer. Це слово одночасно зачаровує мене своїми прекрасними похмурими світами і до всирачки лякає кількістю творів, їм присвяченим. Сотні книг та десятки ігор — серед всього цього розмаїття доволі легко загубитися. Та й Games Workshop ніяк не покращує ситуацію, роздаючи права на використання всесвітів кому-завгодно, принаймні на ігрові адаптації. Через це зараз виходить достобіса продуктів доволі сумнівної якості, через які люди, що хочуть познайомитись зі світами Молота Війни можуть покинути цю затію.

Аж ось на сцену виходжу я. Після довгих роздумів (просто хтось лінива срака) і підготовки мені все ж вдалося змусити себе написати цей матеріал. Само собою, зважаючи на жанрове різноманіття згаданих тут ігор, це жодним чином не порівняльний топ, а нумерація винятково формальна.  Передусім, це перелік ігор, які я можу без жодного докору сумління порекомендувати всім, хто хоче доторкнутися до світів Зиґмара та Бога-Імператора людства.

Хто з фанів фентезійного Warhammer не хотів свій WoW? І він у нас був, принаймні якийсь час. Warhammer Online: Age of Reckoning могла би стати чудовою грою, якби мала ще трохи часу. Унікальні класи, публічні заходи та епічні битви серверів… Та на превеликий жаль, через закінчення ліцензійної угоди з Games Workshop у 2013 році гра офіційно була закрита.

Та не варто втрачати надії! Нехай і неофіційно, та все ж з 2014 року віддана фанбаза гри відкрила користувацький сервер гри, який працює і досі. На ньому доступно практично все, що було в оригінальній грі, та ще декілька допрацювань, зроблених уже самими фанами. Якщо вас зацікавив Warhammer Online: Age of Reckoning, зіграти його можна тут.

Відеоігрова адаптація однієї з найуспішніших книг у всесвіті Warhammer 40,000. На диво, тут немає жодного космодесантника, а вся історія зосереджена на Ґреґорі Айзенгорні — імперському інквізиторові, який у намаганнях розібратись в єресі навколо, сам поволі їй піддається.

Якщо чесно, гра не хапає зірок з неба. Візуал та ігролад одразу дають зрозуміти, що бюджет в гри був скромний і розробники витягнули з нього все, що змогли. Найкращим елементом гри став голос Айзенгорна. Актор Марк Стронґ просто ідеально вписався в образ і слухати його розповіді протягом всієї гри — суцільне задоволення. Та на цьому хороші речі закінчуються. По суті, Eisenhorn: Xenos потрапив до цього списка лише тому, що це чи не єдина повністю сюжетна гра, яка виявилася непоганою спробою адаптувати топові книги у всесвіті Warhammer 40,000 у вигляді відеоігор. І якщо ваша душа не надто лежить до стратегій і тактик, то цілком навіть варто звернути увагу на цей проект.

Куди ж без спортивного симулятора? Брутально-кривавий американський футбол у виконанні команд різноманітних рас фентезійної Вахи. Blood Bowl 2 — чергова адаптація настільної гри, тому перед нами покрокова стратегія. Якщо вважати посередній самітній режим з доволі тупим ШІ просто розтягнутим недотуторіалом і перейти в нескінченну лігу мультиплеєрних матчів, можна отримати як мінімум декілька десятків годин доволі приємного ігрового досвіду. Бо поки всі мультиплеєрні ігри тримають довкола дотримання правил, головне завдання у Blood Bowl — їх мастерно порушувати.

Одна з найіконічніших ігор за сорокатисячником та майже ідеальне перенесення однойменної настілки у відеоігровий формат. У ролі командира загону термінаторів нам потрібно виконувати різноманітні завдання у тісних коридорах сплавленого докупи кладовища космічних кораблів, які по самісінькі вінця наповнено генокрадами. Або можна грати вже за чотирируких родичів Чужих і намагатися вполювати невезучих космодесантників.

Гра дає на повну розгулятися клаустрофобії та параної, адже тікати нікуди, кожен рух може мати найнесподіваніші (зазвичай плачевні) наслідки, а небезпека чекає на кожному кроці. Ну і не зважаючи на те, що під нашим контролем, по суті, п’ять рухомих танків, наше життя не стає ні на грам легшим, адже їхню броню відкривають, неначе консерву, з першого ж удару.

Чому саме версія 2018-го року? Бо вона найстабільніша та допрацювана з доволі великої групи ігор, що мають у своїй назві приставку Space Hulk. (огляд)

Одна з найцікавіших, хоч і маловідомих, ігор за сорокатисячником.  У ролі техножерців Марса нас відправлять досліджувати гробниці місцевої нежиті — некронів. Дорогою ми матимемо змогу суттєво видозмінити наш загін технологічних монахів, а також наш напівм’ясний щит — найрізноманітніших сервіторів та скітаріїв.

Ігроладно перед нами покрокова стратегія а ля ХСОМ з цікавинкою у вигляді менеджменту очок обробки даних, за які тут можна робити все: від бігу через всю мапу за один хід і використання найпотужніших технологічних вундервафель аж до прикликання на поле бою вже згаданих напівм’ясних щитів. І останні таки доволі важливі, бо як і в Warhammer 40,000: Space Marine (про неї трохи згодом), тутешні персонажі зневажають укриття на полі бою, а противники атакують найближчу ціль (що й не дивно для немертвих роботів).

Найбільшою ж несподіванкою, особисто для мене, став звук. Люди відповідальні за аудіоефекти відпрацювали свої гроші на 150%, а композитора я готовий просто розцілувати.

Напевно, наразі це найкращий серед шутерів у всесвіті 40К. У ролі бравого капітана Тита з ордену Ультрамаринів ми захищаємо Ґраю — планету-кузню, яка неймовірно важлива для добробуту місцевого сектора Імперіуму. Тим більше, що там є завод з виготовлення титанів. Пробиваючись через натовпи орків, демонів та долаючи власні догмати, нам треба буде за будь-яку ціну врятувати планету.

Ігроладно гра сповідує одну просту річ — космодесанту укриття не потрібні. В нашому розпорядженні доволі непоганий арсенал різноманітної зброї дальнього бою від болт-післолета і до мельти (яку тут зі знаряддя для плавлення танків перетворили на дробовик). Родзинкою ж стала зброя ближнього бою, яка дозволяє максимально криваво та видовищно розправлятись з усім навколо, особливо у комбо Силовий молот + реактивний наплічник. Та й з вогнепалами вона поєднується настільки добре, що розробники просто поставили постріл та удар ближнього бою на клавіші миші.

Проблеми зі знищенням шкідників у фентезійному Воргамері — це неабиякий сракобіль. Замість звичайних таких мишенят тут потрібно боротися з антропоморфними щурами-магами-технократами, що поширюють чуму та блукають у підземеллях під багатьма містами старого та нового континентів. Для такого завдання і загін екстермінаторів потрібний відповідний! Що може бути ліпше від винищення орд щуролюдей та культистів-північан у ролі одного з класів та ще й у компанії трьох друзів?

На відміну від інших подібних ігор, як-от Left 4 Dead чи World War Z, Vermintide зосереджується переважно на ближньому бою. Мечі, молоти (як звичайні, так і парові), сокири, кирки — це лише декілька з видів зброї, якими можна нівечити натовпи каналізаційних пухнастиків. Кожен удар відчувається як м’ясне свято, котре супроводжують криваві феєрверки! Зброя дальнього бою теж присутня і доволі різноманітна. Стрільба виконана на прийнятному рівні, та все рівно не викликає такого захоплення, як шинкування воріженьок у ближньому бою. (огляд)

На відміну від перших двох позицій цього топу, другий Dawn of War кардинально відрізняється від першого. Замість керування цілим військом нам до рук дають кілька підрозділів на чолі з елітними командирами. Жодного будівництва баз та розвитку, вчися розпоряджатися тим, що тобі дають! І в цьому плані тутешні місії доволі сильно нагадують героїчні походеньки з Warсraft 3, де теж наголос йшов саме на тактику і точкове керування одним загоном.

Чи це погано? Аж ніяк. Завдяки можливості компонування загонів та широкому спектру спорядження для командирів кожен може пройти гру по-своєму, а відсутність звичної розбудови дозволяє зберегти динаміку та перевірити своє вміння отримувати якнайбільше користі з отриманих ресурсів.

RTS старої школи. Будуємо бази, захоплюємо точки та завалюємо ворогів натовпами солдат! Причому зроблено все настільки добре, що ця гра та її аддони досі посідають вагоме місце в серцях чималої кількості фанів Вахи. Декого, як-от наприклад мене, саме ця гра спонукала поринути в глибини похмурого всесвіту сорок першого тисячоліття.

Окрім ванільної гри можна зіграти в ряд аддонів: Winter Assault, який зосереджений на імперській гвардії та мало відрізняється від оригіналу; Dark Crusade — переосмислення кампанії, де вісім фракцій воюють за домінування на планеті з приємнощами у вигляді гарнізонів у провінціях та облогами фортець противників; Soulstorm — де до нас завітали сестри битви та темні ельдари. Останній при цьому отримав просто неймовірну кількість любові від моддерської спільноти: від банального додавання всіх рас сорокатисячника до ультимативного досягнення — Ultimate Apocalypse, котрий додає до гри все, про що гравці лише мріяли в ванільній Dawn of War.

Чергова стратегія, тільки цього разу нам під контроль дають цілі флоти могутніх зорельотів. У центрі подій — адмірал Спайр, який усіма силами намагається втримати Готичний сектор від падіння в безодню хаосу та божевілля за допомогою летючих соборів.

Якщо коротко описати саму гру, то на нас чекають декілька кампаній за різні раси, технології котрих суттєво відрізняються. Флотилії кожної з фракцій мають свої переваги, недоліки та стиль ведення бою, котрий залежить від преференцій кожної з них. Ельдари — майстри тактики “бий та біжи”, космодесант рветься напролом та бере на абордаж, а орки можуть просто таранити противника кораблями-астероїдами. Коротше кажучи, якщо шукаєте стратегію, де потрібно керувати зорельотами — ця гра саме для вас.

Напевно найкраща гра в сетингу фентезійної Вахи та разом із тим один з найкращих представників серії Total War. Чому “гра”, а не “ігри”? Все дуже просто. Завдяки креативному підходу розробників практично ВЕСЬ контент з першої частини переноситься в другу за умови придбання обох ігор. Це ж стосується і доповнень. В результаті перед нами постає просто ВЕЛЕТЕНСЬКИХ розмірів мапа з силою-силенною фракцій на вибір та декілька кампаній, які запросто можуть затягнути на сотні годин.

Ігроладно це перевірена часом формула Total War, приправлена специфічними модифікаціями для втіхи фанатів Молота Війни. Тут є все: різноманітні велетенські та не дуже чудовиська, божественні/демонічні механізми, є навіть воєнізовані велетенські краби-пірати! І навіть якщо попередні Total War вас відлякували своєю складністю, то цю варто спробувати навіть тим, хто не дуже тямить у стратегіях, адже художній стиль та автентичність відтворення персонажів та юнітів Вахи тут сягає неймовірних висот. (огляд)

Ось і все. Ще раз нагадую, що розміщення ігор в списку в жодному разі не порівнює ці ігри між собою, це просто список проектів, котрі я особисто можу порекомендувати. Не знайшли вище своєї улюбленої гри у всесвітах Молоту Війни? Дайте знати в коментарях, який воргамерівський проект подобається саме вам.