Багацько пригод припало на долю Людини-павука, але найбільшим випробуванням для нього, мабуть, стала поява на великих екранах. Комікси, мультиплікайційні фільми та серіали зробили з нього одного з найбільш впізнаваніших супергероїв. Тому півтора десятка років назад Sony вирішила спробувати зняти перший повноцінний фільм про Павука. Тим паче, “Люди Ікс” тоді уже задали тон подібному кіно. Ця спроба виявилася напрочуд вдалою, проте зараз персонаж трохи загубився серед величезної купи інших супергеройських фільмів. Тому давайте освіжимо свої спогади про Людину-павука на великих екранах, адже перед появою нової стрічки це просто необхідно.

ЛЮДИНА-ПАВУК (2002)

Перший фільм “Людина-павук” був особливим хоча б тим, що показував головного персонажа таким, яким його і потрібно було зобразити. Сем Реймі спромігся поєднати безліч дрібних деталей, які якнайточніше відображали образ Павука, створений за багато десятків років до цього.

Найважливішою проблемою, мабуть, був вибір актора на головну роль. Сказати, що з усіх представників Тобі Маґвайр підходив найліпше, важко, проте його гра загалом сподобалася глядачам, та й в кадрі він виглядав непогано.

Основним завданням першого фільму було показати появу героя, чому він вирішив боротися зі злочинцями та його взаємодію з іншими персонажами. У цьому плані стрічка показує себе фактично ідеально. Ми знайомимося з Пітером Паркером, спостерігаємо за його розвитком не лише як супергероя, а саме людини. Це дає змогу неабияк співчувати персонажу після смерті дядька Бена, зрозуміти чому вчорашній шкільний невдаха вирішує допомагати людям, а не тероризувати Нью-Йорк. Ти справді віриш у те, що так воно і мало б скластися…

У фільмі було безліч конфузів, як-от: павуче чуття працює через раз, водолазний костюм, який захищає героя від усіх бід тощо. Ці недоліки можна вважати ледь не каноном стрічок про Людину-павука, тому на них не варто акцентувати увагу.

Першим, що вартує похвал, є історія кохання Пітера Паркера. Від самого початку ми знаємо про його почуття до Мері Джейн. Їхнє близьке знайомство та подальший розвиток стосунків відбувається паралельно з розвитком Людини-павука як супергероя. Якщо викинути щось із фільму, то він може багато чого втратити. Це стосується навіть дрібних деталей. Перше, що спадає на думку, — особливий поцілунок Мері Джейн та Пітера Паркера, який пізніше фільмороби бездарно зганьблять у третій частині.

А що там у нас з антагоністом? О так, Норман Озборн у фільмі показаний майже ідеально. Ця роль якнайкраще підходить Уіллему Дефо, адже зіграти одночасно психа та турботливого батька цьому актору просто було призначено долею. Його персонаж після невдалого експерименту пробуджує своє друге “я”, яке потроху починає контролювати дії Нормана. За цим “поглинанням” цікаво споглядати, особливо коли Озборн дізнається, що Людина-павук — насправді Пітер Паркер. Втім, Зелений Гоблін все одно бере гору. Розширюючи межі людських можливостей, Норман стає жертвою своїх напрацювань як морально, так і фізично.

Майже всі другорядні персонажі мають власну харизму. Навіть Джей Джей Джеймсон у виконанні Джонатана Сіммонса залишається у голові завдяки чудовому відтворенню специфіки цієї особи на екрані. А камео Брюса Кемпбела? Сем Реймі не забуває про старих друзів, адже після “Зловісних мерців” кар’єра актора почала опускатися на морські глибини. Бачити Кемпбела у всіх трьох фільмах було справді приємною несподіванкою.

Після фінальної битви виникає одне з найлогічніших запитань: чому Пітер хоча б якось делікатно не пояснив Гаррі смерть його батька, а просто нажив Людині-павуку чергового ворога? Важко звинувачувати героя у чомусь, але безліч своїх супротивників Павук створює самостійно, наче підтверджуючи той факт, що добро не може обійтися без чогось лихого. Ну, і логічним все ж є рішення Пітера відштовхнути від себе Мері Джейн. Увесь фільм він намагався налагодити з нею контакт… Але чого коштує кохання, якщо твоя дівчина помре від чергового ворога? Так, з надгробним каменем не дуже приємно обійматися.

ЛЮДИНА-ПАВУК 2 (2004)

Після вдалого старту Сему Реймі не дали зупинитися, внаслідок чого на світ з’явилася друга частина “Людини-павука”. У загальному все знову вдалося. Та була в сюжеті фільму одна важлива діра, на яку не можливо було не звернути увагу. Вона стосується взаємин Пітера та Мері. Головний герой начебто вирішив відштовхнути свою обраницю у першій частині, а в другій влаштував цілу “Сантабарбару” з цього приводу. То він хоче повернути кохання, то навпаки відштовхує Мері, то намагається показати її, що для нього вона безцінна, то говорить про свою байдужість. Не минає й двадцяти хвилин фільму, аби у стосунках цих двох щось кардинально не змінювалося. Сценарист хотів викликати переживання за майбутнє пари, а зробив навпаки. Те, до чого так довго нас підводили у першій частині “Людини-павука”, перетворилося на якусь дурнувату гру, в яку персонажі граються, наче діти.

Увагу глядачів знову прикували до того, що Пітеру Паркеру важко втекти від людських проблем. Навіть більше, цього разу звичне життя впливає на нього настільки, що він починає втрачати павучі здібності. Тому герой вирішує покинути пост рятівника міста, викинувши костюм Людина-павука в смітник. У фільмі навіть був доволі смішний епізод, де Джей Джей Джеймсон, якому принесли вбрання Павука, вирішує сам приміряти його. Може саме тому голова “Дейлі Бюґл” зневажав Людину-павука, адже увесь час заздрив йому.

Окрім цього, ми отримали ще одного добре відтвореного антагоніста. Отто Октавіус (або Доктор Восьминіг) став чудовою заміною Норману Озборну. Він неабияк підходить для подібної оповіді, остаточно розставляючи крапки над “і” у стосунках Пітера Паркера та Гаррі Озборна. Останній завдяки доктору дізнається, хто ховається за маскою Людини-павука. Таким чином нам натякали на подальший розвиток подій…

ЛЮДИНА-ПАВУК 3: ВОРОГ У ТІНІ (2007)

Всі так довго чекали продовження “Людини-павука”, що після перегляду третьої частину багато хто був радий, що продовження франшизи так і не зробили, хоча і планували. В українському прокаті ще й вліпили приставку “Ворог у тіні”, яка незрозуміло навіщо взагалі потрібна. Тим не менш, основною проблемою фільму є не це. У ньому стільки всього перемішали, зробивши дивні сюжетні повороти, що більшість дій Пітера Паркера є просто абсурдними.

У другому фільмі персонажі хоч і бігали одне за одним, а потім все одно відштовхували, то тут навіть причини не потрібно. Пітера Паркера просто змушують стати довбнем, який з високої гори клав на кохання усього свого життя. Вау, хороший сюжетний поворот. Після впливу на Пітера Венома все погіршується, адже він перетворюється на тотального козла. Може нам просто хотіли показати тонку межу між супергероєм і лиходієм, проте навіть одним оком на все це дивитися важко.

Антагоніст (цього разу хоча б не вчений) у третій частині знову суперечлива особистість. Він начебто намагається грабувати банки, але робить це лише заради своєї хворої доньки. Навіть у коміксах Піщана людина стає союзником Людині-павуку. У кінці нам це і доводять.

Щодо проводження, то сценарій до четвертої частини Павука колись навіть довели до пуття. Головним антагоністом зробили Стерв’ятника. Але зважаючи на деякі внутрішні конфлікти та фізичну форму Тобі Маґвайра, проект заморозили. Пізніше Sony просто перезапустила серію фільмів про “Людину-павука”, що стало доволі вдалим рішенням. Супергеройське кіно змінилося, тому й Павуку потрібен був дещо модернізований образ. Та чи був він настільки ж вдалим, як і в оригінальній трилогії?

НОВА ЛЮДИНА-ПАВУК (2012)

Перезапуски — це завжди ризик, особливо коли у свідомості багатьох фанатів вже засів певний образ. “Нова Людина-павук” також постраждав від цього, проте як би не верещали шанувальники Тобі Макґваєра, їм потрібно визнати, що молодий Ендрю Ґарфілд також підходить на цю роль.

Проблема була у тім, що нас змушують знову дивитися один і той же ж фільм. Замість Зеленого Гобліна з’явився Ящір, який також хворіє недугою “я вчений, страждаю від своєї ж розробки, але бажаю людству всього найкращого”. Дядько Бен знову помирає… Ех, відчуття дежавю просто неймовірне. Проте чи це все виглядає погано? Аж ніяк! Фільм справді якісний. Тим паче, у ньому добряче оновили графіку. Просто в загальному ці події виглядають дещо зім’ятими, порівнюючи з найпершим фільмом оригінальної трилогії. Персонажам віриш, вони справді поводять себе природно, але все розгортається в дещо прискореному темпі. Бах, дядько Бен помер, за ним декілька раз сумують, а наділі він наче й не потрібен.

Одним із найкращих рішень було ввести в сценарій батьків Пітера Паркера, адже раніше він наче виліз із радянської казки: жили дід і баба, і був у них онук. Важливим було й те, що тато Ґвен змусив пообіцяти Пітера порвати стосунки зі своєю донькою, щоб захистити її від майбутніх ворогів супергероя. Це не просто штовхає Павука прислухатися до поради, а зобов’язує його виконувати прохання, чого не було в першій трилогії.

НОВА ЛЮДИНА-ПАВУК 2: ВИСОКА НАПРУГА (2014)

Ну що ж, перший фільм перезапуску вдався, добряче окупившись. Продовжити історію Пітера Паркера було просто необхідно. Та чомусь сценаристи вирішили піти шляхом другої частини оригінальної трилогії, де Павук і його обраниця відштовхували одне одного, а потім навпаки. Тільки цього разу в Людини-павука з’явилися набагато сильніші суперники, зокрема Електро та Зелений Гоблін.

Другий фільм вартий уваги хоча б тому, що у ньому пояснюється причина смерті батьків Пітера Паркера. Персонажі тут справді пов’язані хорошими узами. Окрім Електро, він тут просто наче ображена дитина. Шкода Джеймі Фокса, проте сумніватися у тому, що він намагався витягнути на горбі свого персонажа, не варто.

Показати справжню Людину-павука вдалося лише з допомогою гибелі Ґвен. Цей епізод є ледь не одним із найпам’ятніших у супергеройському кіно. Наслідки таких подій формують у Пітері справжнього героя. Шкода, що на цьому перезапуск Людини-павука і зупинився, адже у кінці ми дізнаємося про безліч інших ймовірних ворогів Павука. У альтернативному закінченні навіть з’являвся батько Пітера, який допомагав герою морально. До того ж він використав знайому нам фразу: “З великою силою, з’являється велика відповідальність”. Хороша спроба зацікавити глядачів, яка не мала продовження, адже “Новій Людині-павуку” так і судилося залишитися дилогією.

ЛЮДИНА-ПАВУК: ПОВЕРНЕННЯ ДОДОМУ (2017)

Коли Marvel змогла домовитися з Sony щодо зйомок фільмів про Людину-павука та введення цього супергероя у всесвіт Месників, виникло дуже багато запитань. Чи не буде стрічка про Павука черговим типовим кіно від Marvel? Чи не затьмарять інші супергерої Людину-павука у власному ж фільмі? Мова йде саме про Тоні Старка. Ще багато чого нам вдасться дізнатися, лише побачивши фільм на власні очі.

Таємницею залишається також яким чином дистриб’ютор перекладав назву нового фільму про Людину-павука. Звісно, це добряче схоже на застосунок Ґуґл, але слово “homecoming” має й інше значення, а саме “випускний”. Ця деталь ключова, бо вказує на період життя, який переживає Пітер Паркер. Схоже, що до такої гри слів наші перекладачі не були готові.

Точно тішить поява Майкла Кітона — людини, яка колись зіграла Бетмена, а потім ще й Бердмена. Тепер на нього очікує роль ще одного пернатого чоловіка, але цього разу Стерв’ятника. Так-так, антагоніста, який колись міг з’явитися у четвертій частині з Тобі Маґваєром. Що тут можна сказати? Віримо у тебе, Майкле. На даному етапі він чудово підходить для цієї ролі, а найголовніше викликає ті ж враження, що колись викликав Уіллем Дефо.

Щодо Людини-павука, то на нас очікує оновлена історія, яка буде починатися зі шкільних літ Пітера. Десь у цьому всьому знайдеться місце для дружби та кохання. Ну, і костюм, який створив Старк. Звісно, Павук міцний горішок, проте раніше важко було повірити у те, що спандекс захищає його від куль та сильних ударів. Тому очікуємо нового знайомства з “дружнім сусідом Людиною-павуком”.