«Тихе місце» запам’яталося людям тишею. Автори відсікли від звичної формули жанру передбачувані скрімери, постійну окострільну темряву в кадрі та вбивства дійових осіб через їхнє раптове вимкнення мізків. Залишивши попри це невідомий жах, походження якого нам ніхто не пояснював, та чітко визначивши правила гри. Вони зробили захопливу камерну історію, яка тримала в напрузі так міцно, що не хотілося порушувати цю тишу хрускотом попкорну в процесі споглядання.

Нещодавно вийшло продовження, яке обіцяло збільшити масштаб події, розширити набір героїв і бодай трохи розкрити походження злісних тварюк. Звісно, ми не могли цього пропустити і залюбки поділимося своїми враженнями після перегляду, а ви вже потім самі зробите висновок, яку літеру — В чи Д — поставити для себе замість зірочки у слові “гі*но”.

Владислав Папідоха

Перший фільм тримав нас у напрузі, приховував усі карти і навіть після титрів я розумів, що купа питань залишилася без відповіді. У цьому був свій шарм, бо переді мною розіграли незвичний концепт, перевіряючи його працездатність.

Другий же зі самісінького початку розставляє все по своїх місцях, піднімає завісу таємниці над історією походження місцевих тварюк та ставить під сумнів адекватність головних героїв. І це все також добре, бо події набирають динаміки, персонажі отримують розвиток, а історія стає масштабнішою. Тільки «Тихе місце 2» видозмінилося так, що навіть цільова аудиторія у фільмів різнитиметься.

Залишившись без домівки, знайоме нам сімейство вирушає на пошуки кращої долі. Щоправда, дорогою герої не на жарт паскудять життя ще кількох груп уцілілих. Стрічка розширює перелік героїв і дає їм усвідомлення того, що вони тепер не жертви, а цілком можуть cамі всипати тварюкам. Не здивуюся, якщо третя частина (а вона буде) введе до історії бойові загони нацгвардії, які з кулеметів хвацько кришитимуть паршивців.

Завдяки нарощуванню темпу фільм сподобався мені сильніше, ніж оригінал, але разом із тим він втратив свою унікальність. Перша частина виділялася своєю небагатослівністю та розміреним темпом оповіді. Друга ж цим похвалитися не здатна.

З акторського складу мені найбільше запам‘ятався Кілліан Мерфі. Він шалено круто зіграв і пасував до решти касту. Взагалі всі актори виросли, як і їхні персонажі. Неприємно здивував хіба старший син сімейства, якого навмисне зобразили боягузом, щоби він впродовж фільму опановував свій страх. Він із цим впорався, але на шляху до мети не на жарт бісив непослідовними рішеннями.

Я щиро отримав задоволення під час перегляду, навіть не зважаючи кілька сумнівних моментів з мотивацією героїв. І хоч обраний вектор розвитку серії видався мені помилковим, думаю, ми отримали ще одну вартісну горор-франшизу.

Володимир Вітовський

Щоби ви довго не роздумували над тим чи варто сходити на “Тихе місце 2”, скажу так: майже все, що ви пригадуєте з першої частини, є і в продовженні. Якщо вам здавалося, що більша концентрація екшну якимось чином витіснить напружені епізоди, тоді ви помилилися. Втім, поступове нарощування напруги, як це було в першій частині, просто зникло.

Про флешбек на початку фільму варто розповісти детальніше, бо це єдина подібна сцена, та ще й з великою дозою екшену. Відрізок із появою прибульців показує не лише більший бюджет сиквелу, а й ознайомлює зі світом тих, хто якимось чином не бачив першої стрічки. На жаль, сегментів на кшталт вступної частини у фільмі більше нема. Такі флешбеки могли би пояснити отих декілька імпульсивно-емоційних моментів, передумови до яких якщо і є, то десь за кадром. А тут ви повинні якимось чином зазирнути у мізки персонажів і дофантазовувати події з минулого.

Щодо всього іншого, зокрема старих прийомів, то всі вони виконані на рівні першої частини, хоча в певний момент я ледь не піймав себе на думці, що дивлюся якийсь із сезонів “Дивних див” з купою німих сцен. Мовчання у фільмі доречне, а більшість епізодів, побудованих довкола нього, зроблені за уже вивіреним стандартом. Ну а ще “Тихе місце 2” дотримується правила першої частини і просто не ставить крапки у розповіді, прямо вказуючи пальцем на продовження.

“Тихе місце 2“ — це фільм, купувати попкорн на перегляд якого не варто. Втім, якщо ви все ж це зробите, то будьте готові до того, що взявши жменю в руки в напружений момент, вам доведеться тримати його довгенько, поки не завершиться конкретна сцена. Фільм продовжує логічний ланцюг подій та розширює уже відомі правила цього всесвіту. Перш за все, завдяки виходу за межі однієї локації. Фільм цілком можна описати словами: “На тому ж рівні, але…”

Максим Калашник

Сиквел починається з переказу подій першого дня інопланетного вторгнення. Це, безперечно, найяскравіша частина картини. Щоби у глядачів не лишилось відкритих питань до історії виникнення невідомих сліпих тварюк із ідеальним слухом, Джон Кразінські нафарширував перших 15 хвилин передісторією головних персонажів, що змінюється скаженим екшеном. І поки всі в залі підіймали щелепу від побаченого, події повернулися в ту секунду, де завершився перший фільм.

Сімейство змушене покинути знищену домівку вже без свого головного захисника — батька. Перший крок за територію домівки символізує прощання зі світом суцільного мовчання, бо у героїв нарешті з’явилась секретна зброя і тепер хованки не є єдиним порятунком. Тихе місце перестає бути таким за наявності опору з боку головних героїв, тому сиквел отримав більше екшену та діалогів, що мали б зіграти на розкриття дійових осіб. Парадоксально, але перша частина, майже позбавлена діалогів, розповіла про персонажів більше за другу. Батьки відступають на задній план, а в центрі уваги тепер тема дорослішання дітей. Продовження не позбулося й проблем логічності в діях персонажів. Помийте гарненько руки перед сеансом, адже після вчинків деяких осіб прикласти долоньку до обличчя таки доведеться. На щастя, все це ніяк не заважає насолоджуватись побаченим, оскільки вибудувана схема подорожі сюжетом не страждає від таких поодиноких випадків та чудово доповнює світ новими елементами. Найголовнішим мінусом для мене виявилися клішовані скрімери, якими продовження зловживає — 7 разів за фільм у порівнянні з 2-3 у першій частині.

Друга частина відсторонено наслідує ідеї попередниці, світ не стоїть на місці, герої розвиваються та отримують нові можливості у боротьбі з убивчими іншопланетянами. Тому місце, за яким ми споглядали, стало менш тихим, що може відлякати поціновувачів першого фільму.