Термін “зворотна сумісність” (backward compatibility) добре знайомий ґеймерам. За останнє десятиріччя ця технологія стала наріжним каменем у консолях різних поколінь. Утім, подібне доводилось робити набагато раніше, та ще й на ПК. Чудовий зразок (якому якраз уже 27 років) віднайшов подкастер та ігротворець Кел Йошіка. Займаючись своєрідною інтернет-археологією і читаючи старезні блоги, Йошіка наштовхнувся на запис у блозі програміста й письменника Джоеля Сполскі. В ньому Сполскі переповідає історію яку йому, в свою чергу, розповів один з програмістів SimCity, Джон Росс. У якийсь момент Росс дізнався, що він допустив баґ у грі, який ніяк не впливав на роботу під Windows 3.x, але був би “смертельним” на більш новому Microsoft Windows 95. Був би, якби Microsoft не запустили SimCity ще під час бета-тестування і не знайшли цей баґ.
Проблема полягала в тому, що гра нащось шукала пам’ять, яку тільки що сама ж звільнила, через що постійно “вилітала”. Замість того, щоб випустити патч для SimCity, як це зробили б зараз, Microsoft додали у Windows 95 спеціальний код, єдине призначення якого — у випадку встановлення SimCity на комп’ютер примусити гру працювати належним чином.
Найбільш вражає те, що мова йде про найпершу SimCity 1989 року, тобто їй на той час було шість років. Це може здатись не сильно великим проміжком часу, проте для комп’ютерних ігор навіть тоді це був критичний вік, щоби почати бути несумісним з більш сучасними пристроями та операційними системами. Увага до сумісності старих програм та ігор з новою ОС врешті-решт стала візитівкою Microsoft, яка дозволила їм десятиліттями переконувати користувачів вчасно переходити на нові версії програмного забезпечення.
P.S. Але не мене. Я досі пишу це з Windows 8.