Після двотижневої паузи спринтовий чемпіонат КМАМК вийшов на фінішну пряму, а останні два етапи повинні розставити усі крапки над ї. Відтак передостанній раунд потенційно міг викреслити когось із претендентів на титул із боротьби, та цього, на щастя, не сталося, а боротьба у чемпіонаті загострилася ще більше.

Валенсійська траса імені Рікардо Тормо – місцевого мотогонщика – з’явилася в Assetto Corsa Competizione в останньому великому оновленні навесні, тож було цікаво хто і як з пілотів зумів підготуватися до перегонів на цьому кільці з 14 поворотами. До речі, траса далеко не всім симрейсерам сподобалася – Павло Половчук, наприклад, назвав її «затичною», та й місць для обгонів тут небагато. Тож для пілотів напрочуд важливо було гарно кваліфікуватися, і цим не у всіх пішло як по маслу.

Вже перша кваліфікація подарувала нам і боротьбу двох претендентів на титул в «абсолюті», і доволі таки приємний сюрприз з розподілом місць одразу після першого ряду. В боротьбі за поул Половчук досить швидко дав усім зрозуміти, що витіснити його з першого місця в протоколі буде непростим завданням, з яким у підсумку так ніхто і не зміг впоратися. Зрештою, тернополянин став єдиним симрейсером, хто зумів виїхати з хвилини й 30 секунд на своєму найкращому колі. Як не старався Хорошавін, але він схоже витиснув все що міг і змушений був задовольнитися місцем на першому ряду поруч із Павлом. А от позаду них просто таки феєрично зуміли проїхати свої швидкі кола Віктор Абрамов і Стас Кулаков – вони і забрали другий ряд на старті, вперше в чемпіонаті так високо зумівши кваліфікуватися! Далі вже знайомий нам подільський дует Звуздецький – Княжицин на третьому ряду, Панченко та Безуглов – на четвертому і Хорольський з Вороною – на п’ятому. Невдала кваліфікація Пітцика – Олег став 11-м – напевно мала позитивно вплинути на настрій Okuni x 7Drive, адже вони все ще розраховували поборотися з Team Ballas Ukraine за перемогу в командному заліку.

Старт гонки звісно не міг одразу визначити переможця, призерів та тих, хто фінішує «в очках», але у Валенсії мав неабияке значення. Проте ще на колі прогріву абсолютно дивна, кумедна і малозрозуміла історія трапилася з Денисом Становичем, який у 13-му повороті втратив керування, опинившись за межами траси, хоча хутко повернувся назад і стартував зі своєї 22-ї позиції. Коли ж червоні сигнали світлофорів змінилися на зелені все стало набагато веселіше: по-перше, Хорошавін, чудово знаючи, що симулятор дозволяє виїжджати за межі траси на всю зелену зону (на реальному автодромі там лежить штучна трава і пілоти стараються не виїжджати на неї, щоб зберігати повний контроль над авто), скористався з цього і вже на виході з першого повороту очолив гонку. По-друге, позаду пари лідерів відбувалося якесь справжнє гоночне шаленство – тут і боротьба Кулакова з Абрамовим за третю позицію, яку зрештою зумів відстояти Віктор, а Стас пропустив дует симрейсерів з Вінниці, тут і зіткнення Ворони з Бородаєм в боротьбі за 10-те місце, і просто таки божевільна боротьба Кулакова, Панченка, Безуглова, Пітцика, Хорольського й Артеменка, які якраз вели боротьбу за місця з 6-го по 11-те! І все це за неповне перше коло!

Вже на другому колі перфоманс пілотів продовжився: Хорольський в боротьбі з Безугловим в’їжджає в машину Руслана на гальмуванні, псуючи гонку обом, але опоненту більше. Схожим чином провів випробування на міцність передньої частини своєї Ferrari та задньої Porsche Василюка Віктор Кальмус, але без тяжких наслідків – обоє продовжили і якщо Олександр позицій не втратив, то Віктор поступився місцем своєму напарнику по Trident Motorsport Артемові Сакуну. Забігаючи наперед, одразу скажу, що таких інцидентів протягом обох гонок назбиралося чимало і щоразу викликав не стільки подив, скільки реакцію в стилі «так це ж вже було»! Водночас Валенсія показала, що дійсно є непростою трасою, і хто ретельніше готувався, той і кращі результати в підсумку здобув (звісно не враховуючи і тих симрейсерів, які постраждали через необачність своїх опонентів).

Вже ніхто не дивувався коли після різного роду пригод на кількох перших колах частина симрейсерів поїхали на ранній піт-стоп, розраховуючи, що це допоможе відігратися. Лідери ж залишалися на трасі. Проте вже на 6-му колі Половчук, який безрезультатно намагався змусити Хорошавіна помилитися, зробив свій «хід конем» і також поїхав в бокси. На наступному колі Домінік робить те саме, але набагато більш феєрично та видовищно – складно сказати чому саме «щось пішло не так», але в’їхати в стіну, повертаючись на трасу – це, мабуть, привілей по-справжньому швидкого пілота. Хорошавін хоч і з’явився на трасі попереду, але занадто вже широко пройшов перший поворот, чим на всі 100% скористався Павло, обігнавши Lamborghini №30 у другому повороті! Додам, що й шини на машині Домініка за час зупинки дещо охололи і не забезпечували в той момент належного зчеплення з трасою.

В цей час гонку очолив Віктор Абрамов і дуже впевнено вів її у своєму темпі, не даючи можливостей дуету Звуздецький – Княжицин наблизитися до себе, водночас вінничан поступово наздогнали Кулаков з Пітциком, і дві пари пілотів утворили драматичний гоночний квартет, боротьба в якому стала справжньою окрасою в середині цього спринту. Що тільки не робили пілоти, намагаючись розхитати захист свого опонента, та нічого не допомагало. Зрештою, першим не витримав Олег і поїхав в бокси, розраховуючи опинитися на чистому треку і відіграти час завдяки цьому. В принципі те саме стосується і пари Половчук – Хорошавін. Так, після їх піт-стопів вони помінялися позиціями і тепер вже Домінік намагався змусити Павла помилитися, але тернополян уперто цього робити не хотів.

Після піт-стопів квартет Звуздецький – Княжицин – Пітцик – Кулаков певний час їхав саме в такому порядку – більш пізня зупинка коштувала Стасу одну втрачену позицію. Проте, так вони їхали недовго, бо спочатку штрафний проїзд через піт-лейн отримав Єгор за систематичні виїзди за межі траси, а згодом на гальмуванні помилився Олег, в’їхавши в Ламбу Олександра, чим зумів скористатися Кулаков, обігнавши обох своїх суперників. І якщо Княжицин втратив одну позицію, то Пітцик дві, бо його ще й Панченко зумів обігнати. Як не дивно, але після цих перепитій уже в іншій конфігурації нового квартету все одно боротьба була цікавою, адже і Олександр прагнув відігратися, і Олексій увійшов у смак боротьби та обгонів, та й Олег явно був неготовий так просто поступитися в цьому напруженому змаганні.

Коли за дві хвилини до завершення першого спринту на свої піт-стопи поїхали тогочасні лідери – Абрамов, Артеменко та Сайко, гонку очолив Половчук, який вже встиг на 2 секунди від’їхати від Хорошавіна, позаду якого і повернувся на трасу Абрамов. Так і фінішували. Для Павла ця перемога стала вже п’ятою в чемпіонаті, Домінік вдесяте дістався подіуму, а Віктор став одинадцятим пілотом, який потрапив на подіум за ці шість етапів. Позаду тріо призерів картатого прапора дісталися: Кулаков, Княжицин, Панченко, Пітцик (попри боротьбу на останніх трьох колах більше в їх групі обгонів не було), Ворона (який відмінно зумів відігратися після вкрай проблемного першого кола), Артеменко й Хорольський. Як би дивно це не виглядало, проте перша п’ятірка на фініші – це були ті самі пілоти, які й стартували на цих самих позиціях, але скільки ж пригод випало на їх долю протягом півгодинної гонки. А це означало, що важливість стартового місця в другому спринті недооцінювати не можна було за жодних обставин.

Найбільшу ж кількість позицій відносно стартової у цьому спринті відіграв…Денис Станович – так, розворот на колі прогріву йому не завадив, а можливо навіть став у нагоді, змусивши киянина їхати в спринті набагато уважніше. В підсумку він відіграв 10 місць, фінішувавши 12-м, і цей результат став для Дениса найкращим у чемпіонаті!

Під час трансляції не покидало відчуття, що «Імперія Окунів» готує удар у відповідь – в симрейсинговому, безперечно, сенсі. Друга кваліфікація показала, що відчуття не схибили – за поул так само повели надзвичайно цікаву боротьбу все ті ж головні герої – Половчук з Хорошавіним. Обоє виїхали з 1:30.000 на колі, та цього разу Домінік зумів проїхати коло на 0.135 секунди швидше за свого головного конкурента і таким чином вперше здобув поул в чемпіонаті. Саме так – це перший поул для лідера особистого заліку, щоправда, Хорошавін став лише четвертим поул-сіттером після Половчука (який достроково виграв цей неофіційний залік), Княжицина та Звуздецького. Віктор Абрамов підтвердив свою відмінну готовність до етапу, знову кваліфікувавшись третім, компанію йому на другому ряду цього разу склав Княжицин, третій стартовий ряд залишився за Пітциком і Хорольським (обоє зуміли добре покращити свої результати і стартові місця порівняно з першою сесією), четвертий – за Безугловим і Звуздецьким, а п’ятий – за Кулаковим і Панченком (а ось вони навпаки – програли самим собі у порівнянні з попередньою кваліфікацією).

На відміну від першої гонки, друга розпочалася по-іншому: Хорошавін жорстко, але акуратно захистив позицію лідера, Половчук залишився другим, а от Абрамов поступився Княжицину. Та за їх спинами драма тільки розквітала – це не поділили другий поворот Хорольський з Пітциком і McLaren миттю опинилася на узбіччі.  І це був лише початок, адже традиційно завжди є пілоти, які як не в першому, то в якомусь іншому повороті на першому колі хочуть «забрати все», а проте найчастіше виходить «як завжди». Вже не стало несподіванкою те, що низка гонщиків поїхали на піт-лейн наприкінці першого ж кола – ми вже звикли, що цей спосіб нерідко допомагає швидким симрейсерам після проблемного старту відіграти позиції наприкінці гонки, коли в боксах побувають усі.

Пара лідерів від’їхала від Княжицина та компанії недалеко, але на безпечну відстань, разом із тим Половчук не нагнітав – так, він тис на Домініка, як і на початку першого спринту, але сам активних спроб обігнати лідера не здійснював, можливо, розраховуючи повторити щось схоже на те, що відбулося в першій гонці. 

На 6-му колі Єгор Звуздецький, переслідуючи Артема Хорольського в боротьбі за п’яте місце, став жертвою досить підступної особливості траси у 13-му повороті – в тому місці на автодромі є кілька конфігурацій і поребрики покладені з урахуванням усіх можливих варіантів використання цього гоночного кільця, а оскільки там вони лежать під кутом близьким до прямого, то в місці їх стику створюється щось подібне до мінітрампліна, проїжджати який необхідно вкрай обачно. Маленька помилка коштувала вінничанину дорого, бо на побитій машині він одразу ж поїхав на піт-стоп, але ситуація все одно була такою собі, тож в підсумку Єгора в топ-10 на фініші ми не побачили.

Ближче до кінця 7-го кола до дуету лідерів під’їхав Княжицин, і Половчуку це очевидно не дуже сподобалося, бо вже на початку наступного кола Павло почав дуже активно пресингувати Домініка, але лідер демонстрував неперевершені рівні психологічного спокою та гоночної майстерності, відбиваючи будь-які спроби та натяки на обгін. Другу гонку поспіль ця видовищна та коректна дуель дарувала масу задоволення від спостереження за нею. Захопившись боротьбою один з одним, лідери дали можливість наздогнати їх не тільки Княжицину, а й Абрамову, тож тепер квартет лідерів розділяло 2-2,5 секунди – все це однозначно додавало перцю в таку насичену й смачну страву!

В той самий час серед пілотів, хто в боксах побував на ранній стадії гонки, з’явилася одна цікава група – це було тріо Бородай – Пітцик – Панченко, які їхали в півтора секундному інтервалі між першим і останнім з них. Додам, що вони були лідерами серед тих, хто в боксах побував рано, і змагалися на той момент за позиції на початку другого десятка. Та незабаром вся увага повернулася до лідерів цього спринту, бо Половчук (як і першого разу) знову першим поїхав на піт-стоп. Відповідь Хорошавіна не забарилася, хоча, можливо, цього разу і не треба було одразу відповідати, бо хоч візит в бокси і обійшовся без в’їзду в стіну, але не без пригод через які Домінік на трасу повернувся знову позаду свого єдиного конкурента в боротьбі за титул. Причому не просто позаду, а в 2 секундах – не піт-стопи, а дві справжні катастрофи. Тим часом гонку очолив Княжицин і він мав свої плани на те, як вона завершиться. Плани, які відверто не могли подобатися ані Домініку, ані Павлу – та хто ж їх питав!

Під пильним наглядом Панченка Пітцик з Бородаєм закрутили напрочуд красиву карусель у 8-му повороті – здавалося на якусь мить, що Олег таки досяг мети, але суперове перехрещування траєкторій і BMW Олександра повертається вперед. Олексій не збирався виключно спостерігати за маневрами попереду і сам кілька разів пробував обігнати McLaren №141, та після кількох безрезультатних спроб таки зумів досягти мети та обігнати представника Team Ballas Ukraine.

І окремо кілька слів хочу приділити коловим – в симрейсингу як і в реальних перегонах вони можуть час від часу суттєво впливати на підсумковий результат лідерів, тим паче, що таке вже траплялося на попередніх етапах, коли виникали відверто неприємні ситуації, але цього разу на «Рікардо Тормо» все було коректно й акуратно, тож ніхто не міг скаржитися.

В боротьбі за перемогу та порядок місць на подіумі кульмінація настала на передостанньому колі, коли Княжицин поїхав на піт-стоп і повернувся прямісінько перед Половчуком! Проте непрогріті шини далися взнаки і на виході з першого повороту Павло таки зумів вийти вперед, а от Хорошавін як не старався, нічого зробити з відмінною обороною Олександра за два останні кола так і не зміг. І це при тому, що Домінік діяв дуже активно, десь навіть відчайдушно (ну майже), змушуючи вінничанина захищатися ледь не в кожному повороті, де обгін мав бодай мінімальні шанси на успіх. Що ж, тепер ми  знаємо для кого піт-стопи на цьому етапі стали синонімом фіаско. Зрештою, трійка лідерів так і завершила цей спринт: Павло знову переміг, Олександр приїхав другим (і, до речі, став другим у чемпіонаті пілотом, що зібрав «фул хаус» із подіумів – вінничанин фінішував на всіх трьох позиціях на «тумбочці», першим ще в Барселоні став поточний лідер змагань), а Домініку нічого вже не лишалося, як змиритися з третім місцем і 11-м подіумом в 12-ти гонках та думками про підготовку до останнього етапу на дощовому Донінгтоні. До слова, Половчук продовжив свою цікаву серію – він якщо вже фінішує на подіумі, то тільки з перемогою в активі – друге-третє місця, схоже, йому нецікаві.

Відмінний етап, яким точно можна пишатися, вийшов у Віктора Абрамова, який на додачу до подіуму в першому спринті, фінішував 4-м у другому (і це той випадок, коли програш позиції на старті гонки великою мірою став вирішальним), 5-м став Артем Хорольський, тож Okuni x 7Drive ще залишається «у грі» за командний титул. Далі ж в топ-10 до картатого прапора доїхали: Безуглов, Кулаков (також етап з позначкою супер вийшов у Стаса), Бородай, Панченко та Пітцик. В обох заїздах найшвидші кола проїхав Хорошавін, який чудово розуміє цінність кожного балу для визначення чемпіона.

Найбільшим прогресом на фініші другої гонки порівняно зі стартовою позицією цього разу може похвалитися Олександр Бородай. Далеко не найкраща кваліфікація з 15-м результатом на фініші спринту перетворилася на 8-му позицію, тож киянин відіграв за півгодини 7 місць.

Повертаючись до заголовка, то цей етап вийшов по-справжньому цікавим, динамічним трошки «бойовим» та дійсно з інтригою до останнього – останнього кола й останнього етапу, який відбудеться вже зовсім скоро – 16 серпня, коли й стануть відомими імена чемпіонів в усіх заліках!

Вишенька на торті вже в дорозі! Stay tuned.

Автор: В’ячеслав Кобржицький