Horizon Zero Dawn свого часу була найбільшою коштовністю в короні PlayStation. Рекордні темпи продажів, найвищі оцінки серед всіх ексклюзивів PS4 та ультимативний доказ переваг PS4 Pro — це був приголомшливий успіх, як для повністю нової торговельної марки.

Три роки потому Horizon Zero Dawn розійшлася накладом у понад 10 млн примірників і здобула величезну армію шанувальників, студію Guerrilla Games заповажали настільки, що сам Хідео Коджіма узявся творити свої ігри на їхньому рушії, а Horizon Forbidden West стала одним із найгарячіших анонсів презентації PlayStation 5.

Та чи витримала оригінальна Horizon Zero Dawn перевірку часом? Чи має вона що запропонувати й зараз, коли ігор із відкритим світом вистачає на будь-який колір і смак? І найголовніше: чи є сенс купувати Horizon Zero Dawn на ПК? Забігаючи наперед, скажу відразу, що так, так і ще раз так (хоча і з невеличкими обмовками).

Знайте, що купуєте

Якщо ви попередніх три роки свідомо ігнорували будь-які тексти, відео чи розмови про Horizon Zero Dawn, і не певні, чи треба вам воно зараз, то ось коротка і проста характеристика: неймовірно красивий постапокаліптичний світ, де людська цивілізація переживає друге народження + різноманітні роботичні тварюки + продумана бойова система… і максимально типова гра у відкритому світі.

Зауважу, не “погана”, а типова. Полювання на дичину, збиральництво, крафтинг, функціональний стелс, дерево навичок з абсолютно тиражними пунктами, захоплення ворожих таборів (в центрі яких є неодмінна сирена), пошуки колекційних предметів, невигадливі побічки тощо — всі ці речі в Horizon Zero Dawn є лише тому, що за останні роки вони стали невід’ємним атрибутом ігор у відкритому світі. Питання завжди полягає лише в тому, як та чи інша гра освіжає знайомі компоненти, якими історіями вона винагородить нас за проходження побічок і як вона заохочуватиме наші дослідницькі поривання. Horizon Zero Dawn у цьому плані не виділяється нічим, що для багатьох свого часу стало вкрай неприємним розчаруванням.

А все тому, що творці Horizon Zero Dawn ще з анонсу чітко окреслили ключові елементи гри — оту згадану вище трійку “світ – роботи – боївка (з роботами, а не людьми)”. Саме вони є її найбільшими козирями, саме їм було приділено неймовірну кількість часу, уваги й сил… і так, саме вони стали запорукою успіху Horizon Zero Dawn.

Тому так, про стан ПК-порту я розповідатиму  в контексті цих трьох компонентів.

Красиво

Щойно ви дочекаєтеся завантаження Horizon Zero Dawn (інсталятор займає 67 ГБ, а патч першого дня ще 35) і запустите її, можете ще 15 хвилин займатися іншими справами — приблизно стільки часу гра скануватиме устаткування вашого комп’ютера та підбере відповідні налаштування графіки.

Загалом пресетів чотири: “швидкодія” (знижена якість графіки задля максимальної частоти кадрів), “оригінал” (те, як гра виглядала на PS4 Pro), “висока якість” та “ультра якість”. Якщо ваш ПК відповідає рекомендованим системним вимогам, то гра виставить вам не нижче “оригіналу”, втім, ви можете без остраху підняти все до максимуму. Бо різниця між “швидкодією” та “оригіналом” є значно помітнішою, ніж між “оригіналом” та “ультра якістю” (до речі, всі скріншоти у статті були зроблені на різних налаштуваннях графіки, за винятком найнижчого).

Гру я запускав у 1080р на системнику з i7-7700K (4,2 ГГц), 16 ГБ оперативної пам’яті та GTX 1060 (6 ГБ). На перших трьох пресетах частота кадрів ніколи не падала нижче 60, а от на ультра-налаштуваннях все ж сталося зниження до відносно стабільних 47, які в момент масових сутичок із роботами чи швидкого переходу в нову локацію на кілька секунд могли впасти й до 25-30.

До всього, нагально раджу вам оновити драйвери, адже в перші дні гри Horizon Zero Dawn висла й вилітала, бо в неї раптово відмовляла підтримка DX12. Це ставалося цілком довільно — часом на третій годині гри, а часом і через 5 хв після запуску. Втім, вже вийшов перший патч і (з оновленими драйверами) проблему начебто вже усунуто. [Оновлення від 6 серпня о 3:41 – Ні, вильоти продовжуються:)] 

Цьому слід завдячувати саме рушію та інженерам Guerrilla Games — Horizon Zero Dawn в оптимальному для себе стані виглядала так, що поліпшення для ПК-версії дійсно вийшли мізерними, порівняно з більшістю консольних ігор: чесне 4К, стабільних 60 fps, поліпшена рослинність, освітлення тощо.

Само собою, хтось скаже “Тю, теж мені, я бачив і красивішу картинку”. Само собою, мій розумничку, ніхто ж не сперечається; на, з’їж йодомаринку. Фішка в тому, що Horizon Zero Dawn вкупі до соковитої графіки додає мапу незлецьких розмірів і виглядає гра вражаюче, куди би вас не занесло — у нічний ліс, нетрі колишнього ділового центру, засніжені гори, смарагдові джунглі чи пустелі. Нагадую, завдання тутешнього світу — не слугувати вам пісочницею чи майданчиком для досліджень, а підсилювати масштабність нашої подорожі та в часи спокою завдавати меланхолічний настрій — ми ж бо з вами бачимо, як знайомі нам хмарочоси, автостради, стадіони чи навіть ліхтарні стовпи є залишками давніх часів, які природа поглинула і зробила частиною краєвиду.

Особливо ця епічність напирає під час першого виходу в пустелю, де ми нарешті бачимо найнебезпечніших робомонстрів, Бурептаха й Громожера, у всій їхній величі… а ще під сутичок із ними, коли пустеля фактично перетворюється на велику та рельєфну арену.

Зручно

Інша невід’ємна річ якісної ПК-версії — керування (а для декого, включно з автором цих рядків, це взагалі пріоритет №1). І тут у Horizon Zero Dawn теж усе чудово: керування з клавомиші — суцільне задоволення, клавіші розкладено зручно й інтуїтивно, тому переназначати вам щось навряд чи доведеться (хіба що ви також прихильник С-телсу, бо за замовчуванням для присідання тут стоїть лівий Ctrl.

Ну і так, вся сіль тутешнього полювання на роботів полягає здебільшого у відстрілюванні окремих компонентів та влучанні. А що ці тварюки, незалежно від виду, такі вертляві, то зайва точність від прицілювання мишкою аж ніяк не завадить, особливо якщо ви не можете чи не хочете в стелс. З іншого боку, сутички з ворогами-людьми стають надміру легкими, але так, вкотре згадуємо, що біомаса в Horizon Zero Dawn є лише вимушеним придатком, тоді як основною стравою є роботи, роботи і ще раз роботи.

Порівнюючи свої враження від Horizon три роки тому на PS4 і зараз, аж дивно стає, наскільки вона розквітає, якщо ти можеш проходити її без поспіху та правильно розставляти пріоритети. Бо Horizon Zero Dawn — це не та гра, де вистачить пробігтися по сюжетці. Тим паче, що з історією та персонажами тут повна журба, як би це не намагалися компенсувати постановкою в другій половині кампанії.

Horizon Zero Dawn — це також і не та гра, де слід обсесивно провадити повну зачистку всіх активностей і позбирайок. Принаймні, не швидко та у великих дозах, інакше ви зів’янете від дикої одноманітності.

Як було сказано раніше, Horizon тримається на трьох стовпах — споглядальній насолоді від світу, роботичній фауні (якої у доповненні Frozen Wilds стає навіть трішки більше) та власне сутичках “футуристичної печерної людини” з цією фауною, де потрібні не лише прямі руки, а й криві звивини.

Тому так, Horizon Zero Dawn на ПК — це ультимативна версія і без того хорошої гри. Чи варта вона свого цінника? Пфф, не те слово, навіть зважаючи на її слабкі сторони! І як би там там хто з особливо відбитих “сонібоїв” не волав про зрадоньку, розбивав свою консоль та звинувачував розробників у всіх смертних гріхах, коли хороша гра має змогу потрапити до нових гравців, залишається казати лише одне:

Це прекрасно.