«Світ гри The Last of Us: Part II» вийшла понад пів року тому. Українським гравцям настільки сподобалося візуальне виконання проекту-першоджерела, що цей артбук розпродали буквально за декілька місяців. Окрилене таким успіхом видавництво Mal’opus не стало зволікати і вирішило доповнити книжкові полиці спільноти артбуком «Світ гри The Last of Us». А заодно й нагадати за що, серед іншого, ми полюбили оригінал.

Попри те, що пройшло уже 7 років і два покоління консолей відійшли на пенсію, й досі здається, що The Last of Us вийшла десь торік.

Історію The Last of Us приємно згадувати, повторно проходячи цей шлях з командою художників. Попри чітке слідування порядку контрольних пунктів подорожі, автори не вдаються до переповідання сюжету, як в артбуку по другій частині. Натомість команда зосереджується на візуальній складовій продукту. Описи персонажів, локацій та причин нашої появи у них схематичні та присутні для розуміння настрою та історій, які митці хотіли вкласти в ці образи.

Багато уваги приділено процесу створення дизайну людей, що населяють світ після спалаху зараження. Як вони одягаються, чому так роблять і що відрізняє людей на підконтрольних воєнним територіях та тих, де прості жителі відвоювали своє право на свободу. Зокрема це ілюструє окремий розворот, що присвячено образу Біла, який живе сам і підходить до свого одягу та спорядження максимально практично, а власну територію обставляє пастками. Довкола його володінь десятки метрів колючого дроту, саморобні міни та тендітно вибудувані маршрути для безпечного пересування. У цей короткий двосторінковий шматок вдалося вкласти всю необхідну інформацію. Автори залишили за рамками елементи особистості героя, які не важливі в цьому розрізі та розкриваються у самій грі. Компактно та вишукано.

Попри помітний фокус на людях та їх метаморфозі, чимало й сторінок з зображенням локацій, де природа поступово забирає своє. Старі урбаністичні зони, які рясно поросли зеленню, захоплюють своєю красою. У світі небагато місцин, де можна таке поспостерігати наживо, і одна з них у нас під боком. Прип‘ять колись подарувала мені схожі відчуття та надовго залишила з думками про мінливість світу та могутність природи, що невпинно нищить ще недавно створені людьми міцні споруди.

Такий наголос між трагічним занепадом і минулою красою різних місцин став візитівкою нашої гри

Покинуті холи вишуканих готелів, розбиті й понищені лікарні, які дивом змушують виконувати свою колишню функцію — показують який шлях пройшов цей світ після занепаду. Кордицепс змінив не тільки людей та їхній спосіб життя, а й світ довкола. Колись  дивовижні рукотворні об‘єкти, змінилися часом до невпізнаваності і на диво не віддають холодом чи химерністю. Натомість вони застигли у тиші, немов знайшовши свій спокійний розмірений темп.

Чимало уваги на етапі створення приділили роботі з освітленням. Розуміючи значущість цього інструменту, художники підсилювали емоції, що намагалися передати сценаристи. Красиві підвечірки, відлискування сонячних зайчиків на снігу чи ледь-ледь помітні промені, що пробиваються у давно закинуті будівлі — усе це грає на загальний настрій сцен. Гортаючи сторінки, немов пливеш історією, пропускаючи через себе перетворений у кольоровий спектр переказ історії Еллі та Джоела.

Окремий шматок артбуку присвячено зараженим. У прагненні зробити їх органічними й натуралістичними, автори довго перебирали концепти. Зокрема допомагали спроби поетапно зобразити процес зараження і перебіг дії інфекції. Так вони виділяли цікаві до передачі в грі етапи та переносили їх. Уже пізніше вирішили поділити цей тип противників на класи та врізноманітнити не тільки ігролад, а й демонстрацію наслідків зараження.

Уже під кінець, переглядаючи розділ з символікою та вивісками, помічаєш різницю об‘єму створеного для першої та другої частин контенту. Попри приблизно однаковий розмір книжок, звертаєш увагу, що у «Світ гри The Last of Us» вдалося помістити набагато більший шматок доступного контенту, ніж в продовження. Це у чергове нагадує про тенденцію ААА-проектів до росту в масштабах з роками.

Крихту часу приділили й комікс-приквелу «Американські мрії», який також доступний українською завдяки старанням Mal’opus. Але на те цей крихта, що крім кількох сторінок та фраз для затравки нічого не сказано. За рамками артбуку чомусь залишилося сюжетне доповнення та багатокористувацький режим. Ймовірно, оригінал виходив ще до їхнього релізу. Та загалом це мало на що впливає.

Українське видання вдалося на славу. До усіх приємностей інших артбуків від Mal’opus: розмір, хороші переклад, верстка і друк, залучення перекладачів відеоігор до процесу, — додалося ще й приємне покриття обкладинки м’якою плівкою. За відчуттями схоже до пластику з soft-touch покриттям і, можливо, вам уже доводилося зустрічати його на інших книжках. Останнім часом воно стає все популярнішим. За розмірами «Світ гри The Last of Us» така ж, як продовження. На поличці в купі виглядають добре, але різний розмір кеглю в словосполученні «Світ гри» на корінцях впадає в очі.

«Світ гри The Last of Us» стала для мене нагадуванням про крутість візуального стилю The Last of Us, за який вона запала в моє серце. Уже потім це приємне доповнення колекції чи вдале джерело натхнення для креативної  роботи. Насичена, плавна та красива — вона стане окрасою вашого вечора, а може й двох. І опісля ви з чималою імовірністю підете по новій проходити гру.

Придбати артбук «Світ гри The Last of Us» можна за цим посиланням.